Смекни!
smekni.com

Атмосфера (стр. 3 из 4)

Одне з найнебезпечніших джерел забруднення атмосфери являє собою автомобільний транспорт. В 1900 р. у світі було 11 тис. автомобілів, в 1950 р. — 48 млн., в 1970 р. — 181 млн., в 1982 р. — 330 млн., у цей час — близько 500 млн. автомобілів. Вони спалюють сотні мільйонів тонн невозобновимих запасів нафтопродуктів. Зокрема, тільки в Західній Європі автомобілі (із двигуном внутрішнього згоряння) споживають близько 45% всієї витрачатися нафті, що. Підраховано, що один автомобіль за рік викидає в атмосферу 600 — 800 кг оксиду вуглецю, близько 200 кг незгорілих вуглеводнів і близько 40 кг оксидів азоту. У відпрацьованих газах автомобілів утримується близько 280 шкідливих компонентів, деякі з них мають канцерогенні властивості. Автомобільний транспорт стає одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища. У ряді закордонних країн (Франція, США, Німеччина) автомобільний транспорт дає більше 50 — 60% усього забруднення атмосфери.

У Росії кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від транспорту становить 16,5 млн. т у рік (близько 47% від загальної кількості викидів), у тому числі від автотранспорту 13,5 млн. т (близько 82% від загальної кількості викидів). У ряді регіонів на частку транспорту доводиться більше половини викидів: Приморський край - 55%, Тверська область - 63%; Пензенська

область - 70%. У Ростовській області налічується 650 тис. автомобілів, причому тільки в 1995 р. їхня кількість збільшилася на 75 тис. В атмосферу області в 1995 р. автотранспортом було викинуто 543 тис. т шкідливих речовин (61% від загального об'єму викидів).

Структура викидів автотранспорту в Росії: 84% — по З, 33% — по оксидах азоту, 73% — по вуглеводнях і т.д. практично не відрізняється від структури викидів автотранспорту інших країн. Зокрема, в 1995 р. у Франції викиди автотранспорту в атмосферу склали: 90% — по З, 75% — по оксидах азоту, 1/3— по летучих органічних сполуках і твердих частках.

Особливо великий «внесок» автотранспорту в забруднення повітряного басейну великих міст. Так, у Москві він становить більше 75% викидів. У ряді міст частка викидів автотранспорту на тлі зниження викидів від промислових підприємств ще вище: Батайск - 86%, Ростову-на-Дону - 88%, Азові 39%. Визначальна частка викидів доводиться на вантажні автомобілі й легкові індивідуального користування.

Радіоактивне забруднення атмосфери. Радіоактивні речовини ставляться до особливо небезпечного для людей, тварин і рослин. Джерела радіоактивного забруднення в основному техногенного походження. Це експериментальні вибухи атомних, водневих і нейтронних бомб, різні виробництва, пов'язані з виготовленням термоядерної зброї, атомні реактори й електростанції; підприємства, де використовуються радіоактивні речовини; станції по дезактивації радіоактивних відходів; сховища відходів атомних підприємств і установок; аварії або витоки на підприємствах, де виробляється й використовується ядерне паливо. Природні джерела радіоактивного забруднення в основному пов'язані з виходом на поверхню уранових руд і гірських порід, що мають підвищену природну радіоактивність (граніти, гранодиорити, пегматити).

Більшу небезпеку для людей, рослин і тварин представляють випробування ядерної зброї, аварії й витоки на підприємствах, де використовується ядерне паливо.

Радіоактивне забруднення атмосфери надзвичайно небезпечно, тому що радіонукліди з повітрям попадають в організм і вражають життєво важливі органи людини. Його вплив позначається не тільки на нині живучих поколіннях, але й на їхніх нащадках через появу численних мутацій. Не існує такої малої дози іонізуючого випромінювання, що була б безпечна для людини, рослин і тварин. Навіть у районах помірного радіоактивного забруднення збільшується число людей, що занедужали лейкозами.

У цей час радіоактивне забруднення атмосферного повітря над територією Росії визначається глобальним підвищеним радіаційним тлом, що був створений у результаті раніше ядерних випробувань, що проводилися, радіоактивним забрудненням після катастрофічних аварій, що сталися в 1957 р. на військовому виробничому об'єднанні (ПО) «Маяк» і в 1986 р. на Чорнобильської АЕС. У результаті аварії на ПО «Маяк» відбувся витік радіоактивних відходів, що скидаються й зберігалися в «безстічному» озері. В 1957 р. радіоактивне тло озера становив 120 млн. кюрі, що в 24 рази більше, ніж тло зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС. Після аварії на ПО «Маяк» радіоактивними речовинами була забруднена площа 23 тис. км. Забруднення атмосфери також відбулося в результаті переносу вітром радіоактивного пилу з берегів і із дна озера, що оголилося після посухи.

Різного роду витоку й неконтрольовані викиди на підприємствах трохи змінюють радіологічну обстановку й носять звичайно локальний характер.

Зміст радіонуклідів в атмосферному повітрі над територією Росії в 1992 - 1998 р. практично не мінялося, становило: р 18,9-20,4 10-~ Бк/м', цезій 0,05 - 0,11 10-~ Бк/м~, стронцій 1,29 - 2,5 10-~ Бк/мз і т.д.

До зон радіоактивного забруднення віднесено 14 суб'єктів Російської Федерації: Білгородська, Брянська, Воронезька, Калузька, Курська, Ленінградська, Липецька, Орловська, Пензенська, Рязанська, Тамбовська, Тульська, Уляновська області, Республіка Мордовія.

Найбільше забруднення атмосфери відбувається при вибухах термоядерних пристроїв. ізотопи, Що Утворяться при цьому, стають джерелом радіоактивного розпаду протягом тривалого часу. Найнебезпечніші ізотопи стронцію-90 (період напіврозпаду 25 років) і цезію-137 (період напіврозпаду 33 року).

Радіоактивні речовини поширюються не тільки повітряним шляхом. У міграції радіоактивних елементів більшу роль грають ланцюга харчування: з води ці елементи поглинаються планктонами, що служить їжею для риб, вони, у свою чергу, поїдаються хижими рибами, рыбоядными птахами й звірами (див. мал. 16).

Радіоактивне випромінювання небезпечно для людини, викликає в нього променеву хворобу з ушкодженням генетичного апарата кліток. Це веде до появи в людей злоякісних пухлин, спадкоємних захворювань і каліцтв у потомства.

НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

Забруднення повітря впливає на організм людини, тварин і рослинність, завдає шкоди народному господарству, викликає глибокі зміни в біосфері.

Вплив забрудненого повітря на людину може бути як прямим, так і непрямим. Прямий вплив виражається в тім, що забруднювачі у вигляді газів і пилу попадають разом із вдихуваним повітрям в організм і роблять на нього безпосередня дія, викликаючи отруєння й різного роду захворювання. Серед сполук сірки найбільш токсичний для людського організму її диоксид (SOz). При збільшенні концентрації диоксида сірки в навколишнім повітрі підвищується ймовірність серцево-судинних і легеневих захворювань. Бронхіальна астма - найбільш часте захворювання, пов'язане з підвищеним змістом у повітрі диоксида сірки. У районах з його підвищеною концентрацією встановлена підвищена смертність від бронхітів.

Чадний газ (З), з'єднуючись із гемоглобіном крові, викликає отруєння організму, малі його концентрації сприяють відкладенню ліпідів на стінках кровоносних посудин, погіршуючи їхню провідність. Оксиди азоту (NO, NO2) негативно впливають на епітелій органів подиху, викликають набряки. При тривалому впливі цих забруднювачів на людський організм порушується функціонування центральної нервової системи. Негативно діють на нервову систему й сполуки свинцю. Проникаючи через шкіру й накопичуючись у крові, свинець знижує активність ферментів, що беруть участь у насиченні крові киснем. Це, у свою чергу, порушує хід обмінних процесів, необхідних для нормальної життєдіяльності.

Перелік шкідливих речовин, що з'являються в атмосферному повітрі, яким ми дихаємо, і їхній негативний вплив на здоров'я людей можна було б продовжити. Однак сказаного вище досить, щоб зрозуміти, що антропогенне забруднення атмосфери зовсім не необразливо для людини. Це жадає від кожного з нас громадянської відповідальності по дотриманню правил, що сприяють охороні атмосфери.

До прямого впливу на організм людини варто віднести вплив повітря, насиченого пилом різноманітного походження — частками гірських порід, ґрунту, сажі, золи. Загальна кількість пилу, що щорічно надходить в атмосферу, оцінюється в 2 млрд. т, з них антропогенні аерозолі становлять 10 - 20%.

При тривалому вдиханні запиленого повітря в людей і свійських тварина виникає хвороба, що одержала назву курна пневмонія.

Забруднення повітря може робити шкідливий непрямий вплив. Зі збільшенням запиленності атмосфери над великими містами знижується пряма сонячна радіація, у їхніх центрах сонячна сумарна радіація на 20 — 50% нижче, ніж у пригородах. Істотно зменшується надходження ультрафіолетових променів, тому в повітрі збільшується кількість хвороботворних бактерій. У запиленому повітрі різко зростає число ядер конденсації води. У результаті мрячних і хмарних днів у великих містах буває в кілька разів більше, ніж за їхніми межами.

Забруднення атмосфери негативно позначається на рослинності міст і їхніх околиць. Особливо велика шкода рослинам приносять присутність у повітрі диоксида сірки, фтору, хлору, їхніх сполук, інших окислювачів, чадного газу й ін. Промислові гази впливають на асимілюючий апарат зелених рослин. Вони руйнують цитоплазму й хлоропласти в клітках листів, гнітять діяльність устячок, в 1,5 — 2 рази знижуючи інтенсивність транспірації, фотосинтезу, руйнують кореневу систему. Особливо піддані шкідливому впливу забруднювачів атмосфери хвойні дерева: сосна, ялина, ялиця, кедр. Вони першими гинуть від забруднення атмосфери поблизу великих промислових районів. Негативний вплив на рослини роблять викиди підприємств кольорової металургії й по виробництву кислот. На околицях заводів, що роблять сірчану кислоту й алюміній, гинуть сади й виноградники; поблизу цементних заводів гинуть плодові дерева й чагарники; біля свинцево-цинкових комбінатів гинуть посіви й т.д.