Протягом 1986 евакуйовано 24,7 тис. чоловік, на 1996 рік - 130 тис. чоловік. Всього відселено 415 населених пунктів (273 - Гомельська, 140 - Могилевська і 2 - Брестською областях). З травня 1986 року землі 5 зони відчуження вивели з сільськогосподарського обороту. У 1988 році на територiї (площа 215,5 тис. га) утворений Поліський Державний радіаційно-екологічний заповідник. Тепер його площа складає 2,16 тис. км2. [5]
Знатні дози опромінення отримали жителі Хойнікского. Наровлянський і Брагінського районів Гомельської області, а також жителі ВАКівської району, Могилевської Брестської областей.
Регіони забруднення. Гомельська, Могилевська. Закордоном відселення найбільша щільність забруднення цезієм-137: в с Шепетовічі Чечерського району (6,14 Кі/км2); д. Валєв Добрушського району (60 Кі/км2) Гомельської області; д. Чудяни Чернявского району Могильовської області (146 Кі / км2). Забруднення стронцієм, плутонієм має «плямистий характер». Стронцій-90 від 2 до 3,2 Кі/км2 - Хойнікскій, Ветковський, Добрушського, Брагінський райони. Плутоній-238, 239,240 - головним чином у зоні відселення (Наровлянський, Хойнікскій, Брагінський).
У Брестській області забруднені: Лунинецький, Столінський, Пінський, Дрогіченскій, Березовський, Барановичский райони. У Мінській області: Воложинської, Борисовський, Березинський, Солігорськ, Мододеченскій, Вілейський, Столбцовському, Крупський, Логойський, Слуцький райони.
Гродненська область: Дятловський, Івановічскій, Корелицькому, Лидский, Новогрудський, Сморгонский райони. Вітебська область - найбільш «чиста», в Тодочінському районі 4 населені пункту (Єльник, ст. Будовка, Нов, Будовка, Сани). [6]
Детальне обстеження лісів Білорусі показало, що в результаті аварії на ЧАЕС понад 1700 тис. га (четверта частина від всієї площі лісів) піддалася радіоактивному забрудненню. Слід зазначити, що забрудненої вважається територія, якщо щільність випадінь перевищує 1 Кі/км2 по цезію-137, 0,15 Кі/км2 по стронцію-90 і 0,01 Кі/км2 по плутонію-238, 239,240. Більше 90% забрудненої лісового фонду припадає на зону забруднення по цезію-137 від 5 до 15 Кі/км2. У доаварійний період рівень радіоактивного забруднення в лісах Білорусі досягав 0,2-0,3 Кі/км2 і визначався в основному природними радіонуклідами та штучними радіонуклідами глобальних випадань, що утворилися в результаті випробувань ядерної зброї.
З 88 існуючих в республіці лісгоспів 49 у тій чи іншій мірі піддалося радіоактивного забруднення, що в значній мірі змінило характер їх господарської діяльності.
Великомасштабне забруднення лісових комплексів Білорусі різко обмежило використання лісових ресурсів, справило негативний вплив на економічний і соціально-психологічний стан населення в цілому.
У перші дні після аварії до 80% радіоактивних випадінь було затримано надземною частиною деревного ярусу. Потім відбувалося швидке очищення крон і стовбурів під впливом метеорологічних факторів, і в кінці 1986 року до 95% радіоактивних речовин, затриманих лісом, вже знаходилося в грунті, причому основна їхня частина в лісовій підстилці, що є акумулятором радіонуклідів. Подальша швидкість міграції радіонуклідів в глиб грунту залежала від виду рослинного покриву, водного режиму, агрохімічних показників грунтів і фізико-хімічних властивостей радіоактивних випадінь. Проведені дослідження показали, що в даний період основна частина радіоактивних випадінь, як і раніше зосереджена у верхньому горизонті грунтів, де вони добре утримуються органічними і мінеральними компонентами. [4]
Забруднення лісової рослинності залежить від рівня радіоактивних випадінь і властивостей грунту. На гідроморфних (надлишково зволожених) грунтах відмічається більш висока ступінь переходу в системі «грунт - рослина», ніж на автоморфних (нормально зволожених) грунтах. Чим вище родючість грунту, тим менша частка радіонуклідів надходить як в деревостани, так і в організми надгрунтового покриву (гриби, ягоди, мохи, лишайники, трав'яна рослинність).
Найбільшим вмістом радіонуклідів у різних частинах деревного пологу характеризуються хвоя (листя), молоді пагони, кора, луб; найменше забруднення відзначено в деревині. Акумуляторами радіонуклідів в лісових спільнотах є гриби, мохи, лишайники, папороті. Лісовою рослинністю поглинається в основному цезій-137, стронцій-90. Трансуранові елементи (плутоній-238, 239,240 і америцій-241) слабо включаються в міграційні процеси. [3]
Таким чином, лісові екосистеми є постійним джерелом надходження радіонуклідів в лісову продукцію, зокрема, в харчову. Накопичення радіонуклідів в лісових ягодах і грибах у 20-50 разів більше, ніж їх вміст у продуктах сільськогосподарського виробництва при однаковому рівні радіоактивного забруднення. Дослідження показали, що доза опромінення, обумовлена споживанням лісових продуктів харчування, в 2-5 разів вище доз, які формуються за рахунок вживання сільськогосподарських продуктів. Причому на відміну від сільськогосподарських угідь, лісові комплекси є малокерованими з точки зору зниження радіаційного навантаження шляхом проведення різних ефективних контрзаходів із застосуванням сучасних технологій.
Перебування в лісі також пов'язано з додатковим зовнішнім опроміненням, оскільки ліси з'явилися природним бар'єром, а, отже, - резервуаром радіоактивних випадінь. Проблеми радіаційної безпеки на забруднених лісових територіях в основному вирішуються за рахунок обмежувальних заходів. При цьому дуже важлива правильна регламентація побічного користування лісом - збору грибів, ягід, а також відпочинку.
Збір грибів та ягід допустимо в лісових кварталах, що мають щільність забруднення грунтів по цезію-137 не більше 2 Кі/км2. Інформування про радіаційну ситуацію в лісі здійснюється за допомогою установки попереджуючих знаків на дорогах перед в'їздом в ліс і в місцях, найбільш відвідуваних людьми. Також в конторах лісгоспів, лісництв, деревообробних цехів встановлені стенди, що містять інформацію про радіоактивне забруднення території, лісової продукції, про діючі нормативи, а також відомості про місцезнаходження лабораторій і постів радіаційного контролю. [10]
І сьогодні через два десятиліття після чорнобильської трагедії існують суперечливі оцінки її дії і заподіяного економічного збитку. Згідно з опублікованими в 2000 р. даним з 860 тис. чоловік, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, понад 55 тис. ліквідаторів померли, десятки тисяч стали інваліда ми. Півмільйона людей до цих пір проживає на забруднених територіях. [1]
Розділ 2. Акумуляція радіонуклідів грибами в зонах радіоактивного забруднення
2.1 Особливості акумулювання радіонуклідів грибами
Вивчення грибів у забруднених зонах проводиться з 1986 р. Встановлено, що за ступенем накопичення цезію гриби сильно відрізняються один від одного. Коефіцієнти нагромадження у грибів значно більше, ніж у вищих рослин, що пов'язане з їх біологічними особливостями. Крім того, акумуляція цезію в плодових тілах залежить від міграції ізотопів по грунтовому профілю і концентрації їх в зоні максимального поширення грибних гіф. [11]
Населення Білорусі здавна займається збиранням грибів зважаючи на їх великий споживчої значущості. Гриби мають гарними смаковими якостями, високою поживністю. У них містяться білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти та інші біологічно активні речовини. За вмістом незамінних амінокислот гриби рівноцінні бобових культур, за вмістом вітамінів перевершують багато овочів. У складі грибів виявлено всі макро- і мікроелементи, необхідні для організму людини. Багато грибів мають тонізуючу, кровотворних, бактерицидну, протипухлинну, антиалергічну та антирадіоактівну дію. У плодових тілах грибів містяться лікарські речовини, що уповільнюють розвиток атеросклерозу й діабету, зміцнюють імунну систему, поліпшують діяльність шлунково-кишкового тракту. У білоруських лісах зустрічається близько 200 видів їстівних грибів, але традиційно використовуються не більше 35 видів. [2]
У зв'язку з аварією на ЧАЕС у республіці гостро постала проблема «брудних» грибів. Навіть на відносно чистих грунтах при щільності забруднення 1-2 Кі/км2 більшість їстівних грибів здатні концентрувати радіонукліди в кількостях, що перевищують норми РДУ-99 («Республіканські допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді») . [12]
Хоча в добовому раціоні споживання грибів невелика, але з-за високого вмісту радіонуклідів вони значущі у формуванні дози внутрішнього опромінення. Так, для населеного пункту, розташованого поблизу лісу, внесок грибів поряд з іншими продуктами харчування становить 65%. Через небезпеку збільшення дозових навантажень при споживанні населенням грибів, обсяг їх заготівель значно скоротився.
Відомо, що основним мінеральним елементом у складі золи грибів (приблизно 50%) є калій - аналог цезію-137. Таким чином, в силу своїх біологічних особливостей гриби добре поглинають цезій-137 і за накопичувальною здібності значно перевершують інші компоненти лісу. Наприклад, вміст цезію-137 в грибах у 20 разів і більше вище, ніж у грунті і в тисячі разів перевищує вміст цезію-137 в деревині. По відношенню до стронцію-90 гриби мають низьку накопичувальної здатністю: інтенсивність переходу стронцію-90 з грунту в гриби в 90-400 разів нижче, ніж цезію-137.
Вміст радіонуклідів у грибах визначається багатьма факторами: видовою приналежністю грибів, щільністю радіоактивних випадінь і формами їх знаходження, властивостями грунту та особливостями водного режиму, погодними та іншими умовами виростання. [9]
Проведені багаторічні спостереження дозволили з великим ступенем надійності розділити гриби по їх накопичувальної здібності. Взявши за основу коефіцієнт переходу (КП), який визначається відношенням вмісту цезію-137 в грибах (Бк / кг) до щільності забруднення грунту (кБк/м2) виділяють чотири групи грибів:
1. слабконакопичуючі (КП менше 5);