Смекни!
smekni.com

Біологічні основи інтродукції видів рододендрон в Житомирському Поліссі (стр. 5 из 7)

Рід Рододендрон (RhododendronL.) – це найбільший рід у родині Вересових. Кількість видів цього роду точно не встановлена, оскільки з року в рік дослідники відкривають нові види та форми. Літературні дані свідчать, що в різні часи ботаніки відкрили й описали понад 1200 дикорослих видів та різновидів рододендронів.

Назва рододендрон складається з двох грецьких слів: rhodon – троянда і dendron – дерево. Отже, це дерево – троянда. До роду належать вічнозелені, напіввічнозелені та листопадні кущі або кущики, рідше дерева.

Характерними особливостями рододендронів є різноманітні за формою та висотою їх кущі, різні за формою та розмірами їх листки, різноманітні за величиною, формою та кольорами квітки. Деякі види зовсім низькорослі, наприклад рододендрон камчатський (R. camtchaticumPall.), рододендрон кельтський (R. Keleticum ), які відростають лише на кілька сантиметрів, інші рододендрони рівновисокий (R. Fastigiatum), та щільний (R. Impediatum) – сягають висоти декількох десятків сантиметрів, але більшість видів бувають висотою до 1 – 4м. Окремі ж види, наприклад рододендрон гігантський (R. giganteum), ростуть висотою до 30м.

Щодо форми та розмірів листків деякі види, наприклад рододендрон кельтський, мають листки довжиною до 1,5см, у більшості видів вони бувають 10 – 15см, але є й такі, у яких листки сягають 30 і навіть 80 – 100см, наприклад, у рододендрона велико виїмчастого (R. Sinogrande).

Квітки окремих видів, наприклад рододендрона дрібноквіткового (R. Micranthum), невеликі до 1,5см діаметром. У більшості видів вони досягають 6 – 12см, але є й такі, які утворюють квітки діаметром до 20см. За формою вони можуть бути лійкоподібними, схожими на дзвоники, трубчастими або колесоподібними, за кольором – рожевими, пурпуровими, червоними, бузковими, жовтими або білими, причому різних відтінків.

Цвітуть рододендрони дуже яскравими кольорами, що дає можливість створювати з них дивовижні пейзажі. Саме тому вони користуються великою популярністю в декоративному садівництві [16].

Природні ареали відомих на сьогодні диких видів, різновидностей та форм рододендронів поширені в основному в регіонах з помірним кліматом північної півкулі Землі. Велика кількість цих рослин займає чималі території у Східній Азії. Тут вони зростають у горах, у басейнах великих річок, а також на узбережжі океанів та морів, де випадає багато опадів. Найбільше їх у Західних провінціях Китаю, у Гімалаях та Японії. Чимало видів рододендронів ростуть також в горах Тибету, в Кореї, в Приморському краї Росії та на півострові Камчатка.

В Україні природно зростають тільки 2 види рододендронів. Серед них – рододендрон жовтий (R.luteumSweet), ареал якого складається з суцільного та острівного місцезнаходжень, займає північно – східну частину Рівненської та північно – центральну частину Житомирської областей. Це релікт дольодовикового періоду, який вимирає і потребує контролю за станом популяцій. Другий вид – рододендрон миртолистий (R.myrtifoliumSchottetKotschy) зростає окремими групами або заростями в Карпатах.

Історія інтродукції рододендронів тісно пов'язана з їхнім відкриттям та ботанічним описом. Вона була започаткована ще в другій половині ХVІІ століття, коли в 1656 році в Англію був інтродукований з Альп рододендрон жорстко волосистий, проте широкого розмаху у той час не набула. Лише через 37 років шведський ботанік Е. Кемпфер, дослідивши флору Японії, описав і привіз з собою 19 видів рододендронів [1].

У ХVIII столітті наукові дослідження флори різних регіонів світу та відкриття нових видів рослин дещо активізувалися. То був період відкриття та колонізації нових територій, а також швидкого розвитку капіталістичних відносин. Між різними країнами світу пожвавилися торговельні зв'язки. Це сприяло збільшенню товарообміну та завезенню до Європи нових видів рослин і, зокрема, рододендронів. Центром інтродукції рослин стала Англія, кліматичні умови якої (м’яка зима з великою кількістю опадів та не дуже спекотливе літо) дозволяли вирощувати тут велику кількість рослин, у тому числі й рододендронів. Пізніше звідси інтродуценти були завезені в інші країни Європи – Голландію, Німеччину, Латвію, Росію.

Великий внесок у відкриття видів роду Рододендрон зробив англійський ботанік Дж. Гукер, який з 1849 по 1851 рік очолював експедицію в Гімалаях, де він виявив та описав 45 нових видів цього роду.

Протягом другої половини ХІХ століття в різних районах Євразії було відкрито та описано також велику кількість рододендронів.

Найпродуктивнішою з огляду на відкриття та первинне культивування рододендронів була перша половина ХХ століття. Численні ботанічні експедиції цього періоду, в яких працювали відомі ботаніки та колекціонери Е. Вільсон, Ж. Рок, Д. Шефір та інші. До кінця першої половини ХХ століття було відкрито майже 900 видів рододендронів і майже 600 з них – інтродуковано [3].

Таким чином, донині дослідники різного фаху і занять (ботаніки, мандрівники, колекціонери) відкрили і описали понад 1200 дикорослих видів рододендронів, половина яких вже інтродуковані і використовуються як у декоративному садівництві, так і в селекційних дослідженнях. Найбільші колекції цих високо декоративних представників світової флори зростають у ботанічних садах, дендраріях та приватних закладах Англії, Голландії, Шотландії, Німеччини, Данії, Чехії, Росії. В Україні чималі колекційні фонди рододендронів зібрані в Ботанічному саду імені акад. О.В.Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в Ботанічному саду Львівського університету імені І.Франка.

Зусиллями селекціонерів багатьох західних країн виведено майже 10000 сортів рододендронів, які знайшли широке застосування в озелененні.

Таблиця 3. Види рододендронів, які знаходяться

в колекції ботанічного саду ДАУ

1. Голоквітковий Rhododendron nudiflorum (L.)Тоrr.
2. Гострокінцевий Rh. mucronulatum Tucz.
3. Даурський Rh.dauricum L.
4. Еймс Rh. amesiae Rehd. et Wils.
5. Жовтий Rh. luteum Sweet
6. Канадський Rh. canadense (L.) Torr.
7. Кетевбінський Rh. catawbiense Michx.
8. Лебедура Rh. ledebourii Pojark.
9. Понтійський Rh. ponticum L.
10. Пукханьський Rh. poukhanense Levl.
11. Серса Rh. searsiae Rehd. et Wils.
12. Сіхотинський Rh. sichotense Pojark.
13. Тупий Rh. obtusum (Lindl.) Planch.
14. Форчуна Rh. fortunei Lindl.
15. Шліппенбаха Rh. schlippenbachii Maxim.
16. Японський Rh. japonicum (A. Gray) Suring.

Рододендрон голоквітковий – Rhododendronnudiflorum (L.) Torr.

Прямостоячий кущ заввишки 1 - 2м. Молоді пагони слабо опущені. Листки від еліптичних до довгастих або короткозагострені, рідше тупуваті, з клиноподібною основою, по краях дрібно війчасті, 3 – 8см завдовжки, 1,5 – 3см завширшки, яскраво – зелені. Квітки по 6 – 12, майже без запаху, розпускаються до розвитку листків. У природі поширений у східній частині Північної Америки. Росте помірно: приріст пагонів за вегетаційний період 8 -11см. Зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. В культурі розмножується насінням, живцями. Культивується, також, в окремих ботанічних садах Києва та Львова. Це декоративний вид.

Рододендрон гострокінцевий – RhododendronmucronulatumTurcz.

Кущ заввишки 1 -3м. кора в стовбурців і гілок сіра. Молоді пагони іржаво – бурі, залозисто – лускаті. Листки еліптично – ланцетоподібні, тонкі, загострені або гострі, з коротким гострячком на вершку, по краях з щетинистими волосками, 4 – 12см завдовжки, 1,2 – 2,5см завширшки, зверху яскраво – зелені, з рідкими лускатоподібними залозами, знизу світліші. Цвіте ще коли не має листків. Квіткові бруньки по 3 – 6, зближені біля кінця пагона, одно квіткові. Плоди борознисто – циліндричні або продовгуваті, 5 – стулчасті, оливково – сірі або темно – коричневі, 7 – 15мм завдовжки. Цвіте у квітні, плодоносить у жовтні. У природі поширений на Далекому Сході, у Північно – Східному Китаї. Росте в хвойно – широколистяних лісах на кам'янистих схилах і скелях. Чисельність цього виду в природі скорочується, тому його відносять до зникаючих видів. У культурі в Україні – з кінця 60-х років ХХ століття. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 10 – 12см. Зимостійкий, але за аномально низьких температур однорічні пагони підмерзають. Цей вид дуже чутливий також до позитивних тривалих температур (10˚С), які іноді бувають в кінці зими і провокують розвиток квіткових бруньок. Подальші заморозки, що нерідко настають після цього, часто пошкоджують розвинуті квітки і зав'язь, а це значно знижує інтенсивність цвітіння та рясноту плодоношення. В культурі розмножується насінням, живцями та відсадками. Культивується у ботанічних садах та дендропарках Києва, Львова, Чернівцях, Умані. Цінна високодекоративна, ефіроолійна та лікарська рослина.

Рододендрон жовтий – RhododendronluteumSweet.

Це гіллястий кущ 1 – 4м заввишки, який розростається до 6м в ширину. Молоді пагони мохнаті, жовтуваті. Листки видовжено – ланцетоподібні або видовжено – еліптичні, з гострим кінцем, до основи звужені, 4 – 12см завдовжки, 1,5 – 4см завширшки, по краях дрібно пилчасті і війчасті. Квіти по 7 – 12, дуже запашні, розпускаються до появи листків або одночасно з ними. Цвіте в травні, плодоносить на початку листопада. У природі поширений в Північному та Центральному Поліссі – є аборигенним видом Житомирського Полісся, на Кавказі та сході Західної Європи та Малій Азії. Росте в лісах, низинах та в горах на висотідо 2000м над рівнем моря на піщаних та щебенистих ґрунтах. Росте помірно: приріст пагонів за вегетацію 9 – 12см. Цілком зимостійкий. Цвіте і плодоносить щорічно. Розмножується насінням, живцями, відсадками. Цінна декоративна, лікарська, ефіроолійна культура. Це реліктовий вид, запаси якого зменшуються.