Після цього завдання й розділи програми стають частиною розділів основних напрямів довгострокового розвитку природоохоронної діяльності та інших галузей народного господарства, республіки та окремих регіонів.
Визначення в планових розрахунках показників, що пов'язані з реалізацією регіональних програм, забезпечує формування програмно-цільового розрізу плану та дає змогу оцінити ефективність програм на підставі порівняння їхніх цілей та ресурсів.
У відповідності з переліком програм, засобами, показниками та термінами їх здійснення, які прийняті в довгостроковому плані, комплексні регіональні програми переходять у середньострокові плани. У їх складі вони деталізуються до конкретних завдань та показників. При складанні плану на першому етапі реалізації довгострокового плану використовують результати розгорнутих проектно-розрахункових, техніко-економічних та організаційних програмних розробок. У середньострокових планах відбиваються більш детальні заходи та потреби в ресурсах для здійснення регіональних програм у порівнянні з довгостроковим планом, показники якого мають укрупнений характер.
При зіставленні програмного розділу середньострокового плану враховуються попередні проекти комплексних програм. Послідовність заходів, які затверджуються на стадіях середньострокового планування, забезпечує ефективну розробку програм. Однак формування галузевих та регіональних програм у складі середньострокового плану має чимало особливостей.
Програмні розробки середньострокового плану значною мірою базуються на вже виконаних розрахунках та обґрунтуванні програм довгострокового плану. Тому середньостроковий план може включати й частини довгострокових програм.
Показники регіональних галузевих програм середньострокового плану визначаються за більш деталізованою номенклатурною щодо системи показників цього плану. Проекти регіональних програм у порівнянні з програмами довгострокового плану спираються переважно на нормативні показники та дані технічних проектів і меншою мірою використовують прогнозну інформацію. Разом з тим середньостроковий план будується на підставі уявлень про розвиток природоохоронної діяльності в довгостроковій перспективі, яка включає і комплексні галузеві програми. З цієї причини рівень планових розрахунків середньострокового плану вищий, ніж довгострокового. Елементи регіональної програми визначаються безпосередньої під час складання середньострокового плану, а більш детально розглядаються при річному плануванні, методи та технологія якого практично не залежать від програмного розрізу.
Складання регіональних галузевих програм потребує об'ємної інформації. Тому їх введенню в планову практику значною мірою сприятимуть методи обробки інформації. Перш за все необхідно розробити логічну схему застосування програмно-цільового методу, який забезпечить розробку перспективних, регіональних та народногосподарських планів.
Виходячи з цього визначають вимоги до методів формування регіональних програм, які включають побудову процедури розробки програми, укрупнене визначення ресурсів, необхідних для ї реалізації, а також розробку економіко-математичних моделей для формування функціональної та організаційної структури комплексних програм. Варіантний характер програмних рішень, розробка проектів програм у декількох варіантах вимагають визначення критеріїв народногосподарської ефективності програмних рішень при оцінці проектів програм.
Для інформаційного забезпечення програмно-цільового планування необхідна система планових показників комплексних програм (затверджуваних та розрахункових), а також система планових нормативів, балансів.
Екотуризм включає всі види туризму, орієнтовані на довготривале збереження природного довкілля. Він передбачає гармонійне поєднання людини, природного середовища та рекреаційної інфраструктури, науково-пізнавальне освоєння природного різноманіття і гуманістичного ресурсного потенціалу рекреаційних територій, сприяє ознайомленню із звичками і традиціями територіальних громад тощо.
До основних завдань розвитку екотуризму в національних природних парках належать законодавче і нормативно-правове оформлення туристичної діяльності, впровадження економічного механізму надання платних туристичних послуг, створення госпрозрахункових рекреаційних структурних підрозділів, забезпечення національних парків відповідною рекреаційно-туристичною інфраструктурою, визначення допустимих величин рекреаційних (туристичних) навантажень на ландшафтні комплекси заповідних територій, формування в туристів та місцевих жителів патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини країни.
До пріоритетних видів екотуризму нині можна віднести піший спортивно-оздоровчий туризм, подорожі на велосипедах і конях, спуск гірською річкою на надувних плотах, човнах, катамаранах, катання на водних лижах, віндсерфінг, екскурсії в карстові печери, спортивне полювання і рибальство, парапланеризм, прогулянки на повітряних кулях. Вони активно впроваджуються у Вижницькому, Ужанському, Шацькому, Деснянсько-Старогутському, Азово-Сиваському та інших національних природних парках.
Слід зазначити, що в наукових колах країн пострадянського простору дискутуються дві точки зору щодо пріоритетних функцій національного парку як природоохоронного об'єкта, за статусом наближеного до заповідника, і рекреаційного - з підвищеними вимогами до охорони природи.
Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів ще 1959 року визначила засади організації і розмежування функцій національних і природних парків світу, за якими головним завданням національних парків є охорона природи, а науково-пізнавальний туризм, тим більше оздоровча рекреація, в них відіграють підпорядковану і обмежену роль. Головна функція природних парків полягає у створенні умов для рекреації і туризму. Тож, на мою думку, не варто змішувати ці поняття в одному об'єкті – національному природному парку, як це прийнято в Україні.
Сучасна природоохоронна практика в національних парках світу відводить не менше 75 відсотків площі до суворо охоронної без регулювальних заходів і порушень природної сукцесії, решта використовується з рекреаційною метою, хоч екотуризм допускається скрізь.
В Україні лише незначна частина НПП відповідає другій категорії міжнародної класифікації - національний парк. Нормою в наших парках вважаються екстрактивні форми господарської діяльності, що пов'язані з вилученням природних ресурсів (деревини при рубках).
Загалом, такі антропогенні ландшафти займають до половини території наших національних парків. У Польщі ця величина коливається від одного до 20 відсотків. Більшість національних парків Росії порівняно з нашими мають значно суворіший режим і більшу частину земель у власному користуванні.
Землі, що перебувають у постійному землекористуванні національних природних парків України, становлять у середньому тільки 25 відсотків від їх загальної площі.
Головне завдання національних природних парків України полягає в управлінні рекреаційною діяльністю, зокрема відвідуванням території. Здійснення такої екотуристичної діяльності покладається на спеціалізовані державні і комерційні структури - туристські фірми.
Тільки загальнооздоровчий відпочинок в парку не може бути основним заняттям екотуристів. Передусім йдеться про високодуховне спілкування з природою, що викликає чисті почуття, сприяє інтелектуальному збагаченню. На жаль, у природно-заповідній мережі України мало місцин з відносно незайманою, вилученою з господарського використання природою, яку можуть спостерігати екотуристи. Водночас це найсуттєвіша особливість національних і природних парків світу.
Туристична діяльність на територіях національних природних парків організовується відповідно до їх функціонального зонування спеціальними структурними підрозділами адміністрацій НПП України, іншими підприємствами, установами та організаціями на підставі укладених угод, а також власниками чи користувачами природно-заповідних об'єктів, що беруть на себе відповідальність за їх охорону та збереження.
Для організованого екотуризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності на території національних природних парків виділяються зони регульованої і стаціонарної рекреації.
У зоні регульованої рекреації проводиться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. Водночас забороняються промислове рибальство і мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних ландшафтів.
Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парків. Тут можливий довготривалий відпочинок, організований туризм, санаторно-курортне лікування.
Крім зон рекреації, в національних природних парках виділяються заповідна і господарська зони. Заповідна зона призначена для охорони та відновлення найцінніших природних комплексів.
Успішний розвиток екотуризму в національних природних парках України стримується рядом чинників. Скажімо, відчутно бракує інвестицій. Трохи полегшує таку ситуацію постанова Кабміну "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду", відповідно до якої установи ПЗФ за надані платні послуги повинні звільнятися від податків.