Смекни!
smekni.com

Природні ресурси та проблеми їх вичерпності (стр. 3 из 3)

За особливостями відтворення природні ресурси поділяють на відновлювані й не відновлювані. Відновлювані природні ресурси здатні поновлювати без втручання людини /шляхом самовідновлення/. До таких природних pесурсів можна віднести рослинність, тварин тощо. Невідновлювані природні ресурси не відновлюються без втручання праці людини.

У складі: відновлюваних природних ресурсів особливе місце в економічному, соціальному і культурному розвитку людства займають лісові./ З одного боку, це заноси цінної природно відновлюваної сировини, з другого - важливий фактор стабільності навколишнього природного середовища.

Залежно від специфіки природокористування природні ресурси поділяють на такі групи: разового споживання; безперервного споживання. ДО природних ресурсів разового споживання можна віднести ті компоненти, які як природні ресурси споживаються /використовуються/ лише один раз. До них можна віднести вугілля, нафту, сланці, руди тощо. До природних ресурсів багаторазового споживання Доцільно включати компоненти природи, які використовуються декілька разів /наприклад, водні ресурси, рекреаційні, захисні та інші корисні функції лісу тощо/. До природних pеcypсів безперервного споживача можна віднести ті компоненти природи, якими користуються постійно /земельні ресурси, енергія сонця, вітру тощо/. Ці специфічні особливості природних ресурсів необхідно враховувати при плануванні! природокористування, економічній оцінці і платі /податках/.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» містить загальний перелік обов'язків громадян у галузі екології (ст. 12):

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Висновки

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави. Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.


Список використаної літератури

1. Атлас України 8-9 кл “Картографія”, 2000 р., 2001 р.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник.-К.:

Либідь; 2002 р-288 с.

3. Джигирей та ін. Основи екології та охорони навколишнього природного

сереловища, (Екологія та охорона природи). Підручник.-Вид. 3-тє, доп.-

Львів, афіша, 2001 р-272 с.

4. Жук М.В. Комерційні відносини України: Підручник.-Чернівці: Рута: 2003 – 576 с.

5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник – Чернівці: Рута, 2002 – 293 с.

6. Заболоцький Б.Ф. РПС України: Національна макроекономіка: Посібник. -

К.:Академвидав. 2002.-368 с.

7. Заставний Ф.Д. Географія України – Львів: Світ, 2000 – 360 с.

8. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. Для 9 кл. Серед. Загальноосвіт. шк.- К.: Форум, 2000 – 239 с.

9. Іщук С.І РПС. К.: Вид 4-те, доп.-Європ. Ун-Т, 2002 – 216 с.

10. Кучеренко М.Є., Вервес Ю.І., Балан П.Г. та ін. – К.: Генеза, 1998 - 464 с.