Смекни!
smekni.com

Глобальні катастрофи, як прояв соціогеоекологічної кризи (стр. 1 из 4)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Поняття «природні катастрофи»

РОЗДІЛ 2. Класифікація природних катастроф

РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф

РОЗДІЛ 4. Приклади найзначніших катастроф

РОЗДІЛ 5. Міжнародні організації та програми з дослідження та ліквідації природних катастроф

РОЗДІЛ 6. Дослідження проблематики катаклізмів

6.1 Світила науки: провідні українські та російські вчені

6.2 Світові вчені, які досліджували проблематику природних катастроф

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Вчення про біосферу останнім часом займає ключові позиції в еволюційному вченні, оскільки природний відбір є головним направляючим еволюційним фактором, що включає пристосування організмів до умов навколишнього середовища. Таким чином у популяціях закріплюються корисні мутації, які визначають генетичну здатність до існування в конкретній екологічній ніші. Тобто, оточуюче середовище відіграє не останню роль у видоутворенні. У такому випадку не виключенням є і людина.

Теорія глобальних катастроф у цілому не визнана сучасною наукою. Вона стверджує, що вимирання і видоутворення відбувається за рахунок раптових змін у навколишньому середовищі, які носять катастрофічний характер.

Відомо, що природа - єдина й неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа -взаємопов'язані, зв'язок цей має глобальний характер [12].

На сучасному етапі існування людства природні катастрофи все частіше виступають проявом глобальної соціоекологічної кризи. Немає жодної країни світу, цілком безпечної з погляду стихійних лих. З кожним роком кількість природних катаклізмів збільшується.

Більшість фахівців нині вважають, що збільшення кількості стихійних лих є прямо пов’язаним із діяльністю людства[2].

РОЗДІЛ 1. Поняття «природні катастрофи»

У наш час, враховуючи багатогранність наукових досліджень особливостей та причин виникнення природних катастроф, їх характеру, масштабів, історичного значення тощо, науковці не досягли спільної думки щодо остаточного визначення такого поняття, як «природна катастрофа». При аналізі термінологічного апарату різних наук, нерідко натрапляємо на певні «моменти», які потребують уточнення. Саме цей аспект став причиною різносторонності визначення поняття «природна катастрофа».

На думку доктора географічних наук, професора В.С. Пушкаря катастрофа (від грець. katastrophe – переворот, загибель) – це раптова подія, некерований швидкоплинний природний процес, що веде за собою тяжкі наслідки, руйнування, жертви. Його колега, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Тихоокеанського інституту географії М.В. Черепанова, дає наступне визначення: природними катастрофами є закономірні етапи формування системи, сприяючі її прогресивному розвитку.

Найбільш загальним і поширеним є трактування, що природна катастрофа - подія, що трапилася в результаті природної надзвичайної ситуації, яка спричинила загибель людей або призвела до непоправних наслідків в історії того чи іншого об'єкта.

З економічної точки зору природні катастрофи — порушення нормальних умов життя та діяльності людини на об'єкті або території, викликане стихійним лихом , що призвело до загибелі людей або значних матеріальних збитків.

Гуманітарна катастрофа - важкооборотне явище, що виникає в результаті наслідків воєнних дій, природних катаклізмів, економічної блокади чи політичних рішень і спричиняє людські жертви переважно серед мирного населення.

РОЗДІЛ 2. Класифікація природних катастроф

Вище наведені академічні погляди на катастрофи дозволяють визнати їх природність і неминучість. За своїм походженням катастрофи поділяються на:

1) ендогенні, пов'язані з внутрішньою енергією і силами Землі. До них відносяться землетруси, цунамі, виверження вулканів;

2) екзогенні, обумовлені, головним чином, сонячною енергією і сонячною активністю, атмосферними, гідродинамічними і гравітаційними процесами. Це циклони і урагани, повені, грози, зсуви, засухи і піщані бурі і т.д.;

3) в окрему групу виділяють антропогенні катастрофи, які виникають в результаті діяльності людини. Вони викликані людиною, але сили, що привели до них, є за своєю природою або ендогенними або екзогенними.

Катастрофи також підрозділяються за часом свого протікання, тобто за часом своєї дії на природні системи:

1) різкі стихійні короткочасні лиха: усе ті ж землетруси, виверження вулканів, лавини тощо;

2) стихійні лиха, що виникають унаслідок тривалого накопичення результату дії якого-небудь негативного явища. Це, перш за все, техногенна дія на довкілля, пов'язана із забрудненням атмосфери, гідросфери, літосфери і т.д. До цього типу криз можна віднести й зростання чисельності населення нашої планети.

Природні катастрофічні явища можуть також класифікуватися за площею охоплення. З цих позицій вони бувають: локальні окремі ділянки великих екосистем; регіональні, такі, що охоплюють окремі регіони, наприклад, Європу; і, нарешті, глобальні, які стосуються нашої планети в цілому, усього живого і неживого на ній. До таких катастроф можна віднести пандемії.

За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:• літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);• гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);• атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).

Ще один критерій існуючих класифікацій – кількість жертв тієї або іншої природної катастрофи, хоча смерть навіть однієї людини – це вже катастрофа. Проте, така класифікація існує. У цьому випадку говорять про дрібні і великі катастрофи. Можна класифікувати катастрофи за нанесеним матеріальним збитком.

Звичайно, точно визначити до якого класу або типу відноситься та або інша природна катастрофа, досить складно. Тому, що це - багатофакторне і багатопричинне явище [10].

РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф

Природні катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніми навколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленими процесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов'язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших.

До зовнішніх сил природи, здатних призвести до катастрофічних наслідків для екосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів і радіаційного поясу, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахи наднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали.

Сонячна система рухається навколо центра Галактики не по колу, а по еліпсу зі значною різницею в довжині його осей. Максимальні наближення до центра Галактики, що спостерігаються приблизно один раз на 250 млн. років, зміни сил гравітаційних, магнітних і електромагнітних полів у Космосі під час обертання Сонячної системи навколо центра Галактики викликають на Землі збурення її геофізичних полів, стимулюють розвиток вулканізму й землетрусів, рух тектонічних плит і деформацію земної кори, а також спричиняють періодичні зміни клімату (зледеніння й потепління), що супроводжуються екологічними катастрофами.

Великий вплив на біосферу Землі справляють також збурення геофізичних полів унаслідок періодичних вибухів на Сонці, спалахів у його хромосфері, які є причиною появи на Землі полярних сяйв, магнітних бур та ін.

З давніх часів до наших днів на Землі періодично відбуваються грандіозні катастрофи, спричинені падінням космічних тіл (великих метеоритів, астероїдів, комет).

Внутрішніми силами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення в земній корі великих розломів тощо.

Причинами виникнення катастроф є не лише власне природні фактори, а й людська діяльність. Знищення традиційних екосистем (наприклад, вирубка лісів) приводить до збільшення числа засух, повеней і ураганів. Окрім того, за даними Національної Дослідницької Ради, негативну роль виконує процес урбанізації: такі стихійні лиха, як землетруси, особливо небезпечні в місцях масового скупчення населення. Слід відзначити, що основний збиток завдається в результаті впливу не первинних факторів, що породжуються земною стихією, — коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому утворюються,— а повторними, які виникають під впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо[5].

При землетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числі травми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.

Найчастіше землетруси трапляються в місцях зіткнення двох тектонічних плит, як, наприклад, у Каліфорнії вздовж розлому Сан-Андреас. У процесі того, як плити насуваються одна на одну, тиск зростає, доки одна з плит не «поступиться». Чим більший проміжок часу минає між двома землетрусами, тим сильніший тиск плит і тим більша вірогідність того, що наступний землетрус буде ще потужніший[1].

Значні побоювання повинні виникати землетруси, які іноді виникають всередині тектонічних плит – у будь-якому місці і в будь-який час. Вони трапляються далеко від країв плит, що робить їх непередбачуваними.

Підземні поштовхи силою 7 балів глибоко в земній мантії не є небезпечними, на глибині 650 км – можливо, не спричинять руйнувань на поверхні, у той же час, як слабкий землетрус на глибині 6 км може стати причиною серйозних порушень на значних територіях[8].

Мегацунамі - надпотужна хвиля цунамі, яка загрожує великим проникненням углиб суші. Може бути викликане космічною катастрофою (наприклад, зіткненням Землі з астероїдом) або земними причинами - землетрусами, зсувами ґрунту, обвалами.