Смекни!
smekni.com

Значення та охорона лісів (стр. 1 из 4)

Вступ

Перші заходи з охорони окремих елементів біосфери (видів організмів) здійснювалися ще до початку нашої ери в країнах стародавньої культури – Єгипті, Індії, Китаї та ін. Основна маса живої речовини оточує Землю тонким шаром – від декількох міліметрів до десятків метрів. У зв'язку з тим, що живі організми розміщені у тонкому приповерхневому шарі, вони легкодоступні для прямого та опосередкованого впливу людини. Жива речовина біосфери має величезну хімічну активність, зумовлену біологічним обміном речовин. У процесі фотосинтезу за рік наземною та водною рослинністю акумулюється величезна енергія Сонця, пов'язується 35 млрд. т вуглецю, фіксується 44 млрд. т азоту, виділяється декілька десятків мільярдів тон кисню тощо.

До біологічних (біотичних) ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світів. Рослинні ресурси представлені на територіях та акваторіях вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками, водоростями, що використовуються або можуть бути використані для потреб суспільства. Господарське значення мають лісові, степові, лучні, болотні та водні рослинні ресурси.

Нині досліджено, названо та визначено понад 1,5 млн.. видів рослин і тварин, але вчені вважають, що існують ще 5–10 млн.. недосліджених видів, особливо у тропічних лісах, морях та океанах. Усі види живих істот у сукупності називаються біотою. Найважливішою її властивістю є здатність до самовідновлення на основі обміну речовин. У сприятливих умовах організми біосфери здатні за короткий час заповнити всю планету.

Природні умови України сприяють розвитку багатої та різноманітної флори. Тут росте майже 5 тис. видів рослин природної флори та близько 1 тис. видів культурної та заносної флори, яка розподілена досить нерівномірно. Найбагатша флора Криму та Карпат (майже 2 тис. видів), у Поліссі та лісостеповій зоні налічують лише 1600–1700 видів, а у степу їх ще менше – майже 1 тис. На території України є 45 тис. видів тварин, з яких 17 видів – земноводні, 20 – плазунів, майже 400 – птахи, 200 – риби.

Використання людиною біосфери почалося з моменту її виникнення та безперервно посилювалося зі збільшенням чисельності й потреб людства. Найпоширеніші два види застосування живих організмів та вироблених ними продуктів:

– безпосереднє використання – як їжа, сировина, будівельні матеріали;

– опосередковане – як джерела кисню для дихання та технологічних процесів, зв'язування вуглекислоти, регуляції стоку, захисту полів від дії вітру, естетичних потреб тощо.

Цінність природної біоти для людини розглядають за такими основними напрямами:

– основа сільського та лісового господарств;

– ресурси для медицини;

– пряма користь, яка виявляється в тому, що рослинний покрив є фактором запобігання ерозії, збереження орного шару ґрунту, забезпечення інфільтрації та поповнення запасів ґрунтових вод, зменшення поверхневого стоку, підтримки кругообігу біогенів в екосистемах. Біота безперервно відтворює деревину, диких звірів та птахів, рибу та ін.;

– можливості для відпочинку, задоволення естетичних і наукових потреб;

– комерційний стимулятор спортивного бізнесу, обслуговування туристів тощо.

1. Лісові ресурси, особливості їх використання й охорони в Україні.

Ліси займають майже 1/3 поверхні земної кулі. Деревина – універсальна сировина, з якої можна виготовити понад 15 – 20 тис. виробів. Ліс також має гідрокліматичне, ґрунто – та полезахисне значення. Крім того, дуже важливими є санітарно-гігієнічна, бальнеологічна та рекреаційна функції лісів. Для лісів характерний найвищий рівень утворення біомаси – на сьогодні вони створюють близько 92% усієї біомаси суші. Цінність лісів полягає в тому, що вони є відновлювальними ресурсами і виробляють майже дві третини органічної речовини, що створюється на Землі.

Лісові ресурси – це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використовувати без шкоди навколишньому середовищу з найбільшою господарською ефективністю. Усі компоненти лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостей застосування об'єднують в такі групи:

– сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора);

– ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові й технічні ресурси недеревної рослинності тощо);

– ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги диких копитних та ін.);

– багатоаспектні корисні функції лісу та його позитивний вплив на природне середовище.

1.1 Вплив антропогенних факторів на ліси

Вплив антропогенних факторів на ліси виявляється як прямо (знищення під час вирубки, будівництва, створення водосховищ, відкритих розробок корисних копалин, пожеж тощо), так і опосередковано, тобто внаслідок зміни екологічних умов (у процесі зрошення, осушення, засолення ґрунтів, забруднення середовища шкідливими хімічними речовинами тощо). У господарсько-освоєних лісах порушуються природні лісорослинні умови, відбувається зміна всіх компонентів та зв'язків ландшафтів. Змінюється температурний режим, зменшується на 5–10% відносна вологість, збільшується швидкість вітру.

У процесі вирубки з лісових ґрунтів виноситься величезна кількість азоту, фосфору, кальцію та ін., формуються одновікові, одновидові деревостої, розвиваються лісові монокультури. Під час створення завалів з сухих дерев підвищується пожежна небезпека. Загалом сучасні тенденції в зміні екологічного становища характеризуються погіршенням ґрунтово-кліматичних умов, що стають несприятливішими для розвитку високостовбурних порід дерев.

В Європі до початку періоду землеробства ліси займали віл 70 до 80% території. Із середини XIX ст. і до кінця 80-х років XX ст., коли людина почала активно використовувати викопне паливо, розміри площ лісів на планеті зменшилися на 15%. У лісах Землі часто спостерігаються пожежі, які майже у 97% випадків відбуваються унаслідок дії людини.

Потреби людства перевищили можливості лісів. За останні півстоліття загальна площа лісів істотно скоротилася, і найбільших втрат зазнали країни, що розвиваються. Передбачається зменшення лісів на одну особу з нинішніх 0,56 га до 0,38 у 2050 р.*142 У цій цифрі враховується як зростання чисельності населення, так і перетворення частини лісів на орні землі. У багатьох випадках світові потреби у продуктах лісівництва – папері, лісоматеріалах, дровах – які збільшуються, вже перевищують можливості сталої лісозаготівлі.

У більшості європейських країн кількість лісів, на які не впливала діяльність людей, становить не більше 1%, за винятком Росії та північних країн (північна частина Швеції, Фінляндії та Норвегії). Близько 7% територій лісових угідь в Європі перебуває під охороною, а майже 3% є заповідними територіями, що суворо охороняються.

Україна належить до малолісних і лісодефіцитних країн. За даними державного обліку лісів станом на 2000 p., площа земель лісового фонду України становила 10,8 млн. га, із них укритих лісовою рослинністю – 9,4 млн. га. Лише з 1880 до 1924 р. в Україні було розкорчовано 2 млн. га лісів, її лісистість зменшилася за цей час на 5%. Нині частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни становить 15,6% за оптимальної 25–30%, а в більшості степових районів не перевищує 1,9–4,8%. Це значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина – 18%, Франція – 27,8, Румунія – 28,1, Польща – 28,7, Німеччина – 29, США – 32,7, Болгарія – 34,4%). Оптимальною вважається така лісистість, коли ліси, як найскладніше і найпотужніше рослинне угруповання, найбільш позитивно впливають на клімат, ґрунти, ерозійні процеси, а також дають господарству необхідну кількість деревини. За сучасними оцінками, з метою досягнення оптимальних показників лісистості потрібно збільшити розміри площі лісів в Україні щонайменше на 2–2,5 млн.. га*143. Запаси деревини в Україні становлять майже 1,3 млрд. м3. За приблизними розрахунками, ліси України здатні створювати близько 100 млн. т органічних речовин на рік, вилучати з атмосфери понад 180 млн. т вуглекислого газу та виділяти 130 млн. т кисню. Зменшення площі лісових насаджень різко відобразилося на їх біопродуктивності як вирішального фактора регулювання біомаси в ландшафтах. Скорочення площі лісів, спалювання деревини, осушення боліт, мінералізація гною, опаду, руйнування гумусу ґрунту спричинило зменшення біомаси і пов'язаних з нею відтворюваних енергетичних ресурсів на 25–30%.

Ліси в Україні розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, у межах Українських Карпат вони займають 40,5% від їх площі, в Кримських горах – 32%, на Поліссі – 26,1%. У лісостеповій зоні цей показник дорівнює в середньому 12,2%, а в степовій – лише 3,8%. До найбільш лісистих областей належать: Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська та Чернівецька.

1.2 Функція лісу за господарським значенням

За господарським значенням та функціями ліси України поділяються на дві групи:

1) у цій групі (48% площі лісів) розрізняють водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення. Деревину в лісах такої групи заготовляють під час здійснення лісогосподарських заходів – вирубок нагляду і лісовідновлювальних вирубок спілого лісу;

2) ліси, що мають захисне та граничне експлуатаційне призначення (52%).

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. м3, у тому числі основного користування – 6,7 млн. м3, що задовольняє потреби господарства лише на 25–27% (рис. 11.1). У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні дорівнює 30 млн.. м3. Забезпеченість лісом населення України становить 0,17 га на людину і є однією з найнижчих у Європі; забезпеченість деревиною становить в середньому 25 м3 на одного жителя країни*144.

Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом – це процес заготівлі деревини в стиглих та перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється під час догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних із реконструкцією малоцінних лісових насаджень. У ст. 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачається застосування економічних санкцій у тому разі, якщо обсяги головного лісокористування перевищують розрахункову лісосіку.