Смекни!
smekni.com

Розрахунок розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств (стр. 1 из 5)

РОЗРАХУНКОВА ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО КУРСОВОї РОБОТИ

НА ТЕМУ:

″РОЗРАХУНОК РОЗСІЮВАННЯ В АТМОСФЕРІ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН, ЩО МІСТЯТЬСЯ У ВИКИДАХ ПІДПРИЄМСТВ ″

Одеса – 2010


КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ П/П Назва етапів курсового проекту (роботи) Строк виконання етапів проекту (роботи) Примітки
1 Отримання завдання
2 Ознайомлення з задачею 2- тиждень
3 Розрахунок розсіювання викидів з одиничного джерела 2-3- тиждень
4 Визначення гранично допустимого викиду 4- тиждень
5 Визначення троянди вітрів та санітарно захисну зону 5-тиждень
6 Розрахунок викидів через неорганізовані джерела 6-8- тиждень
7 Виконання графічної частини 9- тиждень
8 Пошук літератури 10- тиждень
9 Оформлення курсової роботи 15 - тиждень
10 Захист тиждень

АНОТАЦІЯ

У даній курсовій роботі розглянуте рішення однієї із задач нормування антропогенного навантаження на біосферу – визначення ступеня забруднення атмосфери. Розрахунки засновані на існуючих сучасних методиках розрахунку навантаження на біосферу – “Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що втримуються у викидах підприємств ОНД-86”.

Розраховані значення концентрацій шкідливих речовин у приземному шарі атмосфери для організованих і неорганізованих джерел викидів, на основі виконаних розрахунків і характерестичних даних про забруднювач виконана побудова санітарно-захисної зони для організованого одиночного джерела викидів. Так само розраховані параметри забруднення атмосфери при розробці корисних копалин кар'єрним способом та їхньому транспортуванню з урахуванням кліматичних особливостей місць локалізації цих копалин. Розраховані викиди основних атмосферних забруднювачів, що виділяються при згорянні твердих побутових відходів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

ПРИЗЕМНА КОНЦЕНТРАЦΙЯ, НЕОРГАНΙЗОВАНΙ ТА ОРГАНΙЗОВАНΙ ДЖЕРЕЛА ВИКИДΙВ, САНΙТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА, СМОЛОСКИП ВИКИДУ, ГАЗОПОВΙТРЯНА СУМΙШ, ТРОЯНДА ВΙТРΙВ.


УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ І СИМВОЛИ

ГДК – гранично допустима концентрація

ТПВ – тверді побутові відходи

ГДВ – гранично допустимий викид

ЗМІСТ

Вступ

1. Організовані джерела викиду

1.1 Розрахунок розсіювання викидів

1.2 Визначення гранично допустимого викиду

1.3 Визначення границь санітарно – захисної зони

2. Неорганізовані джерела викиду

2.1 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли через нещільності фланцевих з’єднань

2.2 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли за рахунок випару з вільної поверхні рідини

2.3 Породні відвали. Розрахунок викидів твердих часток

2.4 Розрахунок викидів при згоранні твердих побутових відходів

Висновки

Список літератури


ВСТУП

У результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря. Під забрудненням атмосфери розуміють рідкі й тверді часточки та газуваті речовини, що надходять в атмосферу внаслідок побутової та промислової діяльності людей, а також фізіологічного життя людей і тварин у понаднормовій кількості. Забрудненістю атмосфери називають несприятливі зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів.

Основними джерелами забруднення є енергетика(теплові та електричні станції), промислові підприємства, транспорт(в першу чергу - автомобільний), комунальне й сільське господарство та військово – промисловий комплекс. Одним із головних забрудників є спалювання палива в теплоенергетиці. Під час спалювання 1 т вугілля в трубу викидається до 23 кг попелу, 15 кг диоксиду сірки і значна кількість сажі. Це є специфічні домішки, склад яких не завжди піддається ідентифікації.

Радіоактивне забруднення атмосфери – це забруднення атмосферного повітря радіоактивними домішками природного і атмосферного походження. Природне забруднення відбувається внаслідок виділення в атмосферу радіоактивних ізотопів, які утворюються в корі внаслідок розпаду радіонуклідів природних радіоактивних елементів. Джерела антропогенного забруднення – ядерні вибухи, атомна енергетика і промисловість. Ядерні радіоактивні речовини потрапляють в атмосферу, де повітряні течії розносять їх на значні відстані. В атмосфері вони концентруються в основному в аерозолях.

Під впливом атмосферних опадів, сонячної радіації,перенесення повітряних мас, взаємодії з гідросферою й літосферою та діяльності мікроорганізмів атмосферне повітря позбавляється сторонніх домішок (процес самоочищення). Проте в результаті антропогенної діяльності утворюється така велика кількість забруднень, що атмосфера не здатна самоочищатися і відбувається значне накопичення полютантів у повітрі. Тому виникла необхідність нормування стану навколишнього середовища.

Основою для оцінки якості навколишнього середовища слугує ГДК у повітрі робочої зони.

ГДК – максимальний вміст полютантів у природному середовищі, який не знижує працездатності та самопочуття людини, не шкодить її здоров’ю у разі постійного контакту, а також не спричиняє негативних наслідків у нащадків.

Джерела забруднення атмосфери розподіляються на організовані та неорганізовані; за температурою викидних газів - нагріті (температура яких вища від температури атмосферного повітря) та холодні; за ознаками очищення – без очищення (організовані й неорганізовані) та після очищення (організовані).

Організовані – коли забруднюючі речовини викидаються в атмосферу через спеціально споруджені труби й газовідводи. Неорганізовані – викиди неспрямованих потоків, що надходять в атмосферу через нещільності, щілини, погрішності обладнання.

Основним документом, що регламентує розрахунок розсіювання приземних концентрацій викидів промислових підприємств є «Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств.ОНД-86». В основу методики покладена умова, при якій найбільша концентрація кожної шкідливої речовини См(мг/м3) у приземному шарі атмосфери не повинна перевищувати максимальної разової гранично допустимої концентрації (ГДК) даної шкідливої речовини в атмосферному повітрі.

Метою курсової роботи є освоєння методики розрахунку концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, якi містяться у викидах підприємств.

Найпоширенішими забрудниками, що надходять з промисловими викидами є: попіл, сажа, оксид цинку, силікати, хлорид плюмбуму, сірчистий та сірчаний ангідриди, гідроген сульфід, альдегіди, вуглеводні, смоли, оксиди нітрогену, аміак, озон, оксиди карбону, фторид і хлорид гідрогену, радіоактивні гази й аерозолі.

За останні десятиріччя масштаби техногенних викидів в атмосферу істотно зросли і за розмірами наближаються до їх природних надходжень, або, за деякими інгредієнтами, перевищують їх. В атмосферу викидається все більше ксенобіотиків, від яких вона не встигає очищатися.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов’язана з навколишнім світом. Але з того моменту як з’явилося високорозвинуте індустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився обсяг цього втручання, воно стало різноманітним і зараз погрожує стати глобальною небезпекою для людства.

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗОВАНІ ДЖЕРЕЛА ВИКИДУ

1.1 Розрахунок розсіювань викидів з одиночного джерела

Вихідні данні:

Речовина М, г/с
,
Н, м D, м u, м/с
,
ГДК
м
Координати джерела
х у
CO 0.713 2.5 50 0.8 6.1 185 3.000 500 900 900

Максимальна приземна концентрація шкідливих речовин для викиду нагрітої газоповітряної суміші з одиночного джерела з круглим гирлом за несприятливими метеорологічними умовами на відстані Хм (м) від джерела, повинна визначатися за формулою:

(1.1)

де А − коефіцієнт, залежний від температурної стратифікації атмосфери і визначаючий умови вертикального і горизонтального розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі,

М − кількість шкідливої речовини, викинутої в атмосферу, г/с;

F − безрозмірний коефіцієнт, який враховує швидкість осідання шкідливої речовини в атмосферному повітрі;

m і n − безрозмірні коефіцієнти, які враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду;

Н − висота джерела над рівнем землі, м;

Т − різниця між температурою газоповітряної суміші, що викидається, Тr і температурою навколишнього атмосферного повітря Тв , град.;