З. Фрейд — засновник психоаналітичного напрямку в буржуазній соціології — виводив необхідність створення держави від психіки людини.
Один з основних представників психологічної школи права Л.И. Петражицький допускав, що в основі виникнення держави й права лежать правові переживання людей, психологічні закономірності розвитку людини [33 : 164-188]. Засновник впливового психоаналітичного напрямку в західній соціології й вченнях про державу й право З. Фрейд виходив з того, що для придушення агресивних потягів людини й знадобилося створити державу, право, всю систему соціальних норм і взагалі цивілізацію.
Сучасний західний політолог Дж.Ф. Мейтленд-Джонс думає, що незалежні держави в Африці виникли внаслідок вольової діяльності тієї або іншої «сильної особистості».
Кажучи про науковість розглянутої теорії, варто погодитися з Г.Ф. Шершеневичем, що відзначав, що звести все громадське життя до психологічного взаємодій людей, пояснити життя суспільства й держави загальними законами психології - таке ж перебільшення, як і всі інші подання про суспільство й державу [56 : 212-213]. Ті або інші властивості психіки людини, безумовно, впливають на виникнення, розвиток і функціонування держави й права, але вони не є вирішальними в питанні походження держави й права.
2.5 Теорія насильства
Основні представники: Л. Гумплович, К. Каутський, Е. Дюринг.
Відповідно до цієї теорії держава завжди утвориться в результаті насильства. Л. Гумплович в 1910 р. випустив книгу російською мовою «Загальне вчення про державу», у якій писала: «Історія не пред'являє нам жодного приклада, де б держава виникла не за допомогою акту насильства, а якось інакше. Крім того, це завжди було насильством одного племені над іншим, воно виражалося в завоюванні й поневоленні більше сильним чужим плем'ям більше слабкого, уже осілого населення» [ 8 : 47 ].
К. Каутський у книзі «Матеріалістичне розуміння історії», виданої в 1931 р., писав: «Державу й класи починають своє існування одночасно. Плем'я переможців підкоряє собі плем'я переможених, привласнює собі всю їхню землю й потім примушує переможене плем'я систематично працювати на переможців, платити їм данину або податі. Перші класи й держави утворяться із племен, спаяних один з одним актом завоювання» [ 15 : 86 ].
Розглянута теорія підтверджується конкретними історичними фактами. Так, німецькі племена завоювали частину римської імперії й внаслідок цього виникла німецька держава. У той же час цю теорію не можна вважати універсальної. Далеко не всі держави виникли в результаті акту насильства. Крім того, не на будь-якому етапі розвитку суспільства акт насильства приводив до виникнення держави. Перемога однією первісною чередою іншого не приводила й не могла привести в той період часу до виникнення держави. Для цього повинні сформуватися відповідні умови.
Таким чином, згідно-з цією концепцією, держава — це організація панування одного племені над іншим, яка виникла шляхом насильства. А це насильство і підпорядкування володарюючи підвладних є основою виникнення економічного панування. В результаті воєн племена перетворюються в касти, стани і класи. Завойовники перетворювали підкорених на рабів — на "живе знаряддя". Але прихильники теорії насильства не можуть пояснити, чому тільки на певній стадії завоювання з'являються приватна власність, класи і держава. Відомо, що насильство лише впливає па процес утворення держави (древні германці), але без відповідних економічних чинників воно не може бути причиною їх виникнення [ 48 : 25 ].
2.6 Теорія договірного походження держави (природно-правова теорія)
Епікур і деякі інші філософи-софісти в Давній Греції вважали, що держава створюється людьми на основі добровільної угоди для забезпечення загального добра.
Однак більш глибока й детальна розробка цієї теорії відноситься до XVIII ст. Основними її представниками є англійці - Т. Гоббс і Д. Локк, голландці - Г. Гроцій і Б. Спіноза, французи - Ж.Ж. Руссо й Д. Дідро, росіяни - А.Н. Радищев і П.И. Пестель [39: 96].
Дана теорія ґрунтується на двох постулатах. Перший полягає в тому, що до виникнення держави й права люди жили в умовах так називаного природного стану. Цей факт визнається усіма представниками теорії, однак сам природний стан трактується ними по-різному. Гоббс думав, що люди перебували в стані «війни всіх проти всіх» й, для того щоб не винищити один одного, домовилися й утворили державу. Руссо, навпроти, допускав, що до утворення держави люди жили добре, але для того щоб жити ще краще, вони домовилися й утворили державу, а частина своїх прав передали монархові.
Другий постулат полягає в тому, що держава виникає в результаті висновку суспільного договору. Разом з тим представники цієї теорії не розглядають наявність суспільного договору як необхідний для виникнення держави історичний факт. Останній виступає як логічна передумова, без якої неможливо пояснити відмінність держави від первісного суспільства. Проте практично всі дореволюційні й більшість сучасних теоретиків права договірну теорію походження держави й права не вважають наукової. Відомий росіянин учений, юрист Н.М. Коркунов у лекціях по загальній теорії права в 1894 писав, що ця теорія в чистому її виді є тепер уже повністю спростованою, тому що вона виявилася прямо суперечною й історичним, і психологічним даним [ 21 : 45 ] Але разом з тим необхідно визнати й те, що дана теорія має чимале теоретичне й практичне значення стосовно до можливості людей впливати на становлення державно-правових інститутів. Визнання природних прав людини й громадянина, народного суверенітету, поступове підпорядкування державного устрою людським ідеалам свідчать про її науково-практичну цінність.
ВИСНОВОК
Особливістю розглянутих теорій є те, що їхні представники ставили перед собою завдання створити універсальну теорію походження держави й права, здатну пояснити причини й процес виникнення будь-якої держави. Історія свідчить про те, що подібні спроби є безперспективними. Різні держави виникали в силу самих різних причин, і уніфікувати їх у рамках однієї універсальної теорії неможливо. Проте це аж ніяк не означає, що не можна виділити найбільш загальні закономірності їхнього виникнення.
1. Виникнення держави являє собою досить тривалий історичний процес, якому не можна розглядати як миттєвий акт: учора не було, а сьогодні вже є. Навіть якщо виходити з фактично підтвердженої теорії насильства, те варто мати на увазі, що: по-перше, акту насильства передує тривалий період, у надрах якого зароджуються основи держави; по-друге, сам факт акту насильства є лише умовним моментом виникнення держави, оскільки, по-третє, його становлення до такого соціального інституту, як власне держава, охоплює досить тривалий історичний період.
2. Держава виникає відносно об'єктивно. Об'єктивно тому, що не виникнути воно просто не може. Історія не пред'являє жодного факту, де на певному етапі розвитку суспільства останньому не знадобився такий орган керування, як держава. Відносно тому, що держава є продукт суспільства, а, отже, результат і свідомої діяльності людей.
3. Держава виникає там, тоді й остільки, де, коли й оскільки виникаючі усередині суспільства або між суспільством і природою протиріччя не можуть бути приміряні в рамках додержавної організації життєдіяльності людей. Це можуть бути й протиріччя між антагоністичними класами, і війна всіх проти всіх, і завоювання одного племені іншим, і потреба забезпечити реалізацію заборони інцесту, і життєва необхідність організувати величезні маси людей для будівництва іригаційних споруджень, і т.д. Наука може відкрити нові факти, що зіграли вирішальну роль у виникненні тієї або іншої держави, але в кожному разі вони будуть укладатися в розглянуту закономірність, оскільки держава є універсальною організацією для дозволу виникаючих протиріч.
4. Виникнувши на певному етапі розвитку суспільства, у доступному для огляду майбутньому держава буде незмінним його супутником.
Закінчуючи розгляд цього питання, варто звернути увагу на особливості виникнення сучасних держав. Справа в тому, що були і є нації, які компактно живуть на своїй історичній території, але внаслідок конкретних історичних причин перебували або перебувають у складі багатонаціональних держав. Звідси відносно самостійним фактором утворення нових держав стало здійснення такими націями (народами) їхнього права на політичне самовизначення. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, розпаду федерацій, суверенізації подібних до держави утворень.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА
1.Авер'янов Вадим Борисович, Цвєтков Віктор Васильович, Шаповал В. М., Кисіль С. П. Кривенко Л. Т. Державне управління: теорія і практика / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Б. Авер'янов (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 1998.— 431с.
2. Андрусяк Тарас Григорович. Теорія держави і права / Фонд сприяння розвитку укр. правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". — Львів, 1997. —200с.
3. Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / Ю.С, Шемшученко (заг.ред.), В.Д. Бабкін (упоряд.), І. Б. Усенко (відп.ред.) — К. : Видавничий Дім "Юридична книга", 2002.
Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. — 568с.
4. Бабкіна Ольга Володимирівна, Волинка Катерина Григорівна. Теорія держави і права у схемах і визначеннях: Навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2004. — 144с.
5. Бутейко А.П. Государство: его вчерашние й сегодняшние трактовки // Государство и право. 1993. №7. – 654 с .