Смекни!
smekni.com

Бюро кредитних історій (стр. 2 из 4)

Рішенням цієї проблеми стало оформлення індивідуального згоди позичальника на запит даних з кредитного бюро, винесене в окремий документ. Аналогічно справа йшла і з передачею даних у бюро кредитних історій: банки включають даний пункт безпосередньо до договорів, наприклад:

"Банк має право передавати інформацію про кредит і про позичальника в бюро кредитних історій в обсягах і в порядку, визначених чинним законодавством".

У той же час договори, у свою чергу, містять конкретні параметри кредитування і часто посилання на договори поруки та застави, а ці відомості не повинні бути відомі бюро кредитних історій. Тобто і в цьому випадку необхідно оформлення окремого документа, в якому дається згода на передачу даних позичальника в бюро кредитних історій.

У числі джерел формування кредитної історії законодавець особливо виділив кредитні організації, наділивши їх поруч беззаперечних обов'язків. Так, вони зобов'язані надавати всю наявну інформацію стосовно всіх позичальників, які дали згоду на її надання.

Суть такого роду вимог пояснюється особливим правовим статусом кредитних організацій в договірних відносинах позики (кредиту), участь в яких обумовлено наявністю спеціальної ліцензії Банку Росії.

Проаналізувавши ст. 5 Федерального закону "Про кредитні історії", можна зробити висновок, що на першому етапі швидкому зростанню бази бюро кредитних історій частково перешкоджала присутня в ч. 3 ст. 5 "лазівка", яка дозволяє банкірам уникати надання кредитних історій. Зокрема, Закон хоча і зобов'язує банки передавати кредитні історії позичальників в одне з бюро кредитних історій, однак на це потрібна згода позичальника. При цьому запитувати у клієнта така згода банки не зобов'язані.

З даного питання було досить багато дискусій у професійному середовищі.

Збереження оброблюваних персональних даних в Росії викликає часто обґрунтоване занепокоєння. Адже далеко не секрет, що конфіденційні відомості про громадян і компаніях час від часу просочуються з "надійних" структур, в яких вони зберігаються, на ринки у формі компакт-дисків.

Яскравим прикладом стала нашуміла в середині серпня 2006 історія про отримання електронною поштою низкою банків пропозиції купити базу даних позичальників, що брали кредити на придбання товарів у торговельних мережах. Заявлений розмір бази величезний для цього сектора банківських послуг - більше 700 тис. записів.

Проведене за цим фактом внутрішнє розслідування Національного бюро кредитних історій (НБКИ) встановило, що витік даних все-таки відбулася через два банки (однак розмір цього витоку не розголошувався), як мінімум один з цих банків був клієнтом НБКИ.

Згідно з п. 5 ст. 5 Закону N 218-ФЗ джерела формування кредитної історії представляють інформацію в бюро кредитних історій в термін, передбачений договором про надання інформації, але не пізніше 10 днів з дня вчинення дії (настання події), інформація про який входить до складу кредитної історії відповідно до цим Законом, або з дня, коли джерела формування кредитної історії стало відомо про вчинення такої дії (настанні такої події).

Але тут виникає питання про коректність подання такого роду інформації.

Наприклад, банк вирішує сильно "не заморочуватися" і, дотримуючись букви Закону, три рази на місяць (1 раз на 10 днів) направляє дані в бюро кредитних історій, але при цьому за період між відправками можливо короткострокове виникнення простроченої заборгованості у позичальника, інформація про якої не потрапить в кредитне бюро. Причому прострочення може виникати регулярно (наприклад, у випадку овердрафтного кредитування, при якому, до речі, також не зовсім ясно, яку суму заборгованості передавати, з урахуванням того, що сам принцип даного виду кредитування передбачає постійну зміну розміру заборгованості), що явно буде говорити про невисокою кредитної дисципліни позичальника. Однак при поточному прочитанні Закону такого роду інформація може пройти повз бюро кредитних історій.

Ця прогалина законодавства на практиці частково спробувало вирішити Національне бюро кредитних історій, включивши до регламенту взаємодії (формат TUTDF) можливість передачі даних по прострочених платежах менше 6 днів, але це знову ж локальна на півзахід, яка в повному обсязі не вирішує зазначену проблему.

Тобто необхідно законодавчо визначити вид і обсяг інформації для деяких видів кредитів (кредитна лінія, овердрафт). При частій зміні величини заборгованості кредитна історія "захаращується" і втрачається корисна інформація. При цьому немає ясності, чи потрібно передавати в бюро кредитних історій інформацію про ліміт заборгованості або тільки про реально сформованої заборгованості. У Франції, наприклад, передаються дані тільки про невикористаний ліміт.

Однією з головних проблем обраної моделі децентралізованих незалежних кредитних бюро є, на жаль, поки не передбачений обмін даними між різними бюро. Можливість обміну даними безпосередньо між бюро кредитних історій звела б до мінімуму витрати банків. Зараз виходить так, що банкам потрібно укладати договори з декількома (або як мінімум з усіма провідними) бюро кредитних історій, щоб отримати повне уявлення про потенційного позичальника, а це накладно і незручно з технічного боку.

Частково це питання можна вирішити за допомогою застосування досить складних і знову ж таки дорогих програм-концентраторів, які дозволяють, використовуючи єдиний інтерфейс, здійснювати запити і вивантаження даних в різні бюро кредитних історій, Центральний каталог кредитних історій, а також інші організації (наприклад, Федеральну міграційну службу), але, природно, при наявності укладених договорів про обмін інформацією з даними установами.

Подібного роду послугу - "Комутатор БКІ" - пропонує, наприклад, кредитне бюро "Еквіфакс Кредит Сервісіз". Ця послуга дозволяє отримувати об'єднаної кредитної звіт з трьох найбільших бюро кредитних історій.

Іншим продуктом є CreditRegistry, розроблений компанією "Міжбанківський технологічний центр" (МТЦ), що забезпечує автоматизацію всіх бізнес-процесів, пов'язаних із взаємодією банку з кредитними бюро, Центральним каталогом кредитних історій, а також іншими зовнішніми сервісами, використовуваними банками при роботі на ринку споживчого кредитування.

Подібного роду послугу - "Комутатор БКІ" - пропонує, наприклад, кредитне бюро "Еквіфакс Кредит Сервісіз". Ця послуга дозволяє отримувати об'єднаної кредитної звіт з трьох найбільших бюро кредитних історій.

Іншим продуктом є CreditRegistry, розроблений компанією "Міжбанківський технологічний центр" (МТЦ), що забезпечує автоматизацію всіх бізнес-процесів, пов'язаних із взаємодією банку з кредитними бюро, Центральним каталогом кредитних історій, а також іншими зовнішніми сервісами, використовуваними банками при роботі на ринку споживчого кредитування.

Найбільш оптимальним варіантом стало б безпосередню взаємодію між бюро. Якщо б вони налагодили взаємо обмін між собою, банк укладав би угоду з одним бюро, посилав туди запити, а це бюро само розшукувало б і отримувало інформацію про позичальника з іншого бюро і направляло її в банк.

При цьому подібного роду обмін можна було б організувати не тільки усередині Росії, але і зі спеціалізованими організаціями інших країн (у першу чергу СНД), які виконують функції бюро, визнаними ФСФР або за умови укладення угоди ФСФР Росії з відповідною національним уповноваженим органом.

Однак, за словами представників бюро кредитних історій, такі консультації не проводилися, і відповідно до букви Закону ніякої інформаційний обмін між ними в даний час неможливий.

Є надія, що через кілька років після природного відбору на ринку залишаться не більше 4 - 5 бюро, які так чи інакше будуть взаємодіяти один з одним.

3 Принципи роботи бюро кредитних історій

Бюро кредитних історій наділені спеціальною правоздатністю - вони не мають права здійснювати інші види діяльності, крім перелічених у Законі. Тому одним з перехідних положень Закону є вимога до юридичних осіб, що здійснюють діяльність в якості БКІ до дня набрання чинності Закону, протягом 6 місяців привести свою діяльність у відповідність до вимог, що пред'являються до БКІ Законом (ст. 19).

Суб'єкт кредитної історії - фізична або юридична особа, яка виступає позичальником, і щодо якого формується кредитна історія (п. 5 ст. 3). Суб'єкт кредитної історії визначає код суб'єкта кредитної історії - комбінація цифрових та буквених символів, використовувана ним і (або) з його згоди користувачем кредитної історії при направленні у Центральний каталог кредитних історій запиту про БКІ, в якому сформована кредитна історія суб'єкта кредитної історії, для підтвердження правомірності видачі цієї інформації. Порядок формування, заміни та анулювання кодів суб'єкта кредитної історії, у тому числі додаткових кодів, встановлюється Банком Росії (ч. 4.3 ст. 5).

Джерелом формування кредитної історії може бути виключно організація - займодавец (кредитор), що представляє інформацію, що входить до складу кредитної історії, в БКІ (п. 4 ст. 3). Ні фізичні особи, ні індивідуальні підприємці не можуть бути джерелами формування кредитної історії. Відносини джерела формування кредитної історії і БКІ опосередковуються договором про надання інформаційних послуг, який є одним з видів договору взайми надання послуг (ст. 779 ГК РФ).

Що стосується користувачів кредитної історії, то ними можуть бути в рівній мірі, як індивідуальні підприємці, так і юридичні особи за умови отримання письмового або іншим способом документально зафіксованого згоди суб'єкта кредитної історії на отримання кредитного звіту для укладення договору позики (кредиту) (п. 7 ст. 3). Для отримання кредитного звіту користувачеві необхідно мати засоби теле комунікацій, так як він отримує кредитний звіт виключно у формі електронного документа (ч. 8 ст. 6 Закону), та укласти з БКІ договір про надання інформаційних послуг.