ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................3
1.1. Поняття виробництва по справах про адміністративні правопорушення, його задачі і принципи...................................6
1.2. Принципи виробництва по справах про адміністративні правопорушення...........................................................................10
2.1. Порушення справи про адміністративне правопорушення.......14
2.2. Розгляд справ про адміністративні правопорушення................19
2.3. Виконання постанов про застосування адміністративних стягнень............................................................................................22
2.4. Оскарження й опротестування постанов по справах про адміністративні правопорушення.................................................24
Проблеми процесуального регулювання основ, умов і порядку реалізації законів, указів Президента, постанов уряду України, інших нормативно-правових актів і матеріальних адміністративно-правових норм, що утримуються в них, що регулюють відношення в різних аспектах і напрямках реалізації державної виконавчої влади. Процесуалізація владної діяльності публічних органів виконавчої влади необхідна для ефективної діяльності останніх; сприяє обмеженню прийняття ними помилкових рішень; а також гарантує невладний суб'єктам реалізації їхніх прав і законних інтересів.
Актуальність теоретико-правового дослідження питань виробництва по справах про адміністративних правопорушень обумовлена необхідністю:
1. проведення сучасних науково-теоретичних досліджень в області адміністративного процесу;
2. як найшвидшої адміністративної процесуалізації для створення системи адміністративно-процесуального законодавства, націленої на реалізацію конституційного положення про поділ влади, на захист прав і воль громадян, а також на державотворення;
3. поліпшення організації і функціонування виконавчих органів державної влади.
Відсутність процедури в застосуванні норми владовідношення веде фактично або до її паралізації, або до суб'єктивного розсуду чиновників. І те, і інше є неприпустимим у правовій державі. Доти поки не будуть проведені серйозні заходи в країні по правовій процесуалізації матеріальних права, реальних зрушень по захисту прав громадян, що їм надає Конституція У., не буде. В Україні на відміну від закордонних країн ні в який період не існувало правового механізму реалізації найважливіших (життєво необхідних норм. Які видавали адміністративні органи (органи державного керування). Конституційне регулювання прав громадян не обгороджує них від адміністративної сваволі і несправедливості, що самим серйозним образом ставить на порядок денний питання про реформування адміністративного процесу в України.
Мета: дослідити проблему виробництва по справах про адміністративні правопорушення
Об'єктом дослідження виступают суб'єкти адміністративно-правових відносин.
Предметом дослідження виступають самі адміністративно-правові відносини.
З мети даної курсової роботи витікають задачі, а саме:
1. Поняття виробництва по справах про адміністративні правопорушення.
2. Його задачі і принципи.
3. організаційна структура виробництва по справах про адміністративні правопорушення.
Юридичний процес як різновид соціального процесу — нормативно-владна юридична діяльність суб'єктів публічної влади, здійснюваний у процесуальній формі, що містить у собі судові й інші процеси в публічних інтересах. Особливість юридичного процесу полягає в наступному:
По-перше, цієї діяльності властивий владний характер. Тут реалізуються владні повноваження державних і муніципальних органів влади.
По-друге, їй властива досить повна регламентація діяльності юридичними процесуальними нормами.
По-третє, це діяльність цільова, свідома, і вона спрямована на досягнення визначених юридичних результатів, на рішення юридичних справ. У зв'язку з цим вона оформляється офіційними документами як підсумковими, так і проміжними.
Адміністративний процес доцільно розглядати як частину юридичного процесу, що складається з трьох процесів: адміністративно - нормотворчого, адміністративно - застосувального й адміністративно – юрисдикціоного, регульованих нормами адміністративного права. Необхідно не обмежуватися лише діяльністю органів державної адміністрації, а розглядати адміністративний процес як уладну діяльність виконавчих органів публічної влади: державної і муніципальної.
Проблематика виробництва по справах про адміністративні правопорушення широко обговорюється в науковій літературі. При написанні даної курсової роботи використані праці М.Я. Масленікова, А.С. Матвеєнкова, Д.Н. Бахрах, ВА. Лорія, Н.М. Тищенка, В.Ф. Фефілова, А.С. Наймаловського, Ю.Н. Старилова, И.В. Пановой, В.П. Антоновой, А.Ю. Якимова.
Питання співвідношення матеріального і процесуального права є принциповим питанням правознавства, оскільки це методологічне і загальне питання. Відкриття розподілу права на матеріальне і процесуальне належить О. Білову, і виробив він його у «навчанні», у якому він сформулював процес як юридичного відношення між сторонами і судом.
При розробці поняття виробництва по справах про адміністративні правопорушення вчені підходили до нього з прагненням забезпечити законність у діяльності державного керування шляхом упорядкування законом їхніх владних дій і процедури цих дій при взаєминах влади з громадянами. Тому А.Е. Луньов підкреслював, що під адміністративним процесом варто розуміти порядок діяльності всіх органів державного керування по здійсненню їхньої компетенції, порядок дозволу справ, що виникають у процесі керування, а також застосування норм матеріального адміністративного права. Він писав зокрема: «Усе це широке коло питань, що мають важливе значення надалі поліпшити роботу органів державного керування, входить у поняття адміністративного процесу»[1] .
По даному питанню представляється примітною дискусія найвизначнішого процесуаліста в адміністративному праві Н.Г. Саліщевой з угорським ученим Ф. Толді. Останній коментував процесуальний закон 1957 р. в Угорській Народній Республіці і для визначення кола відносин, охоплюваних процесуальним правом, послався на роботу молодого К. Маркса, що у статті «Дебати з приводу законів про крадіжку лісу» писав, що процес є тільки форма життя закону, прояв його внутрішнього життя. Слідом за К. Марксом Ф. Толді робить висновок, що «матеріальне право тільки за допомогою порядку виробництва перетворюється у фактор, що формує життєві відносини».
Загальна теорія права, на жаль, найчастіше ухиляється від вивчення процесуальних питань, що залишають на рішення вчених, що працюють в окремих галузях права. Серед рідких висловлень теоретиків права про процес можна провести думка О.Э. Лейста; «Розрізняються норми матеріального права (визначальний зміст прав, обов'язків і заборон, безпосередньо спрямованих на регулювання суспільних відносин) і норми процесуального права (визначальний порядок, процедуру, форму реалізації норм матеріального права)»[i] . Не всяка реалізація норми — це процес у правовому змісті. Д.М. Чечот пише, що в деяких випадках і суд може діяти як адміністративний орган, а, отже, його відносини не будуть у цьому випадку процесуальними[2] .
Схематично всю послідовність адміністративних, управлінських відносин можна розбити на, по-перше, сукупність заходів для ухвалення правового рішення (видання закону, норми права, акта керування), по-друге, комплекс заходів для реалізації норми права в ординарному порядку, по-третє, комплекс правових заходів для примусової реалізації правової норми. При цьому третій етап для правового методу регулювання суспільних відносин представляється основним, тому що без необхідності примуса, суспільні відносини можуть регулюватися й іншими методами: мораллю, внутріорганізаційними нормами.
| Прийняття правової норми | Виконання правової норми | Примус до виконання правової норми | Дозвіл суперечки про право |
| Процедура | Процедура | Виробництво | Процес |
Виробництво по справах про адміністративні правопорушення — це частина адміністративного процесу. Спробуємо дати його дефініцію.
Адміністративно - юрисдикційне виробництво — нормативно встановлений порядок і форми здійснення юридичних дій по розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також юридичні форми результатів відповідних процесуальних дій.
Можна виділити наступні сутнісні риси виробництва по справах про адміністративні порушення:
1. Це специфічна процедура розгляду справ по накладенню адміністративних стягнень.
2. Кожна стадія цього виробництва завершується прийняттям у справі відповідного акта, не подібного з актами, застосовуваними в інших виробництвах.
3. Визначені відносини, охоронювані даним виробництвом, урегульовані адміністративним правом, відособленість і завершеність яким забезпечується з моменту виникнення адміністративної суперечки і до його дозволу.
Виробництво по справах про адміністративні правопорушення — вид адміністративно – юрисдикційного виробництва, що має специфічну процедуру розгляду справ по накладенню адміністративних стягнень і нужденний в однаковому застосуванні, закріпленим на федеральному рівні.
Виробництво по справах адміністративних правопорушеннях — це системне утворення, комплекс взаємозалежних процесуальних дій, що: