Правові відносини та юридичні факти (стр. 1 из 6)

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Гуманітарний факультет

Кафедра права

КУРСОВА РОБОТА

з курсу

„Теорія держави та права”

на тему

„Правові відносини та юридичні факти”

Виконала: студентка групи ЮЗ-72С

Марченко Світлана Сергіївна

Науковий керівник: Сінченко Ю.П.

Суми 2007

Зміст

Вступ

Розділ 1. Правові відносини

1.1 Поняття та види правових відносин

1.2 Ознаки правових відносин

1.3 Юридичний зміст правовідносин

Розділ 2. Складові елементи правових відносин

2.1 Суб’єкти правових відносин, юридичні властивості суб’єктів, види суб’єктів

2.2 Особи з подвійним громадянством (біпатриди)

2.2 Об’єкти правовідносин, види об’єктів

Розділ 3. Юридичні факти

3.1 Поняття юридичних фактів

3.2 Класифікація юридичних фактів

Висновки

Cписок використаних джерел

Вступ

Люди в процесі свого життя і діяльності вступають один з одним у численні взаємини. Такі відносини бувають різного типу. Зокрема, суспільні відносини можна розділити на матеріальні та ідеологічні. Матеріальні спрямовані на підтримку існування людини. Ідеологічні - це надбудова над першими. Відносини між людьми, що залежать від їхньої волі і свідомості, досить різноманітні. Це сімейні (відносини чоловіка і дружини, батьків і дітей), трудові (відносини робітника з адміністрацією свого підприємства), майнові (відносини між продавцем та покупцем) тощо. Люди вступають у ці відносини, як правило, по своїй волі, хоча вона залежить від різних життєвих обставин, насамперед від умов матеріального життя людей, від економічного ладу суспільства.

Усі види і форми відносин, що виникають і функціонують у суспільстві між індивідуумами та їхніми об’єднаннями можна розділити на суспільні або соціальні. Вони у свою чергу виникають з безліч різних відносин: економічних, юридичних, моральних, духовних, культурних і багатьох інших. Саме людське суспільство - це сукупність відносин, продукт взаємодій людей. Юридичні або правові відносини органічно зв’язані з правом.

За допомогою права регулюються суспільні відносини, в результаті цього вони стають правовими. У порівнянні з іншими соціальними регуляторами право найбільш ефективний, владно примусовий і разом з тим цивілізований регулятор. Будь-які відносини здобувають характер правовідносин лише в тому випадку, якщо вони виникають на основі і відповідно до норм права, не суперечать волі держави.

Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової держави, входження її до міжнародного економічного і правового простору, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, приєднання до міжнародних договорів, інтенсивна законотворчість, становлення нових правових інститутів кардинально змінюють структуру, специфіку такого динамічного явища як правові відносини. Її характер і динаміка пов’язані з усіма зазначеними життєвими обставинами, що мають певні юридичні наслідки, тобто з юридичними фактами. Юридичні факти займають провідне місце в механізмі правового регулювання. Їх головне значення у процесі правового регулювання - юридично забезпечити виникнення, зміну або припинення правових відносин. Адже саме юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі поведінки, закріпленої в юридичній нормі, до конкретних правових відносин.

Держава не може при допомозіправових засобів свавільно змінювати початковий характер тих або інших відносин, а також творити нові. Вона шляхом видачі законів може прискорити розвиток відомих відносин.

Право - не творець, а лише регулятор і стабілізатор суспільних відносин. „Право саме по собі нічого не створює, а тільки санкціонує суспільні відносини…Законодавство усього лише фіксує, виражає економічні потреби”. Тим самим спочатку виникають суспільні відносини, а потім, як наслідок, норма права. Але є і такі правовідносини, що виникають тільки як правові й в іншій якості існувати не можуть. Наприклад, конституційні, адміністративні, процесуальні, карні й інші. Саме подібні правовідносини за формою і змістом являють собою самостійний вид і тип суспільних відносин.

Розділ 1. Правові відносини

1.1 Поняття та види правових відносин

У Радянському Союзі право визначалося як зведена в закон воля економічно панівного класу. Таке визначення виходить з однієї з праць К. Маркса, який зазначав, що „…ваше право - зведена в закон воля вашого класу.”

В теперішній час правом називають систему загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих і охоронюваних державою від порушень, які служать регулятором суспільних відносин і виступають критерієм правомірної (дозволеної) або протиправної (забороненої) поведінки.

Право - особливий державний регулятор суспільних відносин. Регулюючи ті або інші відносини, воно тим самим віддає їм правову форму, у результаті чого ці відносини стають правовими.

Правовідносини - це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами - носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності - і забезпечуються державою. (О.Ф. Скакун „Теорія держави та права" с.346)

Правовідносини - це суспільні відносини, урегульовані нормами права, учасники яких мають відповідні суб’єктивні права і юридичні обов’язки.

У додержавному родовому суспільстві правовідносин не було, тому що там не було права. Це означає, що правовідносини не мислимі поза правом або без права.

Правовідносини виникають і розвиваються за певних передумов.

Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:

1) матеріальні (загальні) - у вузькому значенні - це певні інтереси або блага, що зв’язують суб’єктів права (не менше двох) як учасників правовідносин; - у широкому значенні - система соціальних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об’єктивну необхідність у правовому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб’єктами через надання їм юридичних прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юридичних обов’язків і відповідальності;

2) юридичні (спеціальні):

норма права;

правосуб’єктність (праводієздатність);

юридичний факт (може розглядатися і як передумова правовідносин, і як їх структурний елемент).

Правовідносини класифікуються за різними ознаками: за галузями права, змістом, ступенем індивідуалізації, характером обов’язку, тощо.

Класифікація видів правовідносин .

Ознака Різновид
За галузями права Конституційні цивільно-правові адміністративні кримінально-правові трудові сімейні
За змістом регулятивні охоронні
За ступенем індивідуалізації відносні абсолютні
За характером обов’язку пасивного типу активного типу

За галузями права правовідносини можуть бути конституційними, цивільно-правовими, адміністративними, кримінально-правовими, трудовими, сімейними, тощо.

Прикладом конституційних правовідносин є відносини громадянства в Україні, що регулюються нормативно-правовими актами конституційного права - Конституцією України та Законом України про громадянство.

Прикладом цивільно-правових відносин є відносини купівлі-продажу в Україні, що регулюються основним нормативно-правовим актом цивільного права - Цивільним кодексом України.

Прикладом адміністративних правовідносин є відносини порядку сплати штрафу, що регулюються Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Прикладом кримінально-правових відносин є відносини відповідальності за крадіжку, що регулюються Кримінальним кодексом України.

Прикладом трудових правовідносин є відносини за трудовим договором, що регулюються основним нормативно-правовим актом трудового права - Кодексом законів про працю.

Останнім часом у науковій літературі обговорювалися питання розширення сфери договірного регулювання трудових відносин як один з напрямків реформування трудового права. Такий підхід має змогу розглядати трудове право з точки зору сучасного праворозуміння - як загальносоціальне, як продукт держави (Пилипенко П.Д. стор.3)

При переході до ринкової економіки, реформуванні економічної, правової, соціальної та інших сфер життя проблема регулювання трудових відносин є знову відкритою і актуальною. Вона потребує нових підходів до дослідження засобів правового регулювання. (Кривов В. „Трудові відносини на сучасному етапі”, „Юридичний журнал” - 2006. №6, стор.89)

В. Кривов в статті „Трудові правовідносини на сучасному етапі" помічає, що „…В Проекті Трудового кодексу має бути закріплено положення щодо рівності сторін трудових правовідносин (роботодавця і працівника), оскільки, наприклад, фізична особа - підприємець, яка має найманих працівників, як сторона трудового договору зобов’язана створити працівникові належні умови праці, оплату заробітної плати, надання відпусток та ін. Зрозуміло, коли на конкретному підприємстві власник підприємства не є носієм трудових відносин, а є власником пакету акцій, який делегував виконавчому директору свої права щодо прийняття на роботу, оплати праці, надання відпусток, у такому випадку директор вступає у цивільні правовідносини, і це має бути відображено в чинному Трудовому кодексу.”

Прикладом сімейних правовідносин є аліментні відносини в Україні, що регулюються Сімейним кодексом.

За змістом правовідносини можуть бути регулятивними і охоронними.

Регулятивні правовідносини регулюються регулятивними нормами. Їх прикладом можуть служити трудові права й обов’язки, що виникають за трудовим договором.