25. Квитанція та номерний жетон служать достатнім, і разом з тим необхідним доказо здачі речей; відповідно в зберігача виникає обов'язок повернути речі тому, хто пред'яви! квитанцію (номерний жетон). Достатність зазначених способів підтвердження здачі рече виражається в тому, що працівник транспортної організації не вправі вимагати від поклі жодавця якихнебудь додаткових доказів приналежності йому речі. Визнання квитанції номерного жетона необхідними доказами спричиняє те, що при відсутності в особи кві танції (номерного жетона) річ може бути йому видана лише після попереднього наданк доказів приналежності речі тому, хто за нею звернувся. Термін збереження визначається транспортними статутами, кодексами, іншими законами і виданими відповідно до них правилами. Зокрема; на залізничному транспорті такі терміни встановлені правилами перевезення багажу і вантажобагажу. Передбачені в правилах терміни є обов'язковим мінімумом і можуть бути збільшені за згодою сторін. Якщо у визначений у такий спосіб термін річ не буде отримана поклажодавцем, транспортна організація зобов'язана зберігати її в себе ще 30 днів. І тільки після цього річ можна продати. Збитки, яких зазнав поклажодавець внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження речей, які поміщені в камеру зберігання, підлягають відшкодуванню зберігачем. В інтересах поклажодавця встановлено, що розрахунки в зазначених випадках повинні бути проведені протягом 24 годин з моменту заяви вимоги про відшкодування збитків. В іншому випадку транспортна організація виявляється в стані боржника. Однак при застосуванні зазначеної статті варто мати на увазі, що в інтересах самого зберігана законодавець передбачив необхідність відшкодування збитків у рамках зробленої поклажодавцем оцінки в момент передачі речі на зберігання. Ця остання норма дозволяє дійти висновку, що якщо річ була прийнята без такої попередньої оцінки, збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі і без якихнебудь обмежень.
У відносинах, які виникають з приводу зберігання в автоматичній камері, роль оферти відіграє встановлення в залі такої камери, готової до прийому речей. Ця оферта носить публічний характер, оскільки виражає готовність укласти договір на умовах, доведених до загального відома, з кожним, хто відгукнеться. Конклюдентна дія поклажодавця, яка виражається в можливості помістити речі у камеру, має двояке значення: акцепту і необхідної для реального договору передачі речі.
6.Договір між транспортною організацією і поклажодавцем, який використав автоматичну камеру, містить у собі елементи договорів «оренди» і «зберігання».
Строк зберігання.
Строк, протягом якого зберігач зобов’язаний зберігати річ, слід визначити у договорі. Якщо ж строк зберігання не встановлено і не може бути визначено виходячи з умов договору, зберігач зобов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Строк зберігання речі може бути визначений моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Таку вимогу треба пред’явити протягом звичайного за цих обставин строку зберігання та зі спливом якого зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ст. 938 ЦК). При виникненні спору звичайний та розумний строк встановлюються судом.
Згідно зі ст. 953 ЦК, зберігач, незважаючи на незакінчення строку зберігання речі, зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути її.
Плата за зберігання.
У ст. 936 ЦК, яка визначає загальні ознаки договору зберігання, не міститься прямої вказівки на оплатність договору зберігання. Тому, з урахуванням загальних правил договорів про надання послуг (ст. 903 ЦК), без визначення плати договір зберігання вважатиметься безоплатним.
Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати (ч. 1 ст. 946 ЦК).
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов’язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Плата за зберігання може включати витрати зберігача на зберігання речі.
Згідно зі ст. 946 ЦК, установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі. У будьякому разі поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві зроблені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 947 ЦК).