банківський законодавство інкорпорація консолідація кодифікація
Проведення систематизації вітчизняного банківського законодавства – досить складна процедура. Її ефективність багато в чому залежить від рівня організації роботи над нею. Адже це своєрідний і непростий процес, який вимагає відповідних послідовних дій. Складність процесу систематизації обумовлена обсягом нормативної фінансово-правової бази, що регулює банківську діяльність, та нестабільністю банківського законодавства.
У попередніх розділах даної роботи нами було запропоновано здійснити систематизацію банківського законодавства України у формах інкорпорації, консолідації та кодифікації, які фактично виступатимуть послідовними фазами процедури систематизації банківського законодавства. Розглянемо їх детальніше.
Початковими (первинними, базисними) фазами процедури систематизації банківського законодавства України є інкорпорація та консолідація. Щодо інкорпорації, то застосовуючи дуалістичний підхід, її необхідно здійснити у двох послідовних напрямках.
Перший напрям інкорпорації банківського законодавства передбачає систематизаційну діяльність Науково-дослідного інституту фінансового права, фахівці якого забезпечать глибоконауковий аналіз банківського законодавства України. І другий – коли інкорпорацією нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність в Україні, займеться Міністерство юстиції України згідно повноважень, наданих Верховною Радою України.
Варто зазначити, що за необхідності при інкорпорації фінансових нормативно-правових актів, виданих Національним банком України, Міністерство юстиції України може звернутися до нього і уповноважити здійснити деяку частину роботи по інкорпорації актів Національного банку України. Адже саме Національний банк України є інформаційно- статистичним осердям фінансово-кредитної системи нашої держави.
Повноваження уповноважених суб’єктів, які проводять інкорпорацію, є дуже своєрідними. Вони зумовлені, по-перше, межами правотворчих можливостей органу, який видав акт, і межами підвідомчої йому території, по-друге, юридичною чинністю актів, що включаються у збірник, і простором їх дії.
Крім того, вирішення усіх питань, порушених в інкорпорованих документах, має бути у компетенції відповідного органу, а його акти – мати рівну або вищу юридичну чинність порівняно з тими, які увійшли до збірника. Тільки за дотримання цих умов інкорпоратор має право вносити у раніше прийняті акти зміни, викликані новими умовами життя. Якщо ж інкорпоратор неспроможний здійснити такі завдання, то він має право звернутися з пропозицією до відповідних правотворчих органів [7; с.174].
Після проведення інкорпорації банківського законодавства у таких двох напрямках, необхідно об’єднати результати таких інкорпорацій, внаслідок чого будуть усунуті недопрацювання та можливі неточності в інкорпорованих збірниках.
Усі результати попередньої інкорпорації банківського законодавства передаються іншому уповноваженому суб’єкту систематизаційного процесу. Таким суб’єктом має стати Комісія із систематизації банківського законодавства, яка об’єднає отримані дані. Може виникнути питання: чи доцільно створювати таку комісію, адже витрачаються досить значні державні кошти. Можна ж, наприклад, доручити Національному банку України проведення систематизаційної діяльності. Проте, по-перше, така діяльність носить не офіційний, а офіціозний характер, а по-друге, розробка положень Банківського кодексу України не буде об’єктивною, оскільки цей нормативно-правовий акт розроблятиме суб’єкт, правовий статус якого у цьому ж акті і визначатиметься. На нашу думку, більш правильним вважається створення незалежної комісії, до складу якої входили як представники Національного банку України, так і незацікавлені особи.
Беручи до уваги те, що до компетенції Міністерства юстиції України належить як розробка нормативно-правових актів і проведення юридичної експертизи цих проектів, так і впровадження систематизації законодавства України, можна запропонувати, щоб Комісія із систематизації банківського законодавства була утворена при Міністерстві юстиції України.
Початку проведення інкорпорації банківського законодавства передує планування всієї систематизаційної процедури, і разом з тим порядок та строки створення Комісії із систематизації банківського законодавства. Тому, перш ніж розпочати роботу над проведенням систематизації банківського законодавства в цілому, Міністерство юстиції України повинно розробити детальний план її здійснення. Адже, зазначає В.Опришко, це своєрідний і непростий процес, який вимагає відповідних послідовних дій незалежно від того, чи йдеться про кодифікацію, чи про інкорпорацію.
Іншими словами, слід певним чином регулювати зазначений процес на основі реалізації в першу чергу таких його функцій, як планування робіт по систематизації законодавства; організація та координація діяльності органів державної влади щодо забезпечення робіт по систематизації; наукове забезпечення процесу систематизації; участь громадян та їх об’єднань у систематизації законодавства; інформаційно-пропагандиське забезпечення систематизації законодавства. Безперечно, цей перелік функцій, які повинні сприяти реалізації процесу систематизації законодавства, не є вичерпним [14; с.68].
Комісія із систематизації банківського законодавства повинна бути всеукраїнського значення. Як правило, до складу подібної комісії (робочої групи) входять досить багато представників влади, а також спеціалістів (практиків і науковців) з різних галузей знань. Так, наприклад, до складу робочої групи з підготовки проекту Податкового кодексу України [3] входять більше тридцяти осіб.
До складу Комісії із систематизації банківського законодавства повинні входити представники Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, інших міністерств, народні депутати України, провідні спеціалісти Національного банку України, представники Асоціації українських банків, наукові співробітники з наукових та навчально-наукових установ та інші фахівці в галузі фінансового права та банківської справи.
З огляду на сферу нормативного фінансово-правового регулювання, проведення інкорпорації банківського законодавства уявляється досить складним процесом, адже банківському законодавству притаманний двохвекторний розвиток – економічно-правове (дуалістичне) поєднання норм. Власне тому до складу Комісії із систематизації банківського законодавства необхідно запросити науковців як юридичного, так і економічного профілю.
Крім перерахованих осіб, варто залучити до постійного складу Комісії із систематизації банківського законодавства науковців з Інституту законодавства при Верховній Раді України, однією з функцій якого, доречі, є подання пропозицій щодо покращення стану українського законодавства.
Тоді науковцями-юристами, які займаються загальними методологічними проблемами систематизації законодавства, а також провідними фахівцями з питань галузевого законодавства (у даному випадку, фінансового) має бути проведений аналіз сучасного стану систематизації законодавства, а також висловлені пропозиції щодо вдосконалення теоретико-методологічних та практичних засад даної роботи [17; с.69].
Бажаним також було б запросити до вищезазначеної роботи науковців філологічного профілю (спеціалізація – українська мова). Вони у великій мірі можуть сприяти покращенню різних аспектів тексту інкорпорованих збірників, а згодом – консолідованих актів та проекту Банківського кодексу України.
Компетенція Комісії із систематизації банківського законодавства та строки її роботи повинні бути чітко визначені у відповідній постанові Кабінету Міністрів України.
Основними повноваженнями Комісії із систематизації банківського законодавства, на нашу думку, можуть бути:
1) наукова та технічна організація інкорпораційної та консолідаційної діяльності;
2) залучення у разі потреби спеціалістів з різних галузей знань;
3) організація нарад, конференцій та „круглих столів”;
4) наукова та технічна організація кодифікаційних дій;
5) розробка структурних елементів Банківського кодексу України;
6) передача проекту Банківського кодексу України до Верховної Ради України та інші повноваження.
Крім того, потрібно визначити фінансове забезпечення такої Комісії, тобто необхідно скласти кошторис на передбачувану нормопроектну роботу, а після його затвердження укласти відповідні договори із запрошеними особами [8; с.94].
Сутність процедури інкорпорації банківського законодавства полягає у приведенні до певної системи (упорядкуванні) нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність в Україні, без зміни змісту цих актів. Розглянемо, за яким критерієм повинна проходити інкорпорація банківського законодавства в Україні.
Беручи до уваги те, що будь-яка інкорпорація, згідно теорії права, може здійснюватися за хронологією, суб’єктами, юридичною силою, алфавітним порядком, то за такими ж критеріями в силу свого одиничного начала може відбутись і інкорпорація банківського законодавства.
Таким чином, критеріями інкорпорації банківського законодавства можуть виступати:
1) хронологічний критерій, – полягає тому, що інкорпорація банківського законодавства проводиться у залежності від часу прийняття нормативно-правових актів, норми яких регулюють банківську діяльність. При цьому обов’язково вказуються назва акту, рік, місяць, день видання, його порядковий номер;
2) суб’єктний критерій, – передбачає групування нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність, на декілька підсистем у залежності від того, який державний орган прийняв ці акти;
3) критерій юридичної сили актів банківського законодавства, – обумовлює розподіл нормативно-правових актів, що регулюють банківську діяльність, на дві групи в залежності від юридичної сили кожного з цих актів – закони та підзаконні нормативно-правові акти;