Смекни!
smekni.com

Характеристика функцій Національної поліції Ізраїлю (стр. 3 из 5)

О.Ф. Скакун визначає громадський порядок як стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх додержання [2, с. 453-454].

Л.В. Коваль під громадським порядком розуміє стан у суспільстві, який гарантує уникнення небезпек як суспільством, так і окремими громадянами [6, с. 58-62].

І.П. Голосніченко та Я.Ю. Кондратьєв у вузькому значенні розглядали громадський порядок як стан соціальної урегульованості, при якому забезпечуються життя, здоров’я громадян, їх права та свободи, громадський спокій, мораль та людська гідність [15, c. 14-16].

А.Т. Комзюк визначає громадський порядок як суспільні відносини, що складаються у громадських місцях у процесі спілкування людей і які мають на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці та відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій [8, с. 305].

В.Д. Сущенко, В.І. Олефір та інші фахівці в галузі адміністративної діяльності ОВС розглядають громадський порядок як «урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканість життя, здоров’я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб та громадян [11, с. 69].

Х.П. Ярмакі визначає громадський порядок як урегульовану нормами права та іншими соціальними нормами систему суспільних відносин, що складаються у громадських місцях, яка має на меті охорону та забезпечення спокою населення, охорону життя, здоров’я, прав та свобод, честі і гідності громадян, створення сприятливих умов для нормального функціонування державних і громадських організацій [2, с. 97].

Під громадським порядком російський вчений В.Я. Кікоть розуміє «особливу галузь вольових суспільних відносин, які забезпечують елементарні умови людського співіснування та які є безпосереднім об’єктом охорони державних органів (поліції, юстиції тощо)» [8, с. 18].

В ізраїльському суспільстві, яке у цілому характеризується достатньою внутрішньою стабільністю, існує наявна потреба у забезпеченні належного громадського порядку. Охорона громадського порядку відповідає інтересам усього суспільства, всіх верств населення.

Поліція Ізраїлю, виконуючи зазначені функції у сфері адміністративної діяльності, взяла на озброєння відому модель організації охорони громадського порядку під назвою “communitypolicing”, що означає дослівно «комунальне (громадське) поліціювання» або «комуналізація поліції», «орієнтація на громаду», сутність якої у встановлені партнерства поліції та населення на рівні громади.

Концепція «комунальної поліції» прийшла на зміну концепції «професійної поліції», що означає заміну чисто поліцейських засобів впливу на правопорядок, коли боротьба з правопорушеннями є виключна прерогатива поліції, на тісну співпрацю з населенням, збільшення ролі громадськості в справі укріплення правопорядку. При цьому населенню пропонується не очікування події, а попереджувальні та активні дії разом із поліцією.

Зростання злочинності, особливо організованої, корумпованість влади, апатія населення поставили перед поліцією Ізраїлю альтернативу: «перетворити поліцейські дільниці на фортеці» або «піти на тісний зв’язок з населенням» [4, с. 8].

Передача повноважень у сфері виконавчої влади недержавним інституціям (органам місцевого самоврядування, муніципалітетам, комунам тощо) – «це не данина міжнародній «управлінській моді», а обов’язкова ознака демократичного суспільства» [1, с. 41].

Ідея общинної охорони громадського порядку, яка реалізується в Ізраїлі, спрямована на пошук причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень, передбачає формування нового типу зв’язку між поліцією та населенням, який побудований на взаємній довірі та передачі частини повноважень від поліції до громадян. Робота поліцейського розглядається як одна зі сфер послуг населенню, що надається державою.

Громадянам надається можливість у своєму районі самим вирішувати проблеми, які не належать до категорії занадто складних, а активному законослухняному населенню - брати участь в охороні громадського порядку і впливати на нього. Одночасно поліція отримує можливість зосередитися на основних напрямах своєї діяльності.

«Комуналізація поліції» поставило питання щодо формування нового типу офіцера поліції, який би мав прямий зв'язок із населенням на території обслуговування. До кожного працівника поліції ставиться вимога щодо високого професійного рівня та зміни філософії відносин як до своєї праці, так і взаємодії із громадянами. Кодекс етики поліції Ізраїлю наголошує, що поліцейський зобов’язаний в «ім’я укріплення довіри з бку суспільства уявляти себе в ролі служителя суспільству, а не його правителя» [8, с. 3].

Працівник поліції, долучений до цієї програми, зобов’язаний працювати з добровольцями із числа законослухняних громадян. Одночасно виконуючи всі поліцейські функції, він повинен намагатися покращити життя громадян. Як показує практика Ізраїлю, ця система вносить елемент попередження, а не швидкого реагування. Поліція створює відповідний мікроклімат в общині, який відрізняється спокоєм, врівноваженістю та довірою. Робота спрямована, насамперед, на захист тих, хто може стати об’єктом злочину: молоді, людей похилого віку, безпритульних, національних меншин та ін.

Система поєднує технічні досягнення з людським фактором, тобто, використовуючи новітні наукові досягнення в охороні громадського порядку, ніяким чином не відкидати пряме людське спілкування та спільну працю над вирішенням суспільних проблем. Одночасно робота в громаді передбачає децентралізацію професійної поліцейської діяльності, тобто громада певного району «повинна думати про поліцію, як про один із ресурсів покращення життя у цілому» [12, с. 25].

До громадського порядку досить близько знаходиться сфера громадської безпеки, яка на думку деяких авторів, є «система відносин, яка складається у процесі запобігання та усунення загрози життю, здоров'ю та їх майну» [5, с. 71], Інші вважають, що це суспільні відносини, пов’язані з локалізацією «шкідливих наслідків для життя, здоров’я громадян та їх майна, явищ, дій, що викликані небезпечною для оточуючих поведінкою окремих осіб, використовуючи джерела підвищеної небезпеки, або дією стихійних сил природи» [7, с. 20]. Аналогічної думки дотримуються В.Д. Сущенко, В.І. Олефір та інші науковці [8, с. 72-73].

При порушенні відносин у сфері громадської безпеки характерним є те, що загроза створюється не конкретній особі, а значному колу осіб; наслідки значно тяжчі, ніж при посяганні на безпеку громадянина; і регулятором відносин виступають різноманітні організаційно-технічні (технологічні) правила, норми та стандарти (для Ізраїлю, насамперед, це вибухонебезпечні речовини, які застосовуються при здійсненні терористичних актів).

Громадський порядок та громадська безпека пов’язані між собою. Виконання правил громадської безпеки, його укріплення має значення для забезпечення громадського порядку. У свою чергу, укріплення останнього позитивно впливає на забезпечення особистої та громадської безпеки. Належний громадський порядок при проведенні масових заходів під контролем поліції дає можливість забезпечити особисту безпеку його учасників.

Важливим моментом аналізу діяльності поліції є визначення форм адміністративної діяльності, під якими «розуміються однорідні за своїм характером і природою групи адміністративних дій» [11, с. 12-13].

Виділяються дві форми адміністративної діяльності поліції: правові (видання внутрішніх нормативних актів, укладення договорів за участю поліції, здійснення інших юридично значущих дій, наприклад, прийняття присяги) та неправові (організаційно-технічні, наприклад одержання інформації, та громадсько-організаційні, наприклад мобілізація цивільних гвардійців на забезпечення громадського порядку).

Слід вважати, що для поліції Ізраїлю характерним є здійснення своєї діяльності у різноманітних формах, зокрема організаційні заходи (організаційно-масова робота), матеріально-технічні операції, нормотворчість, правозастосування (регулятивна та правоохоронна) діяльність. У цих формах вона реалізується як у середині підрозділів та служб поліції, так і в зовнішніх умовах у зв’язку із взаємодією з іншими державними та громадськими організаціями посадовими особами та громадянами.

Організаційні заходи проводяться поліцією з метою забезпечення ефективного функціонування всієї системи. Насамперед, це дії вищих органів та посадових осіб, які пов’язані з підготовкою відповідних заходів, наприклад навчання поліцейських або розробка заходів для використання позитивного досвіду досягнень науки і техніки у правоохоронній діяльності. Важливу допомогу поліція надає своїм добровільним помічникам із Цивільної гвардії, які беруть активну участь в охороні громадського порядку і на деяких ділянках іноді повністю замінюють штатний склад поліції. Крім того, у рамках організаційних заходів проводиться організаційно-масова робота з правового виховання населення, залучення найактивніших громадян до справи охорони громадського порядку та громадської безпеки.

Матеріально-технічні операції мають допоміжний характер у діяльності поліції. За їх допомогою забезпечується процес діяльності поліції, сутність якого реалізується у діловодстві, забезпеченні підрозділів та служб засобами оргтехніки, у складанні необхідних звітів, довідок тощо.

Нормотворча діяльність поліції реалізується у процесі підготовки правових актів, які стосуються поліцейської діяльності, їх удосконалення, доповнення, а при необхідності, у підготовці обґрунтування щодо їх відміни. Поліція Ізраїлю має право на видання нормативних документів, які безпосередньо стосуються внутрішнього життя та діяльності поліції, направлені на врегулювання внутрішньоорганізаційної діяльності. Нормотворча діяльність здійснюється, безумовно, на підставі та на виконання законів, підзаконних актів, зокрема МВБ Ізраїлю, і має підзаконний характер.