Смекни!
smekni.com

Склад злочину 4 (стр. 1 из 4)

Курсова робота

„Склад злочину”


ПЛАН :

Вступ

1.Поняття та функції складу злочину;

2.Класифікація складів злочину;

3.Елементи складу злочину;

4.Ознаки складу злочину:

а) обов’язкові ознаки;

б) факультативні ознаки;

5.Значення складу злочину при кваліфікації злочинів;

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Кримінальне право як наукова дисципліна головним чином вивчає злочин і покарання. Саме злочин і покарання - це сторони всього кримінального права і законодавства. Ці дві кримінально-правові інституції визначають і утворюють зміст, характеристику, особливості, завдання та потребу кримінального законодавства, кримінально-правової охорони, кримінального правосуддя. Тому дуже велике значення має визначення поняття злочину.

Поняття злочину є центральним у будь-якій правовій системі. Проте у кримінальних законах ряду країн визначення поняття злочину або зовсім відсутнє, або є формальним.

В Україні поняття злочину не лише має значне теоретичне обгрунтування, а й отримало своє законодавче закріплення.

Злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину[1].

Наведене мною поняття злочину є формально-матеріальним і містить вказівку на такі обов’язкові ознаки злочину:

- злочином є лише діяння;

- це діяння вчинене суб’єктом злочину;

- воно є винним;

- діяння є суспільно небезпечним;

- воно передбачене чинним КК;

- кримінальна караність діяння.

Злочин, як реальний факт, не може служити підста­вою кримінальної відповідальності, оскільки містить у собі деякі ознаки, що не впливають на відповідальність.

Тому тільки сукупність вказаних у законі ознак, суттєвих для визначення суспільної небезпеки та ха­рактеру певного виду злочину, утворює склад злочи­ну, факт встановлення якого і є підставою для кримі­нальної відповідальності та кваліфікації злочину за певною статтею КК.

1.Поняття та функції складу злочину

Чинний КК, так само, як і попередній, не містить загального поняття складу злочину. Склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права. Її формулювання базу­ється на законодавчому визначенні підстави криміна­льної відповідальності (ч. 1 ст. 2 КК), матеріально-формальному понятті злочину (ст. 11 КК) та теоретич­ному узагальненні ознак складів злочинів, що перед­бачені нормами Особливої частини КК.

Ст. 2 КК як підставу кримінальної відповідальності визначає факт "вчинення особою суспільно небезпеч­ного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом".

Законодавче визначення підстави кримінальної від­повідальності надає можливість виділити такі харак­терні риси складу злочину :

1. відомо, що кожне суспільно небезпечне діяння володіє різноманітними ознаками об'єктивного й суб'єктивного характеру. Але, при цьому, криміна­льним законом повинні бути закріплені, насамперед, стійкі, постійні і типові для більшості діянь ознаки. Оскільки поняття складу злочину як підстави кримі­нальної відповідальності тісно пов'язане з поняттям злочину як суспільно небезпечного діяння, ці ознаки повинні у своїй сукупності визначати рівень суспіль­ної небезпеки діяння взагалі, а кожна з них окремо - впливати на ступінь суспільної небезпеки зокрема;

2. склад злочину - це законодавче поняття про злочин і вказує лише на ті його ознаки, що закріп­лені в законі про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 3 КК "законодавство України про кримінальну відповідальність становить Криміналь­ний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права".

Тобто, ознаки складу злочину встановлюються ли­ше кримінальним законом, а не будь-якими іншими законодавчими актами. Виняток становлять норматив­но-правові акти, що наповнюють кримінально-правові норми з так званими бланкетними диспозиціями від­повідним змістом, уточнюють ознаки окремих складів злочинів (наприклад ознаки складів зло­чинів, передбачених ст.ст. 247 та 274 КК).

Класичний принцип "nullumcrimensinelege" пе­редбачає, що усі кримінально карані діяння мають бу­ти описані у кримінальному законі. Згідно з цим принципом правові звичаї не можуть визначати зло­чинність діяння.

Неприпустимо також і застосування аналогії, яка означає можливість притягнення до кримінальної від­повідальності особи за діяння, яке прямо не передба­чене кримінальним законом, але оцінюється як суспі­льно небезпечне за іншою кримінально-правовою нор­мою, найбільш близькою за своїми ознаками до вчи­неного діяння.

Чинне кримінальне законодавство України пе­редбачає повну заборону застосування аналогії. Ча­стина 4 ст. З КК прямо вказує, що застосування за­кону про кримінальну відповідальність за аналогі­єю заборонено.

Склад злочину - це, насамперед, сукупність пе­редбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально-процесу­ального законодавства України усуває можливість настання криміналь­ної відповідальності[2].

Історія розвитку кримінально-правової науки свід­чить про те, що спочатку поняття "склад злочину" мало не матеріальне, а виключно процесуальне значення. Під ним розумілися лише слі­ди, що їх залишає злочинне діяння в матеріальному світі: мрець, знаряддя вбивства, знаряддя та засоби вчинення інших злочинів тощо. За таких обставин встановлення складу злочину надавало можливість переконатися в наявності події злочину і являло собою першу стадію процесу. Другою стадією був так званий спеціальний розшук злочинця.

Наукова розробка інституту складу злочину призвела до того, що поняття "склад злочину" міцно завоювало по­зиції у матеріальному праві - передусім кримінальному праві Німеччини, де до середини XIX століття склалося відносно стале вчення про склад злочину.

З огляду на сучасне вітчизняне кримінальне право, можна дійти висновку, що злочин являє собою конкретний акт поведінки особи, а склад злочину - юридичну абстракцію, його законодавчу модель, без якої конкретне діяння неможливо визнати злочинним.

Наука кримінального права визначає не лише зага­льне поняття складу злочину, а й поняття складів окремих груп злочинів, що посягають на однорідні су­спільні відносини, наприклад, на статеву свободу та статеву недоторканність особи (ст.ст. 152-156 КК), власність (ст.ст. 185-198 КК).

Склади певних злочинів (вбивство, грабіж, контра­банда, самоправство тощо) визначаються відповідни­ми нормами кримінального закону. Диспозиціями цих норм передбачено найбільш характерні та специфічні ознаки, що притаманні конкретному злочинові.

Склади конкретних злочинів охоплюють не лише закінчений злочин, а й готування чи замах на злочин, а також дії співучасників у вчиненні злочину. При цьо­му склади таких злочинів визначаються не лише за допомогою норм Особливої частини КК, а й з викори­станням норм Загальної частини КК (ст.ст. 14, 15, 26, 27, 28, 29, ЗО), що містять у собі характеристику як об'єктивних, так і суб'єктивних ознак указаних різно­видів злочинної діяльності.

У сучасному кримінальному праві значення складу злочину вбачається, насамперед, в його функціях, тоб­то в тій ролі, яку виконує поняття складу злочину в боротьбі із злочинністю і правозастосовчій діяльності.

Наукою кримінального права визначено, що склад злочину, як один із найбільш важливих інститутів, ви­конує наступні функції:

а) Фундаментальна функція складу злочину полягає в тому, що він є законною, єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності[3]. Законною підставою кримінальної відповідальності склад злочину виступає тому, що його ознаки описані в законі і більш ніде. Єдиною підставою - тому, що іншої підстави просто не існує. Інша поведінка особи, що не містить складу злочину, не може бути

підста­вою кримінальної відповідальності. Достатньою під­ставою - тому що встановлення складу злочину - це все (необхідні мінімум і максимум), що вимагається для притягнення особи до кримінальної відповідаль­ності. Необхідною підставою - тому що склад злочину виступає необхідною умовою такої відповідальності. Без встановлення складу злочину кримінальна відпо­відальність виключається;

б)Процесуальна функція складу злочину полягає в тому, що саме встановлення складу злочину визначає межі розслідування і є головним завданням будь-якого розслідування. Інші факти, які не мають відношення до складу злочину, не мають значення для кваліфікації злочинів. Вони можуть мати інше кримінально-правове, циві­льно-правове тощо значення;

в)Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що саме за допомогою складу злочину відмежову­ється злочинна поведінка від незлочинної, один склад злочину від іншого. КК не містить двох складів злочи­нів, які були б повністю ідентичні за всіма ознаками;

г)Гарантійна функція складу злочину полягає в то­му, що точне встановлення складу злочину є гарантією забезпечення законності та дотримання прав людини. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, по­винна нести відповідальність саме за той злочин, який вона вчинила. Застосування закону, який посилює чи зменшує відповідальність за фактично вчинене є не­припустимим. Крім того, існування поняття складу злочину надає кожному громадянинові можливість самоорієнтації, обмежуючи рамки його свободи через точний опис протиправної поведінки.

Суттєве значення складу злочину полягає також і в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом саме поняття злочину.

Поняття злочину і поняття складу злочину тісно пов'язані між собою, але не тотожні. Вони по-різному відображають суттєві ознаки одних і тих самих явищ суспільного життя - злочинів.