Смекни!
smekni.com

Конституційне право зарубіжних країн, Ріяка (стр. 1 из 132)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОНСТИТУЦІЙНЕ

ПРАВО

ЗАРУБІЖНИХ

КРАЇН

Навчальний посібник

За загальною редакцією В. О. Ріяки

2-е видання, доповнене і перероблене

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України


Київ Юрінком Інтер

2006


0- 1794


ББК 67.300я73 К 65

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист М 14/18.2-589 від 24 березня 2004р.)

Рецензенти:

Тодика Ю. Н., доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України; Ярмиш О. Н., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Колектив авторів:

Горшеньова М. С, кандидат юридичних наук, доцент — глави 1,9,24, 29; Журавка О. В., кандидат юридичних наук, доцент — глава 25; Закоморна К. О., кандидат юридичних наук, доцент — глави 2, 16, 22; Маєвська А. А., кандидат юридичних наук — глава 28; Овчаренко А. О. — глави 14, 21;

Ріяка В. О., кандидат юридичних наук, доцент (керівник авторського колективу) — глави 10, 13, 19, 20;

| Свічкарьов 0.1.1, кандидат юридичних наук, професор — глави 8,11,26,27; Семенов В. С, кандидат юридичних наук, професор — глави 7, 17; СтешенкоВ. М., кандидат юридичних наук — глава 18 (у співавторстві з Хорольським Р. Б.);

Тамм А. Є., кандидат історичних наук, професор — глави ЗО, 31; Трагнюк Л. Я., кандидат юридичних наук — глава 15; Харитонов 1.1., кандидат історичних наук, доцент — глава 23; Хорольский Р. Б., кандидат юридичних наук — глава 18 (у співавторстві зі Стешенком В. М.);

Цвік М. В., доктор юридичних наук, професор — глава 6; Шувалова В. А., кандидат юридичних наук, професор — глави 3,4,5,12.

Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 544 с

ISBN966-667-158-1

Відповідно до навчальної програми з конституційного права зарубіж­них країн у Загальній частині навчального посібника розкрито поняття коиституційно-правового регулювання; розглянуто устрій та державну політику, політичні партії та партійні системи, політичні режими, дер­жавний устрій, форми правління, вищі та місцеві органи влади тощо. В Особливій частині висвітлено питання конституційного права окремих країн світу, які належать до різних правових систем сучасності.

Призначений для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів, а також працівників органів державної влади.

ББК 67.300я73

© Колектив авторів, 2006 © Юрінком Інтер, 2006

ISBN966-667-158-1


Вступ

Навчальний курс «Конституційне право зарубіжних країн» ра­зом з курсами «Теорія держави та права», «Історія держави та права», «Конституційне право України», становить основу підго­товки фахівця-юриста. Конституційне право, сформоване навко­ло Основного Закону, є системою правових норм, яка регулює, перш за все, основи устрою суспільства, держави та правовий ста­тус людини.

Тривалий час цей курс мав назву «Державне право зарубіж­них країн». З позицій сьогодення термін «конституційне» біль­шою мірою відповідає проблематиці, сутності та змісту цієї дис­ципліни. Абсолютна більшість фахівців схиляється до того, що потрібно говорити про конституційне, а не про державне право1. Термін «державне право», вважає більшість авторів, веде до того, що, з одного боку, виникає можливість значно ширше тлумачити термін «державне право», а з іншого - звузити це поняття. Наприк­лад, у джерелах цієї галузі права можуть міститися норми, що не стосуються конституційного права (норми фінансового, адміні­стративного, сімейного, цивільного та ін.). Але часто різні термі­ни несуть в собі один і той самий зміст. Приміром, у Німеччині йдеться про «державне право», а у більшості країн світу (США, Франції, Росії) - про «конституційне».

Конституційне право, що закріплює основні принципи та фор­ми організації й функціонування державної влади, тісно пов'яза­не з реальним політичним життям. Істотні зміни в політичному житті нашої країни дістали відображення в корінних змінах щодо трактування та розуміння природи і характеру конституційного права, що автори, виходячи з загальнодемократичної концепції

1 Останніми роками видано низку підручників та навчальних посібників з конституційного права, більшість з яких мають аналогічну назву. Див.: Але­бастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юрайт, 2001; Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебник / Под общ.ред. В. М. Баглая, Ю. М. Лейбо, Л. М. Энтина. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999; Гршонис Э. П., Гршонис В. П. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002; Мишин А. А. Конституционное право за­рубежных стран. - М., 1999; Чиркин В. Е. Конституционное право зарубеж­ных стран. - М.: Юрист, 1997; Иностранное конституционное право / Под ред. В. В. Маклакова. - М., 1997 та ін.

0-1794


забезпечення та захисту прав людини, критичних оцінок тоталі­тарних форм організації державної влади, відобразили в цьому посібнику.

Конституційне право зарубіжних країн, як базова, динамічна галузь публічного права, має створити надійні гарантії захисту прав і свобод людини, обмежити державну владу, закріпити ство­рення громадянського суспільства, посісти провідне місце в сис­темі юридичних дисциплін, які викладаються у вищих юридич­них навчальних закладах нашої країни.


HRCTMHR

Розділ 1

Поняттяконституційногоправо зарубіжнихкраїн

Конституційне право зарубіжних країн розглядають з трьох поглядів — як галузь права конкретних держав, як науку і як на­вчальну дисципліну в системі вищої юридичної освіти.

§ 1. Конституційнеправоякгалузьправа -взарубіжнихкраїнах

Конституційне право в кожній зарубіжній країні — це осново­положна, фундаментальна галузь усієї національної системи пра­ва. Як і будь-яка інша галузь права, вона становить сукупність кон­ституційно-правових норм, що закріплюють економічну, політич­ну й соціальну основи держави; права та обов'язки громадян (підданих); форми правління, державного устрою; політичний ре­жим; організацію, компетенцію і порядок діяльності вищих і місце­вих органів державної влади й управління; виборче право і вибор­чу систему. Ці норми встановлюються органами вищої державної влади і виражають волю панівних соціальних верств суспільства. Такі правові норми закріплюються в системі конституційних актів і спираються на примусову силу держави.

Визначаючи предмет державного права як галузі в системі націо­нального права, слід звернути увагу на те, що всю сукупність норм державного права поділено на окремі групи норм — певні правові інститути зі стійкою сукупністю однорідних норм, які регулюють конкретний вид суспільних відносин. Це зумовлює структуру дер­жавного права як галузі відповідної національної системи права.

Конституційне право як фундаментальна галузь права стано­вить основи адміністративного, фінансового, цивільного, кримі­нального, екологічного права та ін.

Конституційно-правові відносини, їх предмет і склад. Конститу­ційне право, як і будь-яка галузь національного права, має свій окре­мий об'єкт регулювання. Це усталена сукупність різноманітних су-


Розділ 1

спільних відносин, які складаються у процесі здійснення державної влади, її формування та взаємодії між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Ці відносини набувають правового характе­ру і перетворюються на конституційно-правові, оскільки вони вре­гульовані нормами конституційного права.

Суб'єктами конституційних правовідносин вважають таких учасників соціальних зв'язків у сфері здійснення державної влади, які мають конституційну правосуб'єктність і відповідний право­вий статус. Традиційно — це глава держави (президент, монарх, президія представницького органу влади); парламент, його пала­ти, голови палат, депутати; уряд, прем'єр-міністр, міністерства, цен­тральні відомства, міністри; органи конституційного нагляду, кон­ституційний суд; місцеві органи влади та управління, муніципалі­тети; федеральні органи державної влади; громадяни (піддані).

Правовий статус суб'єктів конституційних правовідносин від­значається різноманітністю складу і широтою сфер правового регу­лювання. Насамперед необхідно згадати конституційні правовідно­сини між центральними органами державної влади, наприклад, між главою держави і парламентом, парламентом і урядом, між главою держави та урядом у випадках контрасигнатури прем'єром чи міністра­ми актів монарха чи президента; між главою держави, парламентом і урядом, з одного боку, та органами конституційного нагляду — з іншо­го, у порядку опротестования останніми нормативно-правових актів, прийнятих згаданими центральними органами влади.

Значна кількість конституційних правовідносин існує у феде­ративних державах між союзом в особі його органів державної влади та окремими суб'єктами федерації, між окремими членами федерації тощо. Між центральними органами державної влади та муніципалітетами конституційні правовідносини складаються через здійснення «адміністративної опіки», внаслідок розпуску муніципалітетів, усунення від посади мерів, при вирішенні муні­ципальних спорів тощо.