Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 49 из 88)

§ 2. Зміст і форма договору застави

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про заставу» у дого­ворі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір та строк виконання зобов'язання, опис, оцінка та місцезнаходження майна, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Якщо предметом договору є майно, то договір охоплює і належність цього майна, якщо інше не перед­бачено законом або договором. Застава майна може здійснюва­тися шляхом передачі товаророзпоряджувального документа (ко­носаменту, складського посвідчення — варіанта тощо) кредито­ру. Цінні папери передаються безпосередньо заставодержателю або на депозит банку чи нотаріальної контори. У тих випадках, коли майно знаходиться у спільній власності, воно може бути передане в заставу при наявності письмової згоди всіх співвлас­ників. Майно, що знаходиться в спільній частковій власності, може передаватися в заставу за умови виділення з нього частки в натурі.

У договорі застави майнових прав має бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. У цьому ви­падку заставодавець повинен попередити її про укладення дого­вору застави. При заставі майнових прав їх вартісна оцінка виз­начається угодою сторін, якщо інше не передбачене чинним за­конодавством.

Заміна предмета договору застави можлива лише за згодою заставодержателя.

Ризик випадкової загибелі або псування предмета застави несе заставодавець, якщо інше не передбачене законом або до­говором

Одночасно з укладенням договору застави заставодержатель повинен застрахувати передане в його володіння майно, якщо це передбачено договором чи законом. Коли заставодержатель — ломбард, то страхування є обов'язковим і проводиться заста­водавцем за оцінкою, обумовленою сторонами під час прийнят­тя майна під заставу. Якщо заставлене майно залишається у во­лодінні заставодавця, він зобов'язаний застрахувати це майно. У випадку настання страхової ситуації заставодержатель має пе­реважне право задоволення своїх вимог з суми страхового відшко­дування.

Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, за основним зобов'я­занням, так і третя особа — майновий поручитель.

Державне підприємство, що володіє майном на праві повно­го господарського відання, самостійно його заставляє, за винят­ком цілісного майнового комплексу підприємства, його струк­турних органів, підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном. Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, застав­ляє своє майно за згодою із засновником цього товариства і в порядку, передбаченому для державних підприємств. З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підпри­ємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в про­цесі корпоратизації, застава їхнього майна здійснюється з доз­волу відповідного органу приватизації.

Закон пред'являє певні вимоги до форми договір застави. За загальним правилом, його укладають у звичайній письмовій формі. Застава майна у ломбарді оформляється видачею лом­бардного квитка. Однак якщо предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави має бути нотаріально засвідчений. Нотаріальне засвідчення нерухо­мого майна здійснюється за місцем його знаходження, договори застави транспортних засобів та космічних об'єктів — за місцем їх реєстрації. У цих випадках заставодавці повинні вести книгу записів застави. Недотримання вимог щодо форми договору за­стави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору застави і наслідки настають у вигляді дво­сторонньої реституції.

§ 3. Виникнення права застави та види застави

Право застави виникає з моменту укладення договору заста­ви, якщо ж договір підлягає нотаріальному засвідченню, то з моменту його посвідчення Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає з моменту передачі йому предмета заста­ви У випадку коли така передача відбулася до укладення дого­вору, ~ з моменту його укладання

Заставодавець за загальним правилом зберігає право розпо­рядження заставленим майном, якщо інше не передбачене за­коном або договором Він може відчужувати це майно, але лише за згодою заставодержателя і за умови переходу до нового заста­водавця основного боргу, забезпеченого заставою

Згідно з чинним законодавством допускається наступна зас­тава, якщо інше не передбачено законом або попереднім дого­вором застави При наступній заставі вимоги наступного заста­водержателя задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів Зас­таводавець повинен повідомити кожного наступного заставодер­жателя про всі попередні застави даного майна, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань При невиконанні цього обов'язку він повинен відшкодувати збитки, що виникли внаслідок цього, у будь-якого заставодер­жателя

Головне призначення застави полягає в тому, що заставодержатель, згідно з чинним законодавством, має право за раху­нок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або дого­вором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпечених заста­вою вимог, якщо інше не передбачене договором застави

Право звернення стягнення на предмет застави виникає з моменту невиконання основного зобов'язання (наприклад, якщо борг не повертається в обумовлений строк), якщо інше не пе­редбачене законом або договором При припиненні (реорганізації, ліквідації) юридичної особи, що є заставодавцем, заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання,

забезпеченого заставою При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в по­чатковому обсязі

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звер­нено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) за вибором заставодержателя Якщо заставодержатель зверне стяг­нення на одну річ (право), він зберігає право наступного стяг­нення на інші речі (права), що складають предмет застави Вимоги наступних заставодержателів задовольняються за рахунок вартості застави після повного забезпечення вимог попередньо­го заставодержателя

У випадку коли третя особа задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, до неї переходить (одночасно з пра­вом вимоги) забезпечена нею застава

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду, арбітражного суду, третейського суду, якщо інше не передбачене законом, а також у безспірному порядку на підставі виконавчого надпису нотаріусів Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду або арбітражного суду

Реалізація заставленого майна, на яке звернене стягнення, здійснюється судовим виконавцем на підставі виконавчого лис­та суду чи наказу арбітражного суду або виконавчого напису нотаріусів У разі звернення стягнення на майно державного підприємства (відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності) реалізація заставленого майна проводиться відповідним органом приватизації

Закладене майно реалізується з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачене договором, а реалізація закладеного майна державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації, усі акції яких знаходяться в державній власності, — виключно з аукціонів (публічних торгів)

Якщо аукціон (публічні торги) оголошено таким що не відбувся, заставодержатель має право за згодою заставодавця залишити заставлене майно у себе за початковою ціною, а якщо заставодавець не дає такої згоди — майно реалізується у вста­новленому порядку

Реалізація заставлених майнових прав відбувається шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває права вимагати у судовому порядку переводу на нього заставленого права з мо­менту виникнення права звернення стягнення на предмет за­стави.

У тих випадках, коли сума, виручена від реалізації заставле­ного майна, є недостатньою для повного задоволення вимог за­ставодержателя, він має право, якщо інше не передбачене зако­ном або договором, отримати різницю за рахунок іншого майна боржника в порядку черговості, встановленої законодавством. Якщо сума, виручена від реалізації заставленого майна, переви­щує розмір забезпеченої заставою вимоги заставодержателя, різниця підлягає поверненню заставодавцеві. При реалізації цілісного майнового комплексу державного підприємства (відкри­того акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, всі акції якого знаходяться в державній власності), що є предметом застави, виручена грошова сума, яка перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця зараховується у відповідний бюджет, а у разі, коли покупцем є фізична особа або юридична особа, у майні якої частка держав­ної власності не перевищує 25 відсотків, — до відповідного по­забюджетного фонду приватизації.