Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 51 из 88)

Відповідно ст 28 Закону України «Про заставу» право застави припиняється

з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання

у разі загибелі заставленого майна,

у разі придбання заставодержателем права власності на зас­тавлене майно,

у разі примусового продажу заставленого майна,

при закінченні терміну дії права, що складає предмет за­стави

Крім того, відповідно до ст 29 Закону України «Про заста­ву», у разі відмови кредитора прийняти виконання забезпеченої заставою грошової вимоги відповідна сума вноситься заставо­давцем у депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Якщо внесена в депозит сума повністю покриває борг, застава припиняється

Розглянемо вищеназвані підстави припинення застави В момент виконання заставодавцем основного зобов'язання

застава припиняється і заставодержатель повинен повернути боржнику заставлене майно При частковому виконанні заста­водавцем забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігаєть­ся в первісному обсязі Можливе виникнення обов'язків дост­рокового повернення заставного зобов'язання Так, у разі при­пинення юридичної особи (заставодавця) заставодержатель одержує право звернення стягнення на заставлене майно неза­лежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпече­ного заставою

Наступною підставою припинення застави є загибель зас­тавного майна Якщо загибель предмета застави виникла з вини заставодавця (наприклад, в результаті пожежі загинула худоба), в цьому випадку можлива заміна застави Разом з тим предмет застави повинен бути річчю з родовими ознаками Предмет зас­тави може загинути внаслідок незалежних від учасників застав­ного зобов'язання причин Ризик випадкової загибелі заставле­ного майна несе його власник, тобто заставодавець або третя особа, які надали це майно Однак сторони в договорі або за­кон можуть встановити, що ризик випадкової загибелі несе за­ставодержатель (наприклад при передачі йому майна в заклад) При цьому зобов'язання, забезпечені припиненою заставою, продовжують існувати Сторони можуть укласти нову угоду про за­ставу Якщо застава застрахована і настає страховий випадок заставодержатель, незалежно від того, хто є страхувальником,

має переважне право на задоволення своїх вимог з страхового відшкодування

Крім цього, право застави припиняється, якщо заставодержатель придбав право власності на заставлене майно У цьому випадку право на заставу трансформується в право власності, але це не завжди вигідно попередньому заставодержателю при перезаставі, оскільки він повинен як власник задовольнити інших заставодержателів, але при наявності в нього першості вигідні­ше бути заставодержателем своєї власності і задовольнити свої вимоги в першу чергу

Наступною підставою припинення права застави є примусо­вий продаж заставленого майна. Це право виникає з моменту настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заста­вою, при умові, що інше не передбачене законом або догово­ром Порядок звернення стягнення, а також порядок реалізації заставленого майна був нами розглянутий в попередньому мате­ріалі Останньою підставою припинення застави є закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, тобто виникає не­обхідність з боку заставодавця виконати своє зобов'язання пе­ред заставодержателем у зв'язку з закінченням терміну застави

Закон України «Про заставу» передбачає захист прав сторін при заставі шляхом надання їм державних гарантій Якщо після укладення договору застави законодавство встановлює правила, що погіршують стан заставодавця, заставодержателя або одного з них, умови договору зберігають силу на весь строк його дії

У разі прийняття Україною або Автономною Республікою Крим законодавчих актів, які припиняють заставне право або право заставодавця на заставлене майно, збитки, завдані заста­водержателю в результаті прийняття цих актів, відшкодовують­ся йому в повному обсязі Україною або Автономною Республі­кою Крим Спори про відшкодування збитків вирішуються су­дом

У разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізи­ція, конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збит­ки заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів

У разі припинення права власності на заставлене майно або припинення заставлених майнових прав у зв'язку з рішенням

державного органу або органу місцевого чи територіального самоврядування, не спрямованим безпосередньо на вилучення за­ставленого майна чи заставлених майнових прав, в тому числі рішенням про вилучення земельної ділянки, на якій розташовано заставлені будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні на­садження, збитки, завдані заставодержателю в результаті цього рішення, відшкодовуються заставодержателю в повному обсязі цими органами Спори про відшкодування збитків вирішуються судом, арбітражним судом

Якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і територіального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, корис­тування та розпорядження предметом застави, такий акт виз­нається судом або арбітражним судом недійсним Збитки, зав­дані заставодержателю в результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який ви дав цей акт

Таким чином, ефективність права застави визначається не лише правовою захищеністю інтересу кредитора, якістю предметів застави, але й загальним фінансовим станом позичальни­ка Цей висновок означає, що застава майна позичальника не виключає прийняття до уваги його власної кредитоспроможності

ПІДСУМОК

У цій главі нами розглянуто один із видів забезпечення ви­конання зобов'язань — заставу Застава — один з найважливі­ших інструментів ринкової економіки, ефективний і надійний засіб захисту інтересів кредитора Інтерес кредитора до застави проявляється в тому, що у складі майна боржника виділяється певна частина, і якщо в подальшому зобов'язання виявиться по рушеним, предмет застави продається, а з одержаної суми пер­шими, раніше за всіх інших можливих кредиторів і у повному обсязі будуть задоволені вимоги того, чиє зобов’язання забез­печене заставою

У цьому зв'язку прийнято вважати, що на відміну від таких способів забезпечення зобов’язання як неустойка і порука, за яких кредитор у кінцевому рахунку вірить боржнику в зобов'я­занні, забезпеченому заставою, кредитор «вірить майну»

Глава 9 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИПУСКУ В ОБІГ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте:

7. Правове положення цінних паперів в Україні.

2. Правову основу випуску в обіг цінних паперів на території України.

3. Порядок реєстрації цінних паперів.

4. Основи для відмови в реєстрації цінних паперів.

5. Яку відповідальність несуть юридичні та фізичні особи за порушення на ринку цінних паперів.

Перехід до ринкових відносин в межах національної еконо­мічної системи передбачає різке підвищення ролі цінних па­перів, оскільки вони стають реальним об'єктом купівлі-прода­жу. Ринок цінних паперів являє собою ринок фінансових зобо­в'язань, як правило, довгострокового характеру, на певний період часу. Випускаючи цінні папери, емітент одержує гроші у корис­тування. Звідси такий важливий відтворюючий аспект фінансо­вого ринку: повинно існувати реальне джерело виплати доходів за цінними паперами. Якщо цінні папери будуть випускати лише для вилучення з обігу «зайвих» грошей і наступного їх направ­лення на покриття бюджетного дефіциту, то це може призвести до подальшого посилення інфляції.

Серцевиною, ядром національного ринку цінних паперів із самого початку його формування була і сьогодні залишається Українська фондова біржа, утворена й зареєстрована Кабінетом Міністрів України у 1991 році. Розширюється позабіржовий ри­нок цінних паперів. Нині в Україні працює більше тисячі фінан­сово-кредитних посередників, які займаються фондовими опера­ціями. Це банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товари­ства, торговці цінними паперами. Ось чому знання сутності ринку цінних паперів є однією з умов успішної діяльності банкіра.

У цій главі буде розглянуто юридичну сутність випуску в обіг цінних паперів.

§ 1. Правова характеристика цінних паперів України

Чинне законодавство України надає юридичним особам широкі можливості на випуск цінних паперів і операцій з ними.

В основному правовідносини, що виникають при цьому, носять цивільно-правовий характер. Однак специфіка цих відносин ви­значає необхідність застосування також банківського правового регулювання в багатьох операціях з цінними паперами. Так, нор­мами банківського права регулюється порядок випуску і реєст­рації цінних паперів на території України, а також значення відно­син, які пов'язані з цінними паперами, одним із суб'єктів яких виступають банки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фон­дову біржу» цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідноси­ни між особою, яка Їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату прибутку у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що виплива­ють з цих документів, іншим особам.

Стаття 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» встановлює, що в Україні можуть випускатися і обертатися певні види цінних паперів. Для наочності відобразимо види цінних паперів схематично (рис. 32).

Розгляньмо види цінних паперів і дамо їх правову характе­ристику.

Акції. Правова характеристика