Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 52 из 88)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» акція цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерно­го товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Як бачимо, цей закон виз­начає коло прав акціонера. Одне з цих прав полягає в можли­вості отримати відповідну частку майна акціонерного товари­ства лише в одному випадку — при ліквідації. В інших випадках власник акції не може вимагати виділення своєї частки в май­новому масиві акціонерного товариства, якщо він захоче вийти із складу акціонерів. Не може також намагатися викупити свою акцію, якщо тільки це не обумовлено статутом акціонерного то­вариства. Цим членство в акціонерному товаристві відрізняєть­ся від членства у товаристві з обмеженою відповідальністю, де у випадку виходу учасника вирішується питання або про виділен-


Рис. 32

ня йому частки в натурі, або про виплату відповідної грошової компенсації. Таким чином, акціонер може продати свої акції на біржі, на позабіржовому ринку цінних паперів, але акціонерне товариство не зобов'язане купувати в нього свою акцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» існують такі види акцій: іменні, на пред'явника,

привілейовані та прості.

Іменними є акції, оборот яких, а також деякі додаткові рек­візити фіксуються у спеціальній книзі реєстрації акцій, яка ве­деться акціонерним товариством. При купівлі будь-ким таких акцій покупцеві слід пересвідчитися в тому, що у книзі реєст­рації акції перереєстровані на його ім'я. Без цього новий влас­ник акцій не зможе реалізувати свої права у відношенні акціо­нерного товариства.

Придбання і відчуження акцій на пред'явника не вимагають такої процедури, і для акціонерного товариства пред'явник та­кої акції має усі права і повноваження акціонера.

Привілейовані акції дають право акціонеру на переважне отримання дивідендів і пріоритетну участь в розділі майна у разі

ліквідації акціонерного товариства. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч. 5 ст. 4) говорить про те, що власни­ки привілейованих акцій не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інші умови не обумовлені у ста­туті, тобто закон припускає наявність права голосу у привілейо­ваної акції, а також можливість виплати додаткових грошових сум власникам привілейованих акцій, якщо дивіденди за прости­ми акціями вищі, ніж дивіденди за привілейованими акціями. Однак для реалізації цієї можливості необхідно зробити відповідні застереження у Статуті акціонерного товариства, інших доку­ментах.

У вищеназваному законі не вказані інші види акцій, але це не перешкоджає акціонерному товариству випускати будь-які інші види цінних паперів, які б поєднували характеристики ви­щевказаних видів з врахуванням особливостей того чи іншого акціонерного товариства. Використовуються на нашому ринку й так звані «варанти». Варант — свідоцтво, яке надає його влас­нику право купівлі цінного папера за встановленою ціною про­тягом визначеного періоду часу або безстрокове. Інколи таке свідоцтво пропонується разом з цінними паперами як стимул для купівлі.

Привілейовані акції можуть бути випущені на суму. що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»), який в свою чергу не може бути нижчий за 1250 мінімальних зарплат (ч. 4 ст. 24 Закону «Про господарські товариства»).

Розглянемо, які реквізити повинна мати акція, складемо таку схему (рис. 33).

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акці­онерного товариства або загальними зборами акціонерів акціо­нерного товариства та оформляється протоколом.

Протокол рішення про випуск акцій повинен обов'язково міс­тити:

фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента;

цілі та предмет його діяльності;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

перелік службових осіб емітента;


Рис. 33

дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних па­перів;

мету випуску акцій;

категорії акцій;

кількість іменних акцій та акцій на пред'явника;

кількість привілейованих акцій;

загальну суму емісії і кількість акцій;

номінальну вартість акцій;

кількість учасників голосування;

порядок виплати дивідендів;

строк і порядок передплати акцій та їх оплати;

строк повернення коштів при відмові від випуску акцій;

черговість випуску акцій (при випусках їх різними серіями);

порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій;

умови розпорядження акціями;

права власників привілейованих акцій;

переважне право на придбання акцій при новій емісії.

Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску акцій.

Акції акціонерним товариством випускаються у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підпри­ємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). До­датковий випуск акцій можливий у тому разі, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номі­нальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, по­в'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Відомості, що дають змогу оцінити привабливість акцій

Перш ніж придбати ті чи інші акції, потенційний інвестор повинен вивчити усе, що їх стосується (відомості обов'язково публікуються), і визначити, для чого він їх купує? Якщо бажаю­чи стати співвласником підприємства, характер діяльності якого дозволяє розраховувати на систематичне отримання нехай не фантастичних, але стабільних дивідендів, слід з'ясувати, яку про­дукцію випускає емітент, або на сфери вкладення залучених емітентом коштів. Якщо ж інвестор сподівається отримати по­рівняно швидко прибуток від купівлі-продажу акцій, то слід звер­нути увагу на те, який орган буде котирувати акції (тобто вста­новлювати курс купівлі-продажу), чи існує зобов'язання самого емітента купувати свої акції (ще раз відмітимо, що це право, а не обов'язок емітента).

Звичайно, не зайвим буде поцікавитись відомостями про керівництво підприємства-емітента: чи достатньо досвідчені люди залучають кошти інвесторів.

Після придбання акцій інвестору слід періодично цікави­тись інформацією про діяльність підприємства-емітента, особ­ливо про котирування його акцій (якщо такі проводяться). Крім того, інвестор (тепер вже як акціонер) повинен бути підготовле­ний до участі в роботі зборів акціонерів, пам'ятаючи, що саме збори є вищим органом емітента, які мають право вирішувати будь-яке питання.

Облігації. Правова характеристика

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (ч.І ст.10) облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в пе­редбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Як бачимо, власник облігації є не власником або співзасновником емітента облігацій, а його кредитором, їх пов'язують боргові відносини. Для емітента позитивний момент при цьому полягає в тому, що власники облігацій не беруть участь в уп­равлінні підприємством-емітентом, а лише отримують вартість облігації і відсотки по ній. У той же час власники облігацій як кредитори підприємства-емітента у випадку ліквідації останньо­го мають переваги перед акціонерами в задоволенні своїх вимог з майна емітента. Розмір дивідендів за акціями визначається кож­ного року на зборах акціонерів залежно від результатів госпо­дарської діяльності акціонерного товариства, при цьому через нестачу коштів або з інших причин дивіденди можуть зовсім не виплачуватися. Зобов'язання емітента облігацій по виплаті Їх номінальної вартості і відсотків по них не залежать від резуль­татів господарчої діяльності і не можуть бути переглянуті.

Відповідно до ч. З ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» існують облігації двох видів: внутрішніх респуб­ліканських і місцевих позик та підприємств. Вищеназваний за­кон дозволяє підприємствам всіх форм власності бути емітентом облігацій і, крім того, закон дозволяє також об'єднанням підприємств випускати облігації. Однак, у цій галузі існує знач­ний законодавчий недолік. Так, ч. 2 ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» до числа об'єднань підприємств відно­сить також консорціуми — «тимчасові статутні об'єднання про­мислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети». Не існує ніяких законодавчих заборон вказаному тимчасовому об'єднанню випускати облігації зі строком погашення значно більшим, ніж строк, на який створювався сам консорціум. Далі «спільна мета» досягається, консорціум ліквідується, а на вимо­ги власників облігацій прямо відповідає п.4 цієї ж статті закону:

об'єднання не відповідає по зобов'язаннях підприємств, що входять до його складу, а підприємства не відповідають по зобов'язаннях об'єднання, якщо інше не передбачене установчим договором (ста­тутом).

Відповідно до ч. б ст.10 Закону України «Про цінні папери і

фондову біржу» облігації можуть бути іменними і на пред'явни­ка, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обер-

таються або з обмеженим колом обігу. При цьому відповідно до ч.7 ст.10 вищеназваного закону облігації внутрішніх республі­канських і місцевих позик випускаються на пред'явника.