Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 70 из 88)

Виходячи з вищевикладеного, можна дати таке поняття ва­лютних розрахункових правовідносин — врегульовані нормами права відносини, які виникають, змінюються та припиняються між суб'єктами при розрахунках валютою

§ 4. Правова природа кредитування в іноземній валюті

Кредитування юридичних та фізичних осіб — традиційна бан­ківська послуга Кредитні операції складають основу активної діяльності комерційних банків, оскільки

по-перше, їх успішне здійснення веде до отримання основ­них прибутків, сприяє підвищенню надійності та стійкості банків, а невдах у кредитуванні супроводжує розорення та банкрутство,

по-друге, банки повинні акумулювати власні та залучені ре­сурси для кредитування інвестицій в розвиток економіки країни,

по-третє, ця діяльність при ц успішному здійсненні прино­сить прибуток усім її учасникам банкам, позичальникам та сус­пільству в цілому

З юридичної точки зору, кредитні відносини виникають тоді, коли банк набуває права вимагати від третіх осіб виконання зо­бов'язань у грошовій формі або видає поручительства за третіх осіб, які передбачають виконання зобов'язань у грошовій формі (надання гарантій або акцептні операції)

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20 10 1998 р. «Про встановлення тимчасового по­рядку кредитування в іноземній валюті» комерційні банки-ре­зиденти можуть надавати кредити в іноземній валюті резиден­там експортерам товарів (робіт, послуг) для забезпечення діяль­ності, пов'язаної з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг), у тому числі з частковим або повним конвертуванням їх у гривні на валютних біржах або конверсією в іншу іноземну валюту на валютних біржах чи міжнародних валютних ринках, згідно з умовами укладених кредитних дого­ворів та за умови мобілізації валютних ресурсів на відповідний строк Погашення таких кредитів здійснюється згідно з умовами кредитних договорів за рахунок надходжень в іноземній валюті від експорту товарів (робіт, послуг) позичальників

Комерційні банки можуть надавати кредити в іноземній ва­люті резидентам на придбання товарів критичного імпорту, які входять до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, та на придбання енергоносіїв При цьому погашення кредитів може здійснюватися як за рахунок надходжень в іно­земній валюті, так і шляхом купівлі іноземної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством

Надання комерційними банками кредитів в іноземній валюті резидентам за рахунок іноземної валюти, залученої безпосередньо від фінансово-банківських установ іноземних країн у рамках міждержавних, міжурядових договорів або договорів з міжнародними фінансовими організаціями, переуступлених Національним банком України уповноваженим банкам за га

рантом, одержаним від Кредитної установи для відбудови (Німеч­чини), за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малого і середнього підприємництва;

також одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України, здійснюється на умовах, передбачених договорами з нерезиден­тами. Погашення таких кредитів може здійснюватися як за ра­хунок надходжень в іноземній валюті, так і шляхом купівлі іно­земної валюти у порядку, встановленому чинним законодавством.

Кредитування в іноземній валюті здійснюється при суворо­му дотриманні певних принципів, які є головним елементом системи кредитування, оскільки відображають сутність та зміст кредиту.

Принципи кредитування -— основні положення, правила та умови, яких мають дотримуватись при здійсненні кредитування в іноземній валюті. Ці положення і правила визначаються при­родою, роллю, функціями кредиту і тими суспільними умовами, в яких вони проявляються.

Банківська система кредитування в іноземній валюті, що склалася в Україні, сьогодні являє собою систему, в якій зберег­лися окремі риси старої схеми і вводяться принципово нові еле­менти, притаманні сучасному етапу розвитку економіки. При цьому перелік принципів банківського кредитування в іноземній валюті залишився таким самим, як і до перебудови, але зміст кожного з них набув суттєвих змін.

Кредитування в іноземній валюті ґрунтується на таких за­гальних принципах, як цільова направленість, повернення, строковість, забезпеченість і платність. У Положенні Національно­го банку України «Про кредитування» перелічені принципи трак­туються як умови, що передбачаються кредитним договором, порушення яких розглядається як недоліки кредитної діяльності.

Правова сутність принципу цільового використання кредиту в іноземній валюті полягає в тому, що він має видаватися лише на визначені цілі — на замовлення тимчасової потреби позичаль­ника в додаткових коштах. У цьому відмінність кредитування від фінансування, оскільки останнє такої конкретної мети не має. Якщо ж припустити, що кредитом покриватимуться потре­би, які не мають тимчасового характеру, то позичені кошти не повернуться до кредитора і кредитування перетвориться на по­воротне фінансування. На практиці цей принцип здійснюється

шляхом надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відбиття у відповідному розділі кредитного договору, що вста­новлює конкретну мету кредиту і дозволяє здійснювати банків­ський контроль за дотриманням цієї умови позичальником.

Принцип строковості повернення кредиту відображає не­обхідність повернення отриманого від кредитора кредиту у виз­начений строк, обумовлений кредитною угодою.

У зв'язку з тим, що обіг коштів на кожному підприємстві індивідуальний і залежить від багатьох факторів, здійснювати дійовий контроль за поверненням кредиту можна лише за допо­могою встановлених строків його погашення.

Принцип строковості повернення кредиту знаходить своє практичне втілення у погашенні конкретного кредиту шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора і забезпечує поновлення його кредитних ресурсів.

В ринкових умовах господарювання принципу строковості повернення кредиту надається особливого значення. Порушен­ня його є для кредитора підставою для застосування до пози­чальника економічних санкцій у вигляді збільшення процента за кредит, а при подальшій несплаті — пред'явлення фінансо­вих вимог у судовому порядку.

Аналіз практичної діяльності комерційних банків у галузі надання кредитів в іноземній валюті свідчить, що реалізація за­значеного принципу пов'язана з проблемами загального стану економіки держави, що зумовлює порушення термінів повер­нення кредитів і зростання безнадійної кредитної заборгованості.

З принципом строковості кредиту пов'язаний принцип забез­печеності.

Однією з найбільш серйозних проблем, з якими зіштовху­ються комерційні банки, є ризик непогашення кредитів. Банки намагаються мінімізувати цей ризик за допомогою різних спо­собів забезпечення повернення кредиту.

Забезпечення — це види та форми гарантованих зобов'язань позичальника перед кредитором (банком) за повернення креди­ту в іноземній валюті у випадку його можливого неповернення позичальником.

Цивільним кодексом України передбачається, що виконан­ня зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, заставою, по­ручительством, завдатком та гарантією. Кожний з названих способів має за мету примусити позичальника виконати свої кре­дитні обов'язки.

Всі забезпечуючі зобов'язання є додатковими до основного зобов'язання, у випадку, що розглядається — до кредитного зо­бов'язання. Іншими словами, основне зобов'язання визначає долю додаткових зобов'язань, тому:

— при припиненні дії основного зобов'язання (кредитного договору) припиняється дія додаткового зобов'язання (застави, поручительства і т.д.);

— при погашенні частини кредиту і за згодою кредитора може бути пропорційно зменшена сума (обсяг) забезпечуючого зобов'язання.

У той же час, якщо угода про забезпечуюче зобов'язання з тих чи інших причин втрачає силу, то це не тягне за собою недієздатність основного зобов'язання (за кредитним договором).

Принцип забезпеченості тісно пов'язаний з принципом плат­ності. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ре­сурсів, але і оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного відсотка, став­ка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту, і за своєю економічною суттю являє собою ціну кре­дитних ресурсів. Банківський кредитний відсоток виконує три основні функції:

по-перше, економічна суть плати за кредит відображає фак­тичний перерозподіл між кредитором і позичальником додатко­во отриманого прибутку;

по-друге, з його допомогою здійснюється регулювання ви­робництва і обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на га­лузевому і міжгалузевому рівнях;

по-третє, в процесі встановлення розміру банківського кре­дитного відсотка здійснюється певною мірою антиінфляційний захист грошових нагромаджень клієнтів банку в період кризово­го стану економіки держави.

Об'єм і умови надання кредитів залежать від кредитної полі­тики банку і визначаються рядом факторів: наявністю та варті­стю кредитних ресурсів, об'ємом та дохідністю депозитної бази банку, економічною ситуацією в регіоні, економічною та гро­шово-кредитною політикою держави та іншими.

Звичайно, кредит виступає у формі розстрочки платежу або грошової позики і виражає ті економічні відносини, які склада­ються між кредитором і боржником.

В умовах існування в Україні адміністративне регульованої економіки розвиток системи кредитування зовнішньоекономіч­ної діяльності характеризувався жорсткою централізацією в орга­нізації зовнішньоекономічних зв'язків, економічною і організа­ційною відособленістю суб'єктів господарювання від світового ринку, замкненістю банківської системи, виключно слабкою ефективністю використання вартісних важелів (цін, кредиту, процентних ставок) при ізоляції грошового обігу від міжнарод­ної валютної системи.