Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 72 из 88)

бути достатньо низькою, щоб позичальник не звернувся до дру­гого кредитора та міг успішно погасити кредит Чим вищий рівень конкуренції на ринку банківських кредитів тим гостріша не­обхідність підтримувати відсоткову ставку на розумному рівні, який можна співставити з рівнем конкурентів на даному сег­менті ринку По мірі розвитку ринкових відносин в Україні пи­тання про встановлення оптимальної відсоткової ставки по кре­дитах в іноземній валюті набуває все більшої і більшої актуаль­ності

Як уже зазначалося, кредити служать головним джерелом доходів банку та водночас головною причиною ризику Від струк­тури та якості кредитного портфеля залежать стабільність банку та його майбутнє Тому всі банки, які відповідають сучасним

вимогам або які прагнуть їм відповідати, здійснюють кредитний моніторинг

Поняття кредитного моніторингу включає до свого складу систему спостереження за погашенням кредитів, розробку та прийняття заходів, які забезпечують вирішення цього завдання

Незважаючи на те, що сьогодні в банківській практиці вико­ристовуються різні способи кредитного моніторингу, всі вони ґрунтуються на головних принципах

1 Періодична перевірка всіх видів кредитів Кожні 30, 60 або 90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково — більш дрібні

2 Ретельна розробка етапів кредитного контролю з тим, щоб

забезпечити перевірку всіх важливих умов по кожному кредиту, в тому числі

відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунко­вим даним,

якість та стан забезпечення кредиту,

повнота відповідної документації, можливість отримати у своє розпорядження забезпечення та юридичне право починати при необхідності судові дії по відношенню до позичальника,

оцінка змін фінансового положення та прогнози відносно збільшення або скорочення потреб позичальника у банківсько­му кредиті,

оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та стандартам, які розроблені контролерами зі сторони регулюючих органів по відношенню до кредитного портфеля.

3 Найбільш часті перевірки проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок по мірі росту проблем, пов'язаних з конкрет­ним кредитом

4 Більш часті перевірки кредитів в умовах економічного спаду

або появи значних проблем у тих галузях, в які банк уклав знач­ну частину своїх ресурсів (наприклад, помітні зміни податково­го та експортно-імпортного законодавства, поява нових конку­рентів або зміна технологи, які вимагають використання нових методів виробництва та реалізації продукції)

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитування Така перевірка здійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, який підзвітний контролеру банку Кон­тролер знаходиться у безпосередньому адміністративному підпо­рядкуванні президента банку або особи, яка його заміщує.

Аудиторська перевірка має за мету визначити:

стан залишків на банківських рахунках по прострочених кре­дитах,

реальну ситуацію з забезпеченням повернення кредитів та скороченням кредитного ризику,

стан з організацією кредитного процесу відповідність прак­тики видачі та погашення кредитів вимогам кредитного мемо­рандуму банку, правильність відображення всіх кредитів в об­лікових документах, особливо по пролонгованих та простроче­них кредитах, стан резервів на покриття збитків по кредитах.

Перевірка дотримання порядку кредитування включає кон­троль за обліком заявок на отримання кредитів в реєстраційно­му журналі, основними реквізитами якого є дата надходження, назва та адреса прохача, сума, призначення, термін, відсоткова ставка, забезпечення та примітки У примітках вказуються дата передачі справи на розгляд кредитного комітету та його рішення

Аудитор перевіряє правильність оформлення та ведення кре­дитного досьє. Зазвичайно у кредитному досьє документи сконцентровані у таких розділах:

основна кредитна документація (копії кредитних договорів та угоди забезпечення застави, банківської гарантії, страхування і таке інше, довіреність на право підписання документів, по свідчення про стан забезпечення, графік погашення кредиту),

основна фінансово-економічна інформація про позичальника (коли балансів та звітів про прибуток та збитки, бізнес-план,

інформація про грошові надходження, копії ліцензії та податко­вої декларації);

матеріали про кредитоспроможність (аналіз, підготовлений у самому банку-кредитору, аналітичні документи, які отримані від інформаційно-кредитних бюро, відповіді на запити в банки та комісії про кредитну історію потенційного позичальника та ін.);

переписка з клієнтом з питань видачі та погашення кредиту, записи зустрічей та телефонних розмов з цього питання.

У випадку погашення кредиту складається справка про зак­риття справи та передачі її до архіву. У випадку, коли кредит не погашено, справа передається до юридичного відділу банку з метою відкриття позову про неповернення кредиту та надання справи в арбітраж. Аудитор перевіряє правильність оформлення всіх документів, наявність необхідних реквізитів, посилань та підписів. Він звертає увагу на те, що в суму кредиту не повинна включатися сума сплаченого страхового внеску або нотаріаль­ного платежу при оформленні застави або суми гарантії.

У звіті про результати аудиторської перевірки робляться вис­новки відносно:

загального стану надання кредитів та їх погашення;

основних причин кредитних неплатежів (в результаті недо­статньої кваліфікації співробітників, які займаються цими про­блемами, практики видачі кредитів поза встановленою процеду­рою — за вказівкою керівництва банку);

положення зі списанням безнадійних кредитів;

стан фондів для покриття заборгованості по кредитах;

стан ведення кредитного обліку та іншої документації, в тому числі кредитного досьє. Містяться рекомендації відносно фінан­сових, кадрово-організаційних та інших заходів по вирішенню проблеми погашення кредитів. Звіт представляється президенту банку та раді директорів.

Перевірка кредитів необхідна для здійснення програми ро­зумного кредитування. Вона допомагає керівництву банку не лише швидше виявляти проблемні кредити, але й постійно кон­тролювати відповідність кредитної політики банку діям уповно­важених співробітників кредитного управління (відділу).

Кредитний контроль допомагає також банку в оцінці сукуп­ного ризику та здійсненні відповідних превентивних заходів щодо укріплення фінансової стійкості банку.

При здійсненні кредитування в іноземній валюті необхідно врахувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику, пов'язаний з повільним проходженням міжнародних платежів, складністю застосування закону «Про заставу» при реалізації схеми забезпечення повер­нення кредиту.

Управління кредитним ризиком є одним з основних у

банківській справі. Процес управління кредитами заслуговує особливої уваги, тому що від його якості залежить успіх роботи банку.

Основу всього процесу управління кредитами становить кре­дитна валютна політика. Кредитна валютна політика — сукупність правових, економічних та організаційних заходів та форм, які проводяться комерційними банками при наданні кредитів в іно­земній валюті. Політика визначає об'єктивні стандарти та пара­метри, якими мають керуватись працівники банку, котрі відпо­відають за надання і оформлення позик та управління ними. Коли кредитна політика сформована правильно, чітко прово­диться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона доз­воляє керівництву банку підтримувати стандарти в галузі креди­тування, уникати зайвого ризику та правильно оцінювати мож­ливості розвитку справи. Особи, які здійснюють контроль за роботою банків, вважають, що розумна кредитна політика банку є основою для правильного управління кредитним ризиком. В Україні, незважаючи на те, що банки самі розробляють свою кредитну політику, вони часто не дотримуються її курсу, інколи тому що це зменшує їхні можливості щодо надання кредитів, а інколи просто через некомпетентність службовців банку. Ос­новне призначення кредитної валютної політики — це забезпе­чення послідовності дій та дотримання надійності, чіткості в роботі.

Надання кредитів відіграє центральну роль в операціях ко­мерційних банків. Ця функція банків являє собою дуже важли­вий надмірно чутливий процес. Банк має визначити, які креди­ти буде надавати, які ні; скільки кредитів кожного типу; кому і на яких умовах він буде їх надавати. Ризик не можна ігнорувати. Всі ці важливі рішення вимагають, щоб метою політики банку була підтримка оптимальних співвідношень між кредитами, де­позитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Здо-

рова кредитна валютна політика сприяє підвищенню якості кре­дитів. Цілі кредитної політики мають охоплювати певні елемен­ти правового регулювання, ступінь допустимого ризику та ба­лансу кредитного портфелю банку,

§ 5. Поняття та правова сутність валютного контролю

Система валютних відносин є базою, структурою сучасної економіки, її функціональних зв'язків. Потенціал розвитку гос­подарства в значній мірі визначається життєздатністю саме цієї системи. Необхідно враховувати й те, що валютна система зав­жди вважалась і вважається найскладнішою за своїм внутрішнім складом частиною господарських зв'язків.

У теперішній час, у період становлення й розвитку в Україні ринкової економіки, необхідне створення комплексного меха­нізму державного регулювання валютних відносин. Цей механізм повинен являти собою цілісне економіко-правове поле, яке вста­новлює рівні умови для всіх суб'єктів валютних відносин.

Одним з елементів економічної політики держави є валют­ний контроль. Валютний контроль забезпечує поступовість еко­номічного підйому та переходу до ринкової економіки, сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики ще не зміцніла. Як інструмент стабілізації руху капіталів валютний контроль у ринковій економіці сприяє зменшенню коливання відсоткових ставок та обмінних курсів, а також захисту валютних резервів.