Загальнотеоретична характеристика юридичної відповідальності та інших державно-примусових заході

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ПРАВНИЧИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра теорії держави і права

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВНО-ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ

Курсова робота:

Студентки 1 курсу

Групи ПР-13

Кочарян І.М.

ЛЬВІВ – 2004

Зміст

Вступ стор –1
Поняття юридичної відповідальності стор – 2
Принципи юридичної відповідальності. стор – 4
Види юридичної відповідальності. стор – 9
Підстави юридичної відповідальності. стор – 13
Інші державно-примусові заходи. стор – 17
Висновки стор – 20
Література стор – 22

ВСТУП

Термін “відповідальність” вживається в різних змістах, найбільш часто як борг, обов’язок чи покарання. Юридична відповідальність поділяється на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну). В першому випадку мова йде про активний аспект відповідальності. Саме тут відповідальність виступає як усвідомлення особою свого місця в суспільстві, своєї ролі в розвитку суспільного прогресу, своєї особистої участі в справах держави. Відповідальність в цьому змісті є своєрідним моральним, політичним регулятором поведінки людей в сучасному на майбутньому. Інтерес до цього аспекту відповідальності особливо зріс коли виявилося, що юридично можна виправдати жорстокий і нелюдський злочин.

В другому випадку суть відповідальності розглядається в ретроспективному аспекті, як відповідальність за минуле. Відповідальність в цьому аспекті є з однієї сторони, несення особою несприятливих наслідків своєї поведінки, а з другої – завдання особі позбавлень, адекватна негативна реакція суспільства на її поступок. Деякі вчені вважають, що про юридичну відповідальність можна говорити лише в плані покарання ( в широкому змісті цього слова).

Юридична відповідальність нерозривно пов’язана з державою. Це накладає серйозний відбиток на її зміст. Для того, хто несе юридичну відповідальність, вона складається з того, що державні органи вимагають від даної особи відповіді за скоєний нею проступок, а головне – ця особа повинна нести позбавлення, передбачені правовими санкціями. В кінцевому рахунку, відповідно, юридична відповідальність заключається з цієї точки зору в реалізації санкції.

Необхідно зазначити, що юридична відповідальність перш за все існує з метою охорони суспільного ладу. Поряд з цим охорона демократичного правопорядку не єдина мета юридичної відповідальності. Остання також має за мету виховувати людей, тому, що правопорушення карається перш за все в свідомості людини.

ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Держава, державні органи не можуть традиційно дивитися на усі випадки порушень з точки зору встановленої ними законності, спроби окремих осіб підмінити загальнообов'язкові норми права своїм «правом» і задовольняти свої потреби за рахунок порушення прав і законних інтересів інших осіб. У цих ситуаціях держава змушена вживати адекватних заходів для того, щоб припинити вчинені правопорушення, відновити порушені права і змусити правопорушника діяти в рамках законності. Дієвим способом впливу держави на правопорушника, покликаним забезпечити його правомірну поведінку, відмовитися від спроб робити протиправні діяння, виступає юридична відповідальність. Юридична відповідальність – це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов‘язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.[1]

Як самостійний і необхідний елемент механізму правового регулювання юридична відповідальність характеризується трьома специфічними ознаками:

1) являє собою вид державного примусу,

2) єдиною підставою застосування відповідальності виступає правопорушення;

3) виражається в застосуванні негативних заходів до осіб, що скоїли правопорушення.

Юридична відповідальність як вид державного примусу характеризується тим, що таким способом приводиться в дію санкція порушеної норми права. Негативні наслідки порушення норми права не виникають самі по собі, автоматично. Переклад санкції зі сфери повинності в сферу практичної діяльності здійснюється державними органами шляхом застосування до правопорушника одного з заходів, передбачених санкцією порушеної норми. Держава наказує правопорушнику діяти певним чином і примушує його реально виконати запропоноване. Воля і бажання правопорушника в даному випадку не мають ніякого значення. У випадку відмови правопорушником добровільно виконати запропоноване, необхідна поведінка буде забезпечена відповідними державними органами.

Юридична відповідальність є державним примусом, однак, далеко не всякий примусовий захід держави є юридичною відповідальністю. У механізмі правового регулювання власно-організована сила держави проявляється у найбільш широкому колі відносин з метою придушення негативних вольових прагнень окремих осіб, забезпечення потреб суспільства, держави чи населення в матеріальних благах при наявності екстремальних ситуацій і за іншими підставами, передбаченим чинним законодавством.

Застосування відповідальності завжди характеризується негативними наслідками для правопорушника. Такі наслідки можуть бути психологічними, майновими чи організаційно-правовими.[2]

Суть юридичної відповідальності як позбавлення, обмеження прав і інтересів правопорушників полягає в їхньому штрафному характері. Особа не зазнала б цих наслідків, якби її дії були правомірні. Завдяки застосуванню юридичної відповідальності правопорушник не тільки нічого не здобуває, а, навпаки, втрачає значні цінності в порівнянні з благом, придбаним незаконним шляхом.

Юридична відповідальність застосовується в рамках спеціального правоохоронного відношення яке виникає між компетентним органом держави і правопорушником. Такі відносини носять владно-розпорядницький характер. Органи держави уповноважені приймати обов'язкові для правопорушника попередні рішення.

У механізмі правового регулювання розрізняють такі види функцій юридичної відповідальності:

– превентивну (попереджувальну);

– виховну

– репресивну (каральну);

– компенсаційну (поновлювальну);

– сигналізаційну (інформаційну) та інші.

Законодавство допускає також заміну реального виконання зобов'язання грошовою або іншою компенсацією.

Обов'язок компенсувати шкоду, заподіяну неправомірними діями, цілком поширюється на державу і її органи. Громадяни, що постраждали від незаконних дій державних органів і посадових осіб, мають право зажадати від держави повного відшкодування заподіяного матеріального збитку. Так, держава найбільш часто повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну громадянам незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним утриманням під вартою а також по деяких інших підставах.

При визначенні способів виконання зобов'язань правопорушником у першу чергу враховуються права уповноважених осіб, можливість найбільш повного задоволення їхніх інтересів у максимально короткий термін і належним чином. У будь-якому випадку положення правопорушника не повинне поліпшуватися внаслідок несвоєчасного чи неналежного виконання будь-яких його зобов'язань. Зрозуміло, що не всяку шкоду, заподіяну правопорушеннями, можна заповнити чи компенсувати. Проте, правовідновлювальна функція органічно доповнює дію інших функцій юридичної відповідальності і забезпечує її ефективну дію.

ПРИНЦИПИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Юридична відповідальність може служити не тільки метою зміцнення законності і захисту порушених прав і свобод громадян і інших осіб. У руках держави вона легко може перетворитися в легалізований засіб розправи і масових репресій. Держава, її органи, намагаючись викорінити правопорушення, створити стабільний правопорядок у деяких випадках використовують такі методи боротьби, що самі перетворюються в правопорушників і злочинців. Для того щоб юридична відповідальність не перетворювалася у свою протилежність, юридична наука і практика виробили ряд принципів, дотримуючись яких держава діє в рамках законності і не переходить тієї межі, за якою реакція на правопорушення стає новим правопорушенням. У числі основних принципів юридичної законності найчастіше називають наступні принципи:

1) законності;

2) обґрунтованості;

3) справедливості;

4) невідворотності юридичної відповідальності;

5) презумпції невинуватості;

6) права на захист особи, притягнутої до відповідальності;

7) неприпустимості залучення до відповідальності за те саме правопорушення двічі.

Принцип законності юридичної відповідальності означає, що діяльність державних органів і посадових осіб по застосуванню юридичної відповідальності ведеться в повній відповідності до вимог діючого законодавства і не виходить за його межі, зміст і мету.

Відповідальність застосовується тільки за скоєне правопорушення, тобто винне протиправне діяння деліктоздатної особи. Ніякі інші факти й обставини не можуть служити підставою для застосування кримінально-правових і інших санкцій. Сучасна демократична держава відкидає відповідальність по мотивах соціальної небезпеки особи або інших підстав об'єктивного зобов'язання. Вона також послідовно дотримується принципу незастосування закону, що встановлює заборони, до діянь скоєних до набуття його законної сили. Додання зворотної сили закону в даному випадку означало б покарання осіб за дії, що у момент їхнього здійснення були правомірними чи юридично нейтральними.[3]


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.