Основні риси адміністративно-правових відносин (стр. 1 из 4)

П л а н

Вступ ....................................................................................................2

1. Поняття та елементи адміністративно-правових відносин.............................................................................................4

2. Основні риси адміністративно-правових відносин...........................................................................................11

3. Види адміністративно-правових відносин ..............................14

Висновки ...........................................................................................21

Література .........................................................................................23

Вступ

Будь-яка галузь права регулює визначені правовідносини, тобто відносини урегульовані нормами права. Зокрема, цивільному праву властиве регулювання цивільних правовідносин (майнових і зв'язаних з ними особистих немайнових прав), кримінальному праву - регулювання відносин, зв'язаних зі злочином і покаранням. Які правовідносини регулює адміністративне право? Насамперед варто вказати, що адміністративне право - це самостійна галузь правової системи України.

Галузі права відрізняються один від одного по предмету і методу правового регулювання. Саме предмет адміністративного права складають ті відносини, про які мова йтиме далі.

Кожного у повсякденному житті оточує велика кількість правил, якими визначається наша поведінка і громадських місцях, закладах, транспорті тощо. Службові відносини між громадянином і органом держави, органом місцевого самоврядування, громадською організацією також будуються в рамках адміністративно-правових приписів.

Від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та посадових осіб значною мірою залежить забезпечення реалізації законності, дотримання прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян. Апарат виконавчої влади забезпечує виконання завдань у сферах господарського, соціально-культурного, адміністратив­но-політичного будівництва та в інших галузях управлінської діяльності. З метою забезпечення умов для побудови демократичної, правової, соціальної держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина і відповідного реформування системи органів державного управління розроблена та втілюється в життя адміністративно-правова реформа.

У процесі управління виникають організаційні зв'язки між учасниками цих відносин, багато з яких потребують правово­го регулювання. Таке регулювання здійснюють за допомогою адміністративно-правових норм і таким чином перетворюють їх у адміністративно-правові відносини.

Сукупність управлінських відносин у сфері державного управління складає предмет адміністративного права.

Суспільні відносини є результатом діяльності людей у сфері державного управління. Саме через них виявляються характер, призначення, спрямованість і мета управління. Вони є загальними і існують в усіх соціальних системах і підсистемах, для яких характерне державне управління. Проте, хоч у якій сфері вони не виникали б і хто б у них не вступав, вони завжди є відносинами між керуючими та керованими, між суб’єктом та об’єктом управління.

Предметом розгляду адміністративного права є не усі управлінські відносини, а лише ті, які складаються внаслідок і з приводу виконання органами державного управління своїх виконавчо-розпорядчих функцій.

Саме адміністративно-правові відносини і являються предметом дослідження у даній роботі. Ми маємо за мету з’ясувати їх суть та особливості, порядок виникнення, зміни та припинення, виявити їх суб”єктно-об”єктний склад, провести їх класифікацію за різними критеріями.

1. Поняття та елементи адміністративно-правових відносин

Адміністративно-правові відносини— це суспільні відноси­ни в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністра­тивного права[1] . Адміністративно-правові відносини – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв’язки державно-владного характеру[2] .

Адміністративно-правові відносини - це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.

Адміністративно-правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками, як: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є результатом регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносини, обумовлена нормою і т.п.

Складовими частинами адміністративно-правових відносин є: суб'єкти, об'єкти та юридичні факти.

Таким чином, адміністративно-правова норма містить абстрактну конструкцію адміністративно-правового відно­шення. Сутність такої конструкції полягає в тому, що нор­ма від імені держави визначає належну поведінку кожного із своїх адресатів. Одних вона наділяє правом володарюва­ти, інших — обов'язком виконувати волю володарюючого суб'єкта. Вона встановлює обов'язкові правила, за якими відбувається "спілкування". Ці правила формулюються у вигляді взаємних прав і обов'язків.

З моменту вступу такої норми в силу відносини між сторонами будуються у рамках її приписів. Якщо до мо­менту прийняття норми (набрання нормою сили) управ­лінських зв'язків між ними не існувало, то вони форму­ються. Якщо ж такі зв'язки існували, то вони, по-перше, упорядковуються, як того вимагає норма, по-друге, набу­вають характеру юридичних зв'язків або правових відно­син. Оскільки йдеться про адміністративно-правові нор­ми, то ці юридичні зв'язки будуть адміністративно-право­вими відносинами.

Учасники адміністратив­но-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин.

Адміністративно-правові відносини завжди мають дер­жавно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. У да­ному розумінні не є винятком і так звані "горизонтальні" адміністративно-правові відносини.

Виходячи з положень чинного законодавства України, до суб'єктів адміністративно-правових відносин можна віднести: державні органи (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і установ); структурні підрозділи органів держави, посадових осіб державних органів; власника (представника, менеджера, уповноваженого власника); об'єднання громадян, кооперати­ви, органи самоврядування, самодіяльні організації; громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства[3] .

Передумовою вступу названих суб'єктів у конкретні адмі­ністративно-правові відносини є наявність у них правоздат­ності та дієздатності.

Адміністративна правоздатність — це спроможність суб'єк­та адміністративних правовідносин мати права та нести юри­дичні обов'язки в сфері виконавчої влади. Державні органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність, мають конкретні владні повноваження, які за своїм характером і обсягом зале­жать від компетенції даного органу. Адміністративна право­здатність державного органу (посадової особи) залежить від обсягу його компетенції.

Крім цього, адміністративну правоздатність посадової осо­би визначають також її посадовими повноваженнями, які ви­ражено в законі або інших правових актах. Адміністративну правоздатність мають державні підприємства й установи, а та­кож об'єднання громадян, органи самоврядування, самодіяльні організації та їх органи.

Адміністративна правоздатність державних органів, держав­них і недержавних організацій виникає, здебільшого, з момен­ту видання акта про їх заснування, а припиняється з їх ліквіда­цією або реорганізацією. Адміністративна правоздатність гро­мадян у сфері державного управління виникає з моменту народження й припиняється з їх смертю. Адміністративна пра­воздатність є основою адміністративної дієздатності[4] .

Адміністративна дієздатність — це здатність своїми діями на­бувати та реалізовувати права й обов'язки в сфері управління.

Особливість адміністративної правоздатності та дієздат­ності полягає в тому, що вони означають можливість бути суб'єктом адміністративно-правових відносин[5] .

Об'єкт — це те, заради чого виникають правовідносини. Об'єктом адміністративно-правових відносин є поведінка учас­ників управлінських відносин (дії, утримання від дій). Дії учас­ників управлінських відносин можуть здійснюватися заради різноманітних правових інтересів. Це можуть бути речі, мате­ріальні цінності, продукти духовної творчості, особисті нема­теріальні блага, а саме: здоров'я, гідність людини, моральність тощо. Так, якщо об'єктом правовідносин є поведінка учасників (наприклад, передача державного майна від одного органу уп­равління — іншому), то предметом адміністративних право­відносин будуть об'єкти матеріального характеру, тобто май­но, речі. В управлінні культурою та мистецтвом, охороною здоров’я, справами молоді й спорту предметом цих відносин є культурні та духовні цінності, здоров'я, моральність, тобто чин­ники нематеріальні.

Виникнення адміністративно-правових відносин — це, по суті, об'єктивізація загальної управлінської волі держа­ви в реальній поведінці конкретних суб'єктів. Даний про­цес складається з трьох послідовно здійснюваних етапів.

По-перше, визначається необхідність (доцільність) і можливість встановлення конкретного адміністративно-правового відношення. По-друге, створюється відповідна юридична конструкція, своєрідний абстрактний макет (склад) адміністративного правовідношення. Закріплюєть­ся певна абстракція в адміністративно-правових нормах. Наприклад, норми Закону України "Про надзвичайний стан" містять достатню кількість абст­ракцій, які можуть сформувати правовідносини тільки за певних обставин (введення надзвичайного стану). По-тре­тє, це реалізація норм і, як наслідок, виникнення сталих, державно-владних правових зв'язків між адресатами норм, тобто адміністративно-правових відносин.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.