Смекни!
smekni.com

Злочини проти волі особи (стр. 2 из 3)

В деяких злочинах незаконне позбавлення волі може виступати як спосіб їх вчинення. В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” зазначається, що незаконне позбавлення волі в процесі грабежу або вимагательства, якщо воно не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілого в момент заподіяння, повністю охоплюється ч. 2 ст. 141 чи ч. 2 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує. В п. 12 цієї ж постанови зазначено, що позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, в процесі розбою чи вимагательства, охоплюється ст. 142 чи ч. 3 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує[3]

За незаконне позбавлення волі, в чинному законодавстві передбачено таке покарання: за ч. 1 ст. 123 КК - виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 123 КК - позбавлення волі на строк до трьох років.

Б. Захоплення заложників (ст.1231КК).

Об’єктом даного злочину є особиста свобода і безпека осіб, яких захоплено як заложників. 18 грудня 1979 року ці дії визнано злочином Міжнародною конвенцією про захоплення золожників, прийнято 34 сесією Генеральної Асамблеї ООН[4].

Об’єктом даного злочину є особиста свобода і безпека осіб, захоплених як заложники. Об’єктивна сторона злочину полягає в наступних діях:

Захопленні або триманні особи як заложника, поєднаних з:

погрозою вбивства;

заподіянням тілесних ушкоджень або дальшим триманням цієї особи з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення якої-небуть дії як умови звільненя заложника.

Під “захопленням” слід мати на увазі викрадення людини будь-яким способом (шляхом обману чи зловживаня довір’ям, насильницьким шляхом чи без такого, відкрито чи таємно).

“Тримання” - це незаконне позбавлення волі особи. Захоплення повинно бути вчинено з метою насильницького тримання. Склад злочину, передбачений ст. 1231 КК охоплює склад злочину передбачений ст. 100 КК (погроза вчинити вбивство) і додаткової кваліфікації за ст. 100 КК не потребує.

Під загрозою заподіяння тілесних ушкоджень слід мати на увазі погрозу заподіяти будь-які тілесні ушкодження (легкі, середньої тяжкості чи тяжкі). Ця погроза повинна мати реальні підстави її виконання. Погроза заподіяння тілесного ушкодження також охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 1231 КК.

Обставиною, що обтяжує відповідальність (ч. 2 ст. 1231 КК), є тяжкі наслідки, які внаслідок дій, передбачених диспозицією частини першої даної статті. Під тяжкими наслідками слід мати на увазі смерть заложника, заподіяння йому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або завдання значної матеріальної шкоди державі, міжнародній організації чи юридичній особі. Питання про значну матеріальну шкоду розв’язується правоохоронними органами у кожному конкретному випадку окремо.

Якщо під час захоплення вчинено умисне вбивство хоча б одного заложника або осіб, які брали участь у ззвільненні заложників, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 1231 КК та за ст. 94 КК, а при наявності обставин, що обтяжують відповідальність - за ст. 93 КК.

Частина четверта ст. 1231 КК передбачає кримінальну відповідальність за захоплення чи утримання особи як заложника з метою спонукання державної, громадської установи або органу чи службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звілнення заложника.

Частина п’ята ст. 1231 КК передбачає кримінальну відповідальність за дії, вказані в диспозиції ч. 4 ст. 1231 КК, якщо вони вчинені:

щодо працівника правоохоронного органу чи представника влади;

щодо їх близьких родичів;

за попереднім зговором групою осіб;

особливо небезпечним рецедивістом чи поєднані із заподіянням потерпілому середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження.

Якщо особа вчинила захоплення при нападі на адміністрацію виправно-трудової установи, то її дії слід кваліфікувати за сукупнісню злочинів, передбачених ст. 691 КК та за ч. 4 або ч. 5 ст. 1231 КК або за ст. 1231 КК та ст. 1833 КК, якщо після захоплення заложників винна особа вчинила злісну непокору вимогам адміністрації виправно-трудової установи про їхнє звільнення, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року стягненню у вигляді переведення у приміщення камерного типу (одиночну камеру) або переводилася в тюрму. Таку кваліфікацію діям винної особи необхідно давати відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 року № 2 “Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбуваня покарання в місцях позбавлення волі”.

Суб’єктивною стороною даного злочину (ч. 1 та ч. 4 ст. 1231 КК) є прямий умисел, а ч. 2 та ч. 5 ст. 1231 КК суб’єктивна сторона характеризується як умисною, так і подвійною формою вини.

Склад злочину, передбачений диспозиціями злочину (ч. 1 та ч. 4 ст. 1231 КК, формальний, ч. 2 - матеріальний. Склад злочину передбачений ч. 5 ст. 1231 КК, може бути як формальний, так і матеріальний (при наявності вказаних у диспозиції наслідків).

Мета є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину.

Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 1231 КК є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як громадянин України, так і іноземець чи особа без громадянства.

Чинність частин 1 та 2 цієї статті не поширюється на випадки вчинення такого злочину на території України, коли особа, яка захопила або тримає заложника, перебуває на території України, і ця особа, а також заложник є громадянином України.

Покарання:

за ч. 1 ст. 1231 КК - позбавлення волі на строк до десяти років;

за ч. 2 ст. 1231 КК - позбавлення волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацєю майна або без такої;

за ч. 4 ст. 1231 КК - позбавлення волі до шести років;

за ч. 5 ст. 1231 КК - позбавлення волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

В. Незаконне поміщення в психіатричну лікарню (ст. 1232 КК)

З об’єктивної сторони злочин полягає у поміщенні до психіатричної лікарні завідомо психічно здорової людини. Для складу злочину немає значення, до якої саме психіатричної лікарні поміщено потерпілого, до лікарні із звичайним чи посиленим, або навіть суворим наглядом. Проте ця обставина може бути врахована під час призначення покарання. Злочин вважається закінченим з моменту поміщення потерпілого до психіатричної лікарні.

З суб’єктивної сторони даний злочин скоюється з прямим умислом, за яким винна особа знає, що поміщає до психіатричної лікарні завідомо психічно здорову людину. Мотиви даного злочину можуть бути різними (намагання одержати матеріальну вигоду, заволодіти житлом потерпілого тощо). і на кваліфікацію злочину не впливають. Вони можуть бути враховані під час визначення покарання.

Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, у тому числі і особа медичного персоналу. Якщо для скоєння цього злочину посадова особа використовує службовий стан, відповідальність настає додатково і за ст. 166 КК - перевищення влади або службових повноважень.

Покарання:

позбавлення волі на строк до двох років або виправні роботи на той самий строк з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного року до трьох років чи без такого.

Г. Викрадення чужої дитини (ст. 124 КК). Суспільна небезпека даного злочину полягає в тому, що він грубо порушує батьківські права громадян. У відповідності із ст. 68 КпШС України батьки мають право вимагати повернення своїх дітей від будь-якої особи, яка їх утримує у себе не на підставі закону чи судового рішення. Прагнучи захистити права опікунів і піклувальників, ст. 141 КпШС України надає їм право вимагати у суді повернення їм дітей, що перебувають під їх опікою чи піклуванням, від осіб, які утримують у себе дітей без законних підстав. Даний злочин небезпечний і тим, що позбавляє дітей їх законних батьків, опікунів чи піклувальників і може призвести до ненормального розвитку і виховання дитини, а також заподіяти йоому іншої шкоди.

З об’єктивної сторони злочин полягає у викраденні або підміні чужої дитини. Викрадення - це таємне або відкрите заволодіння дитиною без відома або згоди батьків, опікунів або дитячих закладів, які здійснюють виховання або лікування дітей. Викрадення дитини може бути вчинене і шляхом обману або зловживання довір’ям.

Якщо викрадення поєднюється з вчиненням іншого злочину (нариклад, з заподіянням тілесних ушкоджень особі, у якої викрадено дитину), все вчинене кваліфікується за правилами про сукупність злочинів.

Підміна дитини полягає в заміні однієї новонародженої або грудної дитини іншою.

Дитиною треба вважати особу, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Згода такої особи на викрадення не виключає відповідальності винного[5].