Професійно важливі якості адвоката:
- прагнення до спілкування, уміння легке встановлювати і підтримувати контакт із незнайомими людьми;
- доброзичливість, чуйність;
- емоційна стійкість, витримка, уміння стримувати емоції;
- спостережливість, уміння аналізувати поводження своє і навколишніх;
- уміння переконувати людей, впливати на інші;
- інтерес до людини, чуйність до стану інших людей, здатність до півпереживання, здатність ставити себе на місце іншої людини;
- здатність розбиратися у взаєминах людей, уміння улагоджувати розбіжності між ними, організовувати їхня взаємодія;
- розвита мова, здатність знаходити загальну мову з різними людьми;
- здатність керувати мімікою, жестами, інтонаціями;
- акуратність, зібраність, пунктуальність;
- здатність пам'ятати, тримати в розумі інформацію про багатьох людях.
В адвокатській діяльності потрібні індивідуальні особливості фахівця:
- гарна оперативна пам'ять;
- розвите логічне мислення;
- емоційно-вольова стійкість;
- розвиті комунікативні здібності;
- гарна концентрація уваги, спритність;
- відповідальність.
Знання цивільного, фінансового, трудового, адміністративного, карного права, основ керування економікою, виробничо-господарської діяльності підприємства, поінформованість у питаннях соціології, психології, етики, навички ведення довідково-інформаційної й архівної роботи за допомогою комп’ютерної техніки все це потрібно при виконані адвокатської діяльності.
Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодії з суддею, слідчим, прокурором.
Велику роль відіграє також організаційна діяльність адвоката:
- підготовка до процесу;
- складання плану;
- застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом.
Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства.
Адвокат повинен добре знати також особистість підзахисного, його психологію, мотиви злочину, причини та умови скоєння злочину. Тільки вивчивши, проаналізувавши і зробивши висновки про особу підзахисного, логічно обміркувавши власну лінію захисту, адвокат може досягти позитивних результатів.
Захисник повинен мати моральне право брати участь у вирішенні питань правосуддя, оцінювати вчинки людей, розкривати їх психологічний зміст. А це означає, що адвокат повинен бути принциповим, чесним, непримиренним до порушення прав і законних інтересів підзахисного.
Успішність діяльності адвоката багато в чому залежить від його вміння знаходити серед великої кількості доказів такі, які б допомогли виправдати підзахисного чи пом'якшити його вину. А це потребує пошуку, творчого мислення, орієнтації в обставинах справи. Виступаючи на процесі, адвокат дотримується певної лінії захисту і чітко визначеної мети, для досягнення якої йому необхідно виконувати певні дії, приймати рішення. Тому дуже важливими є такі його риси, як самостійність, воля, вміння протистояти іншим учасникам процесу, наполегливість і рішучість.
Адвокат повинний бути порядним, мати визначені моральні принципи, повинний бути широко розвитою людиною у своїй області, висококультурним - щоб володіти словом, письмовою мовою.
Дуже небезпечним для адвоката є відсутність власної точки зору, невміння обстоювати свої погляди, позиції, переконання. У цьому разі адвокат буде пасивний, інертний і захист здійснюватиме на низькому рівні.
Робота адвоката складається з трьох етапів:
- формування загальної концепції;
- розробка тактики захисту;
- застосування (реалізація) захисту.
Вміння поєднувати при захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, а також вміння підкреслити соціальне значення захисту при обстоюванні по суті приватного інтересу — це, безумовно, одна з важливих якостей професійної культури адвоката.
Значна роль адвоката й у розгляді інших, не карних, справ у судах загальної юрисдикції. До цих справ відносяться суперечки, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, адміністративних і інших правовідносин. У даних випадках закон не передбачає обов'язковості участі адвоката в розгляді суперечки, але сторона в справі має право прибігати до послуг адвокатів для одержання кваліфікованої юридичної допомоги. Адвокат буде виступати в ролі представника сторони. Необхідність звертання до послуг адвоката обумовлюється формалізованою процедурою цивільного процесу, що вимагає чіткого знання стадій процесу, способів і прийомів свідчень й інших нюансів. Найбільше повно такими знаннями володіють тільки адвокати.
Незамінний адвокат і при розгляді спорів в арбітражних судах, специфіка яких укладається в закріпленому в господарчому законодавстві принципі змагальності сторін. Цей принцип означає, зокрема, що сторони самі повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються. Допомога сторонам у цьому може зробити тільки юридично грамотна людина, яким і є адвокат.
Якості юрисконсульта схожі на якості адвоката, оскільки схожий зміст їх діяльності: і ті й інші ведуть прийом громадян чи укладають договори на юридичне обслуговування з організаціями, і ті й інші складають позовні заяви і представляють інтереси своїх клієнтів у загальногромадянських судах, і ті й інші готують документи і представляють інтереси своїх клієнтів в арбітражних і третейських судах. Головне, що їх поєднує, це те, що їхні взаємини з клієнтами-споживачами їхніх юридичних послуг (юридичної допомоги) регулюються нормами цивільного права з усіма наслідками, що звідси випливають.
Ця діяльність дуже важлива для забезпечення конституційних прав громадян. Багато цивільних прав можуть і не бути реалізовані без відповідного юридичного роз'яснення їхньої суті і способів захисту.
Зовні діяльність юрисконсульта нагадує роботу бізнесу-адвоката , але між ними є істотна різниця. По-перше, психологічна. Юрисконсульт одержує зарплату і цілком залежить від хазяїна. Адвокат же одночасно працює з декількома клієнтами, і в нього немає страху втратити роботу. У кінцевому рахунку це вигідно і самому клієнту: адвокат навіть під тиском не піде на порушення закону. Крім того, бізнеси-адвокати більш універсальні і грамотні в різних галузях права, чим юрисконсульти.
Залежно від виду діяльності розрізняють такі якості юрисконсульта:
- в організаційній діяльності — вміння завойовувати авторитет у колективі, організаційні здібності;
- у засвідчувальній — акуратність, точність, принциповість;
- у комунікативній — доброзичливість, уважність, вміння слухати, переконувати.
Грамотна і кваліфікована юридична допомога на стадії зародження чи розвитку відносин сторін може виключити можливість виникнення конфлікту.
3.6. Нотаріус
Правовою основою дiяльностi нотарiату є Конституцiя України, Закон України "Про нотаріат"[7] (із змiнами, внесеними згiдно iз Законами України в редакції згідно з Законом №2921-III вiд 10.01.2002 року), iншi законодавчi акти України. Згідно з статтею 1 Закону України "Про нотаріат":
“Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України”.
У професійної діяльності нотаріуса, с точки зору психоаналізу, розрізняють такі її види:
- пізнавальну — професійне дослідження поданих нотаріусу документів;
- комунікативну — організація психологічного контакту із громадянами, які звертаються по допомогу до нотаріуса;
- засвідчувальну — досягнення основної професійної мети і розв'язання завдання.
Професійні і людські якості нотаріуса тісно переплітаються, часом їх складно розділити.
Нотаріус — це юрист, що добре знає цивільне право, багато аспектів сімейного, цивільно-процесуального, податкового, фінансового, земельного, міжнародного права, законів про акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, про банківську діяльність, про зброю й інших. Крім того, нотаріус складає різного роду документи, веде архів, організує роботу своєї контори. Мало знати, треба вміти правильно застосовувати свої знання.
Помилки нотаріуса дорого обходяться і клієнтам. Істотні помилки нотаріуса може виправити тільки суд, а це загублені час, нервові клітки, гроші клієнтів. Відповідальність постійно “висить над головою” нотаріуса і змушує його удосконалюватися в професії.
Нотаріально засвідчений документ має силу закону, тому він повинний бути бездоганний.
Нотаріус і чесність — практично синоніми. Нерідко нотаріус зіштовхується з проявами нечесності, спроб обману з боку клієнтів. При цьому йому не можна піддатися спокусі “не помітити” підступу для того, щоб заробити, засвідчуючи сумнівну угоду.