3) два взаємовиключних судження не можуть бути одночасно істинними або хибними. Одне з них неодмінно істинне, друге — хибне. Третього не дано;
4) достатньою підставою будь-якої думки може бути інше, вже доведене, перевірене та визнане істинним судження, з якого за необхідності походить істинність даної думки.
Логічність допомагає позбутись як помилок, так і опусів, які можуть навіть важливе перетворити в комічне. Наприклад, з протоколу огляду місця події: "На столі стояли дві пляшки — одна наполовину випита, а інша наполовину недопита"; "Рядом лежали два ґудзики — один жіночий, а другий — голубий"; із протоколу допиту: "Тоді на обочині я побачив машину, за кермом якої була жінка. Вона лежала вверх дном і сильно диміла"; із характеристики: " Обвинувачений у побуті скромний. Мав на утриманні тещу. Інших аморальних проявів за ним не помічалось".
Слід уникати софізмів у різних його проявах. Іронізуючи з приводу сучасних майстрів багато говорити і майже нічого не сказати, мною колись написаний такий фразеологізм для назви команди КВК: "Братерство флегматичних кандидатів в активні знаючі люди, музикально-поетизованого об'єднання шукачів скоріше нечуваної ніж небаченої радості і творчої наснаги, творців парадигми маленького щастя в окремо взятому курені, сентиментальних нумізматів меланхолії і маловідомих колекціонерів гербарію з коноплі, наївних ясертв дисгармонії свідомості і буття на шляху до світлого майбуття, фанатів пізнання концептуальних законів нетрадиційної логіки взаємозв'язку динаміки виплати стипендій та заробітної плати й інтеграції неформальних угруповань, альтруїстів ініціації філософії права інтелектуальних меншин діалектично оптимістичного клубу весілля серед незгоди зі зворотним зв'язком імені презумпції невинності". Далі, як кажуть, буде. Але це зовсім не приклад для копіювання.
Юридичний документ має бути максимально раціональним, зрозумілим і доцільним — мінімум слів, максимум інформації.
Повнота інформації — всі необхідні складники думки мають у тексті своє словесне вираження в такому достатньому і реально можливому обсязі і формі так, щоб нічого не треба домислювати.
Ясність і точність мови та свобода від суперечностей. Документ має бути викладений зрозумілою, простою і доцільною термінологією.
Юридичний документ має бути викладений у суворій логічній послідовності, з тим щоб кожне нове судження виходило з досудового або не було пов'язане з ним за смислом та змістом, щоб не було логічних протиріч або неочікуваних, не виведених з тексту документа висновків. Використовувані поняття мають відповідати сучасному рівню правових знань та культури. Зміст та обсяг уживаних понять мають відповідати якісній та кількісній характеристиці означуваних предметів.
Поняття нерозривно пов'язане зі словом, основним знаком понять про предмети та явища. Слід ураховувати, що багатьом словам властива багатозначність — полісемія.
Наприклад, слово "стаття" може означати науковий або публіцистичний твір; норму закону; характеристику прибутків або витрат. Виходячи з цього, виник афоризм: "Був би писака, а стаття знайдеться".
Багатозначність слів сама по собі ще не недолік, але приховує в собі потенційну можливість логічної помилки при складанні тих або інших документів. Така помилка називається еквівокацією і полягає в підміні первісного значення слова в процесі використання, заміні його смислу на смисл його похідного номінативного значення або навпаки., Якщо юристи припускаються таких помилок несвідомо, то гумористи навмисно та вміло їх використовують. Зверніть увагу на такі вислови: "Противну сторону треба вислухати, навіть якщо вона дуже противна"; "Брав хабара стоячи, та все одно сів"; "Таланти ростуть краще та швидше, якщо їх гарно поливати та вчасно саджати"; "Жінки бувають повними і пустими", "Жив на широку, хоч і босу ногу"; "Наша середня освіта — найбільш середня у світі" тощо.
Логіка написання документа передбачає, що смисл включених до нього слів не змінюється. Якщо цього уникнути важко, використовуються слова-синоніми з відповідним смисловим навантаженням або фразеологізми.
Постанова слідчого як і будь-яка постанова в кримінально процесі має типову структуру: Вступна частина — Описова частина — Резолютивна частина.
У вступній частиш мають бути викладені назва документа, місце і час його складання, ким складено, по якій справі винесена постанова. В описовій (описово-мотивувальній) частині викладаються юридично значимі обставини справи, їх оцінка, кваліфікація, мотиви, фактичні та юридичні підстави процесуального рішення. В резолютивній частині сформульовані чіткі юридичні тези прийнятих рішень, порядок їх доведення до відома зацікавлених осіб, звернення до виконання та оскарження, а також викладені інші умови дії юридичного акта та подані необхідні підписи.
Успішному вирішенню завдання швидкого і кваліфікованого складання документа сприяє їх уніфікація.
Уніфікація юридичних документів — це моделювання певної логіко-інформаційної композиції тексту з найбільш оптимальним сполученням текстових формул (кліше), які відповідають найчастіше повторюваним юридичним ситуаціям, щоб при мінімумі слів точно і зрозуміло передати максимум юридично значимої і доцільної інформації. В юридичній практиці широко застосовуються трафарети та типові тексти (зразки) процесуальних документів, які слід постійно вдосконалювати та приводити в відповідність із законодавством.
Стиль постанови — офіційно-діловий. Ділове мовлення, якщо воно не доведено багатослів'ям, невиправданим ускладненням лексики, розпливчастими багатозначними та неконкретними штампами до пихатого канцеляризму, за яким не видно живої думки, чи не зведено бідністю словарного запасу до сірого, убогого, простонародного "красномовства", є різновидом літературної мови і надбанням культури.
В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.
Офіційно-діловий стиль юридичних документів характеризується такими мовними особливостями.
1. Мова юридичного документа має бути літературною, без складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, чіткою, зрозумілою, змістовною та доцільною. Всі дії, предмети, явища позначаються словами, які дають про них з граничною чіткістю точне уявлення.
2. В юридичному документі використовуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладення надають максимум інформації (прості закінчені речення, відокремлені дієприслівникові звороти тощо), лаконічно передають потрібні відомості.
3. Думки мають викладатися в такій послідовності, щоб одне положення виходило з досудового та готувало б до розуміння наступного. Синтаксичні зв'язки формулюються залежно від логічних зв'язків.
4. Переважно використовуються стилістично нейтральний тон мовлення без засобів образності і прояву особистих почуттів, нейтральні з точки зору емоційного забарвлення книжні слова та літературні вирази. Наприклад, "розкрадач", а не "крадій", "заподіяв тілесні ушкодження", а не "побив до крові", "вчинив хуліганство", а не "зчинив бешкет" тощо. З лексичних синонімів, як правило, вибирається слово, яке має мінімальну експресію, є домінантою синонімічного ряду.
5. В офіційно-діловому мовленні, в тому числі і в юридичних документах, як правило, не використовуються метафори, елементи просторіччя, жаргонні слова та терміни іноземного походження ("плюралізм", "консенсус", "нонсенс", "дефініція" тощо), а також слова із зменшувальними значеннями.
6. У синтаксисі ділового стилю поширеним є прямий порядок слів у реченні: підмет стоїть, як правило, на початку речення та, найчастіше, передує присудку; означення стоять перед означуваними словами, доповнення — після керуючого ними слова, обставинні слова (прислівники) — якомога ближче до слова, яке вони пояснюють, вставні слова та звороти ставляться на початку речення.
7. Кількісна перевага надається складним реченням над простими, а кращим є чергування простих і складних речень з додержанням правил ритміки мови.
8. Широко вживаються дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які надають мові лаконізму, влучності та динамічності ("Громадянка Корабльова, працюючи бухгалтером заводу "Богатир", зловживаючи своїм службовим становищем..."; "На підставі викладеного, керуючись ст. 180 КПК України, постановив...").
9. Використовується професійна термінологія, яка вживається в законі (наприклад, "об'єктивна істина", "цивільний позивач", "амністія", "речовий доказ", "касаційна скарга").
10. Широко вживаються слова — організатори думки ("на підставі викладеного", "однак", "крім того" тощо).
11. Діловий стиль відзначається зростаючою стандартизацією й уніфікацією мови, широким вживанням сталих словосполучень, трафаретів, застосуванням типових текстів. Поширені мовні кліше, стандартні звороти та вирази (наприклад, "провести особистий обшук затриманого", "здійснити привід свідка").
Як художня мова, так і мова офіційно-ділового стилю є досягненням культури. Ні ту, ні іншу мову не слід спотворювати грубою народною говіркою або жаргонними виразами.
Документ не повинен бути нудним, сірим, спрощеним до тривіальності та безликим. Проте не слід надавати юридичному чи іншому офіційному документові помпезності, пишномовності, зайвої манірності або крикливості. Вся цінність документа в думці, яка в ньому закладена, та в її інтелектуально-естетичному оформленні. Ясність думки та легкість фрази — ось ті позитивні якості, яких слід прагнути.
Юридичному документу властиві стислість, грамотність, ясність викладення та культура оформлення. За відомим висловом, стислість — сестра таланту. Але вона дозволяє ще й економити найдорожче, що є у людини,— час. Документ не повинен містити ніякої зайвої інформації. Багатослівність — недолік.