Коли після винесення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винний ще в кількох злочинах, певні з яких вчинено до, а інші — після винесення першого вироку, покарання за другим вироком призначається: спочатку — за сукупністю злочинів, вчинених до винесення першого вироку, після цього — за сукупністю злочинів, вчинених після винесення першого вироку, і остаточно — за кількома вироками.
У тому разі, коли новий злочин вчинено винним у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі, невідбуту частину по-
888
Стаття 338
карання слід обчислювати з моменту винесення постанови про обрання запобіжного заходу за новий злочин. При цьому до строку відбування покарання зараховується час перебування під вартою в порядку запобіжного заходу в останній справі.
Стаття 338, Обчислення строку відбуття покарання
Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.
Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою.
У тих випадках, коли обвинувачений, знаходячись під вартою, перебував у медичній установі, час перебування в ній зараховується в строк відбуття покарання.
Якщо підсудний до винесення вироку знаходився під вартою, то в разі призначення покарання у вигляді виправних робіт час перебування під вартою зараховується в строк відбуття виправних робіт з розрахунку один день ув'язнення за три дні виправних робіт. Якщо підсудний був засуджений до виправних робіт, а при повторному розгляді тієї ж справи — до позбавлення волі, відбутий строк виправних робіт зараховується в строк позбавлення волі з розрахунку три дні виправних робіт за один день позбавлення волі.
У строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою як у порядку затримання підозрюваного, так і в порядку застосування запобіжного заходу в вигляді арешту. Якщо суд при винесенні вироку не вирішив ці питання, то вони мають бути вирішені в порядку процедури виконання вироку, відповідно до ст. 409, 411 КПК України.
Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка
Вирок підписують усі судді чи один суддя, коли справа розглядалась ним одноособово. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає.
Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом касаційної інстанції, то після того, як вирок суду набрав законної сили, окрема думка разом з справою направляється голові вищого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку нагляду.
(Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законом № 2464-12від 17.06.92)
При колегіальному розгляді справи прийнятий судом вирок підписують усі судді, незалежно від того, хто і якої думки при прийнятті рішення дотримувався і як виражав свою думку з того чи іншого питання, які ставились на голосування. Такий підхід встановлюється з метою забезпечення таємниці голосування суддів у нарадчій кімнаті і запобігання ненавмисного розголошення
889
Стаття 340
таємниці голосування. Суддя, що залишився в меншості при голосуванні в нарадчій кімнаті, також зобов'язаний спершу підписати прийнятий судом вирок, а вже потім має право викласти письмово свою окрему думку, яка приєднується до справи, але оголошенню не підлягає. Непідписання вироку кимось із суддів означає розголошення таємниці наради суддів і тягне за собою скасування вироку та перегляд справи.
Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції
Суд, що розглядає справу по першій інстанції, за наявності підстав, передбачених статтею 23-2 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя — окрему постанову.
(Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834 10 від 16.04.84, Законом №2464-12 від 17.06.92)
Окрему ухвалу суд виносить за наявності передбачених на те законом підстав чи в разі необхідності. В окремій ухвалі (постанові) суд може за наявності на те підстав порушити питання про притягнення до дисциплінарної або матеріальної відповідальності осіб, у діяннях яких є ознаки дисциплінарного правопорушення або які згідно з чинним законодавством повинні бути притягнуті до матеріальної відповідальності, звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.
Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, попереднього слідства.
Згідно зі ст. 23-2 КПК України окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування. Суд за матеріалами судового розгляду має право винести окрему ухвалу (постанову} і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне. Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові) має бути вжито необхідних заходів і про резз^льтати повідомлено суд, що виніс окрему хвалу (постанову). У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених статтями 254 — 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пленуму Верховного Суду України в своїй постанові № 5 від 22.08.80 (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 8 від 23.12.83; № 13 від 25.12.92 та № 12 від 03.12.97 "Про діяльність судів України по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних та цивільних справ" звернув увагу на те, що в окремих рішеннях з приводу недоліків у діяльності підприємств, установ, організацій судові належить зазначати, в чому конкретно ці недоліки полягають, і звертати увагу відповідних керівників або інших посадових осіб на необхідність усунення їх, не допускаючи при цьому рекомендацій щодо оперативної й господарської діяльності підприємств та організацій, для давання яких суд не встановив необхідних даних або які виходять за межі його компетенції.
890
Стаття 341
Стаття 342
891
Стаття 341. Проголошення вироку
Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один із суддів проголошує вирок.
Усі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслуховують вирок стоячи.
Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування.
Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
(Стаття 341 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, Законом № 1483-111 від 22.02.2000)
Проголошення вироку — завершальна частина судового розгляду й істотний елемент правосуддя, у процесі якого підсудним та іншим учасникам процесу публічно, з дотриманням принципу гласності, повідомляється зміст вироку і визначається характер виникаючих у зв'язку з його прийняттям правовідносин.
Вирок проголошується завжди публічно, навіть якщо справа розглядалася в закритому судовому засіданні.
Присутність підсудного при проголошенні вироку обов'язкова, крім випадків, коли справа розглядається відповідно до ст. 262 КПК України в його відсутності. Якщо підсудний порушує порядок, крім можливості публічного проголошення вироку, він відповідно до ст. 272 КПК України може бути видалений із залу суду, а вирок оголошується йому окремо (із врученням копії даного документа). Відсутність у залі інших учасників процесу — не перешкода для проголошення вироку.
Проголошення вироку є юридичним фактом, що тягне таке:
1) підсудний при проголошенні виправдувального вироку стає виправданим, а його порушені права підлягають негайному відновленню;
2) з моменту проголошення вироку для учасників процесу починає спливати строк, установлений для касаційного оскарження, а вирок, що не підлягає оскарженню, набирає законної сили;
3) вирок, Що набрав законної сили, звертається до виконання в повному його обсязі;
4) при виправданні підсудного або застосуванні до нього покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд відразу ж звільняє заарештованого підсудного з-під варти в залі суду;
5) суд зобов'язаний роз'яснити порядок і строки оскарження вироку, права й обов'язки учасників процесу, що випливають з вироку суду, їх право ознайомитись з протоколом судового засідання впродовж трьох діб з моменту його складання.
Протягом трьох діб з моменту проголошення вироку його копія має бути вручена засудженому чи виправданому, а також має бути складено і підписано головуючим та секретарем протокол судового засідання.
Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком суду
При виправданні підсудного чи звільненні його від відбуття покарання або при засудженні його до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд, тещо підсудний перебуває під вартою, негайно звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
(Частину другу статті 342 виключено на підставі Закону № 2670-111(2670-14) від 12.07.2001)
(Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4995-11 від 01.12.87, Законом № 2670-111 (2670-14) від 12.07.2001)