Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 125 из 161)

Володілець має право отримувати відповідну частку від доходу землекористувача від промислових об°єктів, розташованих на пере­даній земельній ділянці, якщо це обумовлено домовленістю сторін.

У випадку переходу права власності на передану під забудову зе­мельну ділянку до іншої особи обсяг наданих володільцю прав на неї залишається незмінним. Однак це не перешкоджає новому власнику і землекористувачу внести зміни у договір, яким встановлено право землекористування, керуючись загальними положеннями договірно­го права.

Землекористувач має наступні права; право користування чу­жою земельною ділянкою у обсязі, визначеному договором або запо­вітом; право власності на відповідні будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови; право на відчуження земельної ділянки, переданої йому для забудови; право заповідати зе­мельну ділянку передану йому для забудови.

До обов'язків суперфіціарія слід віднести наступні: використо­вувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; вне­сення плати за користування земельною ділянкою, а також інших платежів, встановлених законом; забезпечення будівництва і після його завершення здійснення утримання споруд і будівель на чужій зе­мельній ділянці з урахуванням екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших встановлених правил; повернення земель­ної ділянки власнику після закінчення строку землекористування у належному стані; знесення споруди (будівлі) у зв'язку із закінченням строку землекористування у випадках, встановлених законом.

Крім цього, розробка та узгодження у відповідних інстанціях про­ектно-кошторисної та іншої документації, а також організаційне за­безпечення і фінансування будівництва покладається на землекорис­тувача (забудовника), який по завершенні будівництва стає власни­ком відповідного об'єкта нерухомості.

Враховуючи можливий строковий характер права користування чужою земельною ділянкою для забудови і обов'язок знесення спо­руди (будівлі) землекористувачем у зв'язку із закінченням строку землекористування, можна вести мову про визначену договором або заповітом строковїсть існування права власності на об'єкт неру­хомості.

За загальним правилом право власності на об'єкт нерухомості є бе-


370


РозШІУ



зстроковим, що не означає, однак, неможливості його припинення у майбутньому в зв язку із знесенням об'єкта нерухомості, визнанням неможливості його подальшої експлуатації або реалізацією узгодже­них відповідно до вимог чинного законодавства планів будівництва нових, сучасних будівель або споруд. Випадок встановлення права власності на об'єкт нерухомості на визначений строк є унікальним для цивільно-правових відносин.

Враховуючи відчужуваність права користування чужою земель­ною ділянкою для забудови, законодавство визначає обсяг правомоч-ностей і нового власника. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування чужою земельною ділянкою на тих же умовах, що і попередній їх власник.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови припиняється у випадку поєднання в одній особі власника земельної ділянки і землекористувача, спливу строку права землекористування для забудови, відмови землекористувача від права користування зе­мельною ділянкою, а також у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування зе­мельною ділянкою для забудови може бути примусово припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом (ст. 416 ЦК).

Правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), Власник зе­мельної ділянки та власник названого об'єкта нерухомості визнача­ють правові наслідки такого припинення. Якщо домовленість між ни­ми не досягнута, власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ді­лянки у відповідність із станом, у якому вона була до надання її у ко­ристування.

Якщо знесення такої будівлі (споруди) заборонено законом (жилі будинки, нам ятки історії та культури) або є економічно недоціль­ним, враховуючи співвідношення вартості земельної ділянки і будів­лі (споруди)), правові наслідки припинення права користування зе­мельною ділянкою для її власника та землекористувача може визна­чити суд. З урахуванням підстав припинення права користування зе­мельною ділянкою, суд може постановити рішення про викуп влас­ником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розташова­на. У випадку спливу строку права землекористування, враховуючи неплатоспроможність землекористувача, суд може постановити рі­шення про викуп власником земельної ділянки розташованої на ній будівлі (споруди). Враховуючи надані однією із сторін або визначену законом заборону можливості знесення будівлі (споруди), або інші обставини і докази можливості подальшого продовження відносин сторін по землекористуванню спірною земельною ділянкою, суд та­кож може постановити рішення, у якому визначити умови користу­вання земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк (ст. 417 ЦК).


Розділ V. Спадкове право

ІЯ' :'•І

Глава 21. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ

§ 1. Поняття та значення спадкування

Поняття спадкування. Смерть фізичної особи припиняє її право­здатність і відкриває спадщину. Людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов'язків, переходять до інших осіб. Такий перехід майна (спад­щини) померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) на­зивається спадкуванням.

Умови та порядок спадкування регламентуються низкою цивіль­но-правових норм, що у своїй сукупності складають окремий цивіль­но-правовий інститут - спадкове право.

Таким чином, спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов'язків померлого до інших осіб.

В ЦК з урахуванням суттєвих змін, що відбулися у суспільстві, спадкові відносини врегульовуються виходячи з забезпечення свобо­да волі особи, відмови держави від зазіхань на її приватну власність, сприяння через закон зміцненню родинних стосунків. Відповідні від­носини регулюються у Книзі шостій ЦК, а також у нормативних ак­тах, які регламентують діяльність органів нотаріату.

Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпоря­дитися своїм майном на випадок смерті, визначивши у заповіті його частку. Положення спадкового права спрямовані на захист особистих інтересів громадян. Водночас спадкове право всіляко захищає інтере­си членів сім'ї померлого (зокрема, неповнолітніх та непрацездатних осіб), чим сприяє зміцненню сім'ї.

Значення спадкування полягає у тому, що кожному члену су­спільства повинна бути гарантована можливість жити та працювати із свідомістю того, що після його смерті все надбане ним за життя (втілене у матеріальних благах і обтяжене боргами) перейде згідно його волі, а якщо він її не виявить, то згідно волі закону, до близьких йому людей. І тільки у випадках, прямо передбачених у законі, те, що належало спадкодавцеві за життя, у певній частині перейде до осіб, до яких сам спадкодавець не виявляв прихильності (так звані необ­хідні спадкоємці). Неухильне проведення цих положень забезпечує інтереси як самого спадкодавця та його спадкоємців, так і усіх третіх


372


Розділ V


СПАДКОВЕ ПРАВО


373



осіб (боржників та кредиторів спадкодавця, фіскальних органів то­що), для яких смерть спадкодавця може потягнути ті чи інші правові наслідки.