Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 142 из 161)


Право на переробку означає право на будь-яку творчу зміну твору, в результаті якої виникає новий твір похідного характеру. Найбільш поширеними способами переробки є адаптація, аранжування, оркес­тровка. Переробка літературного твору можлива у формі переведен­ня розповідного твору у драматичний, драматичного - в сценарний, віршованого - у прозу тощо.

Право на включення творів до складених творів поширюється на включення творів як складових частин до збірників, антологій, енцикло­педій та інших складених творів, що виникають в результаті поєднання інших самостійних творів (або їх частин) різних авторів за будь-яким критерієм (тематикою, жанром, науковою спрямованістю у певній галу­зі, історичним періодом, сферою діяльності людини, тощо).

Розповсюдження творів дає можливість необмеженому колу осіб ознайомитися із твором в індивідуальному порядку або придбати його примірник у власність. Виходячи з ст. 441 ЦК та ст. 15 Закону розпов­сюдженням визнається:

- перший продаж або інше відчуження (обмін, дарування, поставка,
правовою метою яких є передача права власності на примірник твору);

- передача творів у майновий найм (оренду) чи у прокат як до пер­
шого продажу, так і після такого.

Приналежність автору права на імпорт означає, що імпорт при­мірників твору потребує окремої згоди особи, яка має авторські пра­ва, незалежно від мети ввезення і здійснення у подальшому будь-яких дій з їх розповсюдження. Тиражування творів у країнах, де права укр­аїнських авторів не охороняються, також не дає правової можливості ввезти їх в Україну без згоди автора.

Право на подання творів до загального відома публіки таким чином, що їїпредставники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за 'іх власним вибором, передба­чене п. 9 ч. З ст. 15 Закону. Його введення мало за мету охопити всі можливі способи доведення творів до загального відома публіки, які не підпадають під інші перелічені у законі форми їх поширення. Най­більш поширеним способом доведення твору до загального відома є розміщення інформації у глобальній інформаційній мережі Інтернет, що робить твори доступними для публічного використання.

Чинне законодавство закріплює деякі майнові права, які можуть
бути реалізовані тільки стосовно певних об'єктів авторського права.
Так, ст. 448 ЦК і ст. 27 Закону регламентують так зване право сліду­
вання щодо оригіналу твору образотворчого мистецтва. Воно поля­
гає у можливості автора одержувати п'ять відсотків від ціни кожного
наступного продажу твору, що здійснений за першим його продажем
автором, якщо наступна продаж здійснена через аукціон, галерею, са­
лон, крамницю, тощо. Це право автора на частку від суми продажу
оригіналу художнього твору та оригіналу рукопису літературного
твору значно розширює сферу застосування даного права та відпо­
відає тенденціям міжнародно-правового регулювання.»

14


420


Розділ П


ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ


421



Ще одне особливе право автора твору образотворчого мистецтва -це право доступу до твору. Воно закріплено у ст. 26 Закону і полягає у тому, що при передачі твору образотворчого мистецтва чи мате­ріального об'єкта, у якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цьего твору (без його доставки авторові) з метою його використання для відтворення - виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо.

Як окреме право ст. 15 Закону закріплює право авторів творів архітектури, містобудування? садово-паркового мистецтва на їх участь у реалізації проектів цих творів. З метою реалізації даного права автор (архітектор) може здійснювати авторський нагляд під час будівництва об'єкта архітектури. При вгашленні відхилень від проек­тних рішень автор вправі заявити вимоги підряднику щодо їх усунен­ня, а у разі його відмови - повідомити про це замовника і відповідну інспекцію державного архітєктурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Авторське право на винагороду. Стаття 445 ЦК та ч. 5 ст. 15 Зако­ну передбачають, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Законодавство України, виходячи з принципу свободи догово­ру, дозволяє самостійно визначати форму, розмір і порядок виплати винагороди авторам. Вони можуть бути визначені в авторському до­говорі, який укладається безпосередньо між автором та користувачем, або у договорі, що укладається організаціями колективного управлін­ня за дорученнями авторів чи їх правонаступників. Формою винагоро­ди може бути паушальний платіж (одноразовий)., або відрахування за кожний проданий примірник чи за кожне використання (роялті). Ав­торський гонорар може визначатися також у комбінованій формі, тоб­то шляхом поєднання одноразової виплати певної суми з наступними платежами пропорційно прибутку від використання твору.

Розмір винагороди автор узгоджує з користувачем на свій розсуд, Проте законодавство встановило мінімальні ставки авторської вина­городи за використання об'єктів авторського права, які затверджені постановою КМУ від 18 січня 2003 p. N& 72 і і мають на меті визначи­ти мінімальні гарантії забезпечення майнових інтересів авторів при використанні результатів їх творчої праці. Таким чином, визначені певні орієнтири для авторів щодо вартості використання їх твору, а для користувачів встановлені граничні межі, нижче яких розмір вина­городи бути не може.

Винятки та обмеження в майнових правах автора» Перелік ви­падків правомірного вільного використання творів (винятків) перед­бачений ст. 444 ЦК та статтями 21-25 Закону і носить вичерпний ха­рактер. Усі зазначені у нормах винятки встановлені з врахуванням

1 Офіційний вісник. - 2003. - № 4. - Статті 128,129.

інтересів суспільства і мають певну інформаційну, соціальну, загаль­нокультурну або освітню мету. До них належать наступні:

1) використання цитат з опублікованих творів з полемічною, кри­
тичною, науковою або інформаційною метою в обсязі, виправданому
цією метою;

2) використання літературних і художніх творів як ілюстрацій у
виданнях, передачах мовлення, звуко- та відеозаписах навчального
характеру в обсязі, виправданому поставленою метою;

3) відтворення у пресі, публічне виконання і публічне сповіщення
попередньо опублікованих у газетах або журналах статей і публічно
сповіщених творів з поточних економічних, політичних, релігійних
та соціальних питань, коли таке використання прямо не заборонено
автором;

4) відтворення та доведення творів до відома публіки за допомо­
гою засобів фотографії, кінематографії, ефірного та кабельного мов­
лення з метою висвітлення поточних подій в обсязі, виправданому ін­
формаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних пуб­
ліці виставках, аукціонах, ярмарках, колекціях, для висвітлення зазна­
чених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) публічне сповіщення та відтворення у періодичних виданнях
публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подіб­
них творів з інформаційною метою;

7) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом
для сліпих;

8) відтворення творів для судового і адміністративного провад­
ження в обсязі, виправданому цією метою;

9) публічне виконання музичних творів під час офіційних, релігій­
них, ритуальних церемоній;

10)відтворення репрографічним способом (тобто способом фото­
копіювання і подібними йому, виключаючи запис в електронній фор­
мі) некомерційними бібліотеками та архівами одного примірника
статей, уривків з письмових творів та невеликих творів за запитами
фізичних осіб з метою їх освіти, навчання, приватного дослідження;

11)відтворення репрографічним способом некомерційними біб­
ліотеками та архівами з метою збережений або заміни загубленого,
пошкодженого та непридатного примірника, якщо одержання такого
примірника іншим шляхом неможливе;

12) відтворення уривків з опублікованих творів з метою навчання;

13) відтворення навчальними закладами репрографічним спосо­
бом опублікованих статей, невеликих творів або уривків з письмових
творів для аудиторних занять;