Смекни!
smekni.com

Цивільне право заг (стр. 78 из 161)

Правочини, вчинені малолітніми особами за межами їх цивіль­ної дієздатності, є нікчемними (ст. 221 ЦК). Межі цивільної дієздатності малолітніх осіб встановлені в ст, 31 ЦК. Правочини, вчи­нені вказаною особою за цими межами, у разі відсутності наступного їх схвалення, нікчемні. Особами, що можуть схвалити правочин, є батьки малолітньої особи (один з батьків, з яким вона проживає), уси-новлювачі або опікун. Правочин вважається схваленим, якщо названі особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не за­являть претензії другій стороні. Отже, схвалення правочину прояв­ляється у пасивній поведінці зазначених осіб. Суд за позовом заінте­ресованої особи може визнати правочин, вчинений малолітньою особою за межами її дієздатності, дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь останньої (ч. 2 ст. 221 ЦК). Прикладом такого правочину може бути договір дарування, за яким малолітня особа є обдарованою.


236


РозділІІ


ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ


23?



Наслідки нікчемності правочину, вчиненого малолітньою особою, залежать від того: хто був у ньому другою стороною.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила повністю дієздат­на фізична особа, остання повинна повернути батькам такої особи (усиновлювачам) або одному з них, з ким вона проживає, чи опікуну все, що вона одержала за правочином від малолітньої особи. Крім то­го, дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати збитки, заподіяні укладеним правочином, якщо у момент його вчинення вона знала або могла знати про вік другої сторони. У свою чергу, батьки (усиновлю-вачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержане нею за цим правочином у натурі, а за неможли­вості - відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.

У разі, якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кож­на з них зобов'язана повернути другій все, що одержала за цим право­чином у натурі, а у разі неможливості повернення майна відшкодуван­ня його вартості провадиться батьками (усиновлювачами) або опіку­ном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину чи втраті май­на, яке було предметом правочину, сприяла їх винна поведінка.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила неповнолітня осо­ба, кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі, а у разі неможливості повернення майна відшкодовується його вартість за цінами, які існують на мо­мент відшкодування. У разі відсутності у неповнолітньої особи кош­тів, достатніх для відшкодування, батьки (усиновлювачі) або піклу­вальник зобов'язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину чи втраті майна, яке було предметом правочину.

Правочини, вчинені недієздатною особою, є нікчемними (ч. 1 ст. 226 ЦК). Нікчемність правочинів, укладених особами, визнаними судом недієздатними (ст. 39 ЦК), обумовлена їх нездатністю усвідом­лювати значення своїх дій або керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я.

Навіть дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною осо­бою, у разі його наступного несхвалення опікуном такої особи, є нік­чемним. Схвалення опікуном цього правочину (про що свідчить неза-явлення претензії другій стороні протягом місяця) робить даний правочин дійсним. Усі ж інші правочини, вчинені недієздатною осо­бою, є нікчемними без будь-яких застережень.

Суд лише на вимогу опікуна може визнати дійсним правочин, вчи­нений недієздатною особою, якщо буде встановлено, що він вчине­ний на користь вказаної особи.

Наслідки нікчемності правочину полягають у наступному. Діє­здатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізич­ної особи все одержане нею за цим правочином, а у випадку немож­ливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами,


які існують на момент відшкодування. Крім того, дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона зна­ла про психічний розлад чи недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан. У свою чергу опікун недієздатної особи зо­бов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином, а у разі, коли майно не збереглося, - відшкодувати його вартість, якщо він своєю винною по­ведінкою сприяв вчиненню правочину або втраті майна.

Правочин, вчинений без згоди органу опіки та піклування, є нікчемним (ст. 224 ЦК). Перелік правочинів, вчинення яких неможливе без дозволу органів опіки та піклування, встановлений у ст. 71 ЦК. Йдеться про наступні правочини: пов'язані з відмовою від майнових прав підопічного (наприклад, відмова від орендної плати); щодо видачі письмових зобов'язань від імені підопічного (наприклад, зобов'язання про поруку); договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі про поділ або обмін житлового будинку, квартири; договори, що укладаються стосовно іншого цінного майна. Вказані правочини, вчинені опікуном без дозволу органу опіки та піклування, а так само особами, над якими встановлене піклування, хоча і з дозволу піклувальника, за умови, що останній діяв без згоди на це ор­гану опіки та піклування, є нікчемними.

Між тим, на вимогу заінтересованої особи, такий правочин може
бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він від­
повідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або
піклування.j

Підстави оспорюваності правочинів в

Можливість визнання судом недійсними правочинів, вчинених неповнолітніми фізичними особами за межами їх цивільної діє­здатності (ст. 222 ЦК), пов'язана з тим, що цивільна дієздатність особи у цьому віці є неповною. Дані особи можуть самостійно вчиня­ти лише ті правочини, що передбачені ст. 32 ЦК. Інші ж правочини во­ни вчиняють тільки за згодою батьків (усиновлювачів) або піклуваль­ників. Саме ці правочини, вчинені без згоди зазначених осіб, вва­жаються такими, що виходять за межі їх дієздатності і можуть за позо­вом заінтересованої особи визнаватися судом недійсними, але за умо­ви, що після їх вчинення вони не були схвалені батьками (усновлюва-чами), піклувальником неповнолітньої фізичної особи. Правочин вва­жається схваленим, якщо вказані особи, дізнавшись про його вчинен­ня, протягом одного місяця не заявили претензії іншій стороні.

Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні осо­би, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все одержа­не нею за цим правочином у натурі, а у разі неможливості - відшкоду­вати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. У випадку відсутності у неповнолітньоїособи коштів, достатніх для та-


23В


РозділП


ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ


239



кого відшкодування, обов'язок з відшкодування завданих збитків по­кладається на його батьків, (усиновлювачів) або піклувальника за умови, що вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню право-чину або втраті майна, яке було його предметом.

Можливість визнання судом недійсним правочину, вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межа­ми її цивільної дієздатності (ст. 223 ЦК). Правочини, що виходять за межі дієздатності таких осіб, - це правочини щодо розпорядження майном та інші, які виходять за межі дрібних побутових, вчинені без згоди піклувальника (ст. 37 ЦК). Саме останні можуть бути за позо­вом піклувальника визнаватися судом недійсними, але за наявності наступних умов. По-перше, якщо такий правочин не був після його вчинення схвалений піклувальником. Він вважається схваленим, як­що піклувальник, дізнавшись про вчинення правочину, протягом од­ного місяця не заявив претензії іншій стороні. По-друге, якщо судом буде встановлено, що вчинений правочин суперечить інтересам під­опічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зо­бов'язаний утримувати.