До них відносяться також і антисоціальні угоди, що містять склад злочину чи адміністративного вчинку, що підтверджено рішенням суду або постановою про накладення адміністративного стягнення. При визнанні даних угод недійсними необхідно враховувати, чи відбувалися такі угоди з наміром чи такий намір був відсутній. Тому вважається, що зазначений вид недійсних угод має як об'єктивні, так і суб'єктивні ознаки (критерії)[29]. Зокрема, на такій позиції стоїть і Верховний Суд України. Однак у літературі висловлена й інша думка, відповідно до якої облік суб'єктивного моменту необхідний лише при визначенні наслідків недійсності цих угод. Для визнання ж їх недійсними досить одного об'єктивного моменту[30]. І це в більшому ступені відповідає змісту закону. Не можна не враховувати, що введення суб'єктивного критерію як кваліфікуючу ознаку цих угод послабляє боротьбу з ними.
Другий вид недійсних угод складають угоди, укладені особами, що не володіють достатнім обсягом дієздатності (ст. 51 ЦК) для їхнього укладання. До цих недійсних угод відносяться угоди, укладені малолітніми особами, неповнолітніми, обмежено дієздатними, недієздатними, з виходом при їхньому висновку за границі (обсяг) дієздатності, установленої для перерахованих осіб законом. Такі недійсні угоди інакше ще називаються угодами з пороками суб'єктного складу (ст. ст. 51-54 ЦК).
Третій вид недійсних угод - це угоди з пороками волі, щоміститьсяв них. До їхнього числа відносяться угоди, укладені внаслідок омани, обману, насильства, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, при збігу важких обставин, а також укладені дієздатною фізичною особою (громадянином), у момент укладання нездатним розуміти значення своїх дій (ст.ст.55-57 ЦК). Усі ці угоди вважаються недійсними, тому що вони не відображають справжньої волі чи сторін однієї з них.
В угодах, чинених під впливом обману (ст. 57 ЦК), сторона, що піддається обману, навмисно вводиться в оману щодо предмета чи інших істотних обставин угоди і тільки в результаті цього укладає невигідну для себе угоду. Наприклад, сторона замовчує недоліки майна, яке відчужується. Обман може виражатися як у твердженні помилкових фактів (активна форма обману), так і в навмисному умовчанні про дійсні факти (пасивна форма обману).
При здійсненні недійсної угодивнаслідок омани (ст. 56 ЦК) воля особи також формується в результаті неправильних представлень про предмет, а також інших істотних умов угод, однак не в силу наміру іншої сторони. Те, що інша сторона діє ненавмисно, і відрізняє дані угоди від обманних угод. Оскільки й у цих випадках виражена в угоді воля однієї зі сторін не відповідає її справжньому змісту (наміру сторони), угода визнається недійсною. При цьому в увагу повинне прийматися не будь-яка омана, а лише таке, яке має істотне значення, тобто стосовно предмета, характеру, суб'єкту угоди й іншим її істотним моментам. Тому омана в мотивах укладання угоди, що як не є істотною, не робить угоду недійсної.
В угодах, чинених під впливом насильства, сторона, що укладає невигідну для себе угоду, виражає волю в угоді під впливом заподіяних їй фізичних чи моральних страждань. Насильство – фізичний або психічний вплив на особистість учасника угоди або його близьких з метою спонукання до укладання угоди. Особа, яка укладає угоду під впливом насильства, фактично позбавляється можливості виявити власну волю. Її воля замінюється волею насильника. Вона стає засобом виразу його волевиявлення. Отже, волевиявлення особи, до якої застосовано насильство, не є виразом її волі, хоча зовні виходить від неї.
Немає вільного вираження волі сторін і в угоді, укладеною під впливом погрози на відміну від випадків укладання угоди під впливом насильства тут потерпілий виражає свою волю, але оскільки це відбувається під впливом погрози, то вона не збігається із справжнім його бажанням. Однак ця погроза (щоб угода могла вважатися недійсної), повинна бути тісно зв'язана з нею, повинна бути реальної, практично здійсненної, значної, тобто здатної у випадку її укладання заподіяти дійсно серйозна шкода. При цьому не має значення, чи виходить погроза від контрагента по угоді чи з його відома від третіх осіб, чи спрямована вона безпосередньо проти особи, спонукуваного до висновку угоди, чи проти близьких йому осіб.
Угода може бути укладена також унаслідок збігу тяжких обставин. Для характеристики таких угод важливі дві ознаки: 1) економічна невигідність для однієї із сторін, тобто угода викладається не на еквівалентних підставах; 2) збіг тяжких обставин для однієї із сторін в угоді або для її родичів та інших близьких осіб (крайня нужденність, хвороба тощо).
До недійсних угод із пороками волі відносяться й угоди, укладені внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з іншої. Тут воля, що представляє спотворюється його представником навмисне і по змові з контрагентом.
До цього виду відносяться й угоди, укладені дієздатною особою, якій у момент укладання було незручно віддавати звіт своїм діям і керувати ними внаслідок психічного тимчасового розладу нервового потрясіння і т.д. Для визначення наявності такого стану на момент висновку угоди суд повинен призначити судово-психіатричну експертизу.
Четвертий вид недійсних угод складають угоди, у яких відсутня єдність волі і волевиявлення учасників цих угод на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, тобто коли сторони не бажають укладати угоду і не переслідують виникнення певних юридичних наслідків, хоча зовні виражають таку волю. До числа цих угод відносяться мнимі й удавані угоди.
Мнима угода - це угода, укладена лише для виду, без наміру створити юридичні наслідки[31]. У цій угоді є воля, але вона спрямована не на те, щоб створити між її учасниками який-небудь юридичний зв'язок, а на те, щоб створити лише видимість цього зв'язку (видимість розділу майна, видимість передачі будинку, дарування, яке має на меті уникнути конфіскації за вироком суду і т.д.).
Тому інакше ще дані угоди називаються фіктивними. Вони, як правило, здійснюються в протизаконних цілях, зокрема, щоб сховати майно від арешту (опису), незаконно одержати позичку від банку і т.д. бувають випадки, коли мнима угода укладається у зв'язку з обставинами, далекими від порушення законів. Наприклад, громадянин укладає мниму угоду продажу свого майна, щоб створити у своїх родичів враження про відсутність у нього майна. Але мнимі угоди є недійсними незалежно від мети їх викладання.
Удавана угода - це угода, що укладена з метою прикрити іншу угоду, яку сторони дійсно мали на увазі[32]. Наприклад, купівля-продаж частини дома прикривається договором дарування, щоб не надавати співвласникові права майнової покупки. Отже, тут завжди має місце дві угоди - угода, укладена з метою створити визначені юридичні наслідки, і угода, укладена з метою прикрити першу угоду, представити її в очах навколишніх не такою, яка вона є насправді. Угода, в якій сторони не мали на увазі, укладаючи її, і називається удаваної. У ній відсутня воля сторін, спрямована на встановлення яких-небудь правовідносин, і тому вона завжди недійсна.
Що ж стосується угоди, що сторони дійсно мали на увазі, то вона може бути дійсною чи недійсною. Так, якщо художник подарував другові картину, але оформив цю угоду як купівлю-продаж для того, щоб не скривдити близьких родичів, то ця угода буде вважатися дійсної. Однак найчастіше удавані угоди відбуваються з метою прикрити іншу, недійсну угоду. Проте, трапляються випадки, коли удавана угода прикриває правомірну угоду. Наприклад, громадянин бажає подарувати іншому майно, але з якихось міркувань не хоче, щоб про це було відомо близьким. Тому він укладає удавану угоду купівлі-продажу, хоча покупна ціна йому не сплачується. Майно переходить на користь іншого громадянина безоплатно, тобто виникають відносини із договору дарування, який є законним.
Таким чином, при здійсненні удаваної угоди остання в увагу не приймається і застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. У тому випадку, якщо така угода суперечить закону, суд виносить рішення про визнання недійсною укладену сторонами угоду з застосуванням наслідків, передбачених для недійсної угоди, яку вони мали на увазі.
П'ятий вид недійсних угод складають угоди з пороками форми. Маються на увазі угоди, що повинні в силу закону наділятися у визначену письмову форму (просту чи нотаріальну) і які через недотримання цієї форми у випадках, прямо зазначених у законі, вважаються недійсними.
Усі названі види недійсних угод у залежності від того, чи визнаються вони недійсними в силу самого факту невідповідності їхньому чи закону за заявою зацікавлених осіб, у свою чергу підрозділяються на дві великі групи - угоди нікчемні (абсолютно недійсні) і угоди заперечні (відносно недійсні). У той же час варто пам'ятати, що в цивільному законодавстві існує презумпція правомірності угод і вони вважаються правомірними, дійсними доти, поки їхня недійсність не буде встановлена судом, арбітражним судом.
Угоди нікчемні - це такі угоди, недійсність яких не залежить від розсуду і бажання сторін, що їх уклали ( ст. 46, 47, 49 – 50, 58 ЦК України). Вони вважаються недійсними по самому факті їхнього укладання. До таких угод відносяться угоди, противні по своєму змісту цивільному законодавству і моральним принципам суспільства; протистатутні угоди юридичних осіб; угоди, недійсні через недотримання запропонованої законом форми; укладені з особами у віці до 15 років; угоди з недієздатними; мнимі й удавані угоди. Для визнання всіх цих угод недійсними немає необхідності враховувати які-небудь інші обставини, крім невідповідності їх законодавству, тому судового рішення про признання угоди недійсною не потрібно.