Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати по них показання викорінює можливість участі його в якості свідка ( п.3 ч.і ст.69 КПК України).
Не можуть бути допитані в якості свідка також:
· захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обста-вини , які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника;
· адвокат, представник професійної спілки та іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі в зв'язку з ви-конанням обов'язків представника потерпілого, цивільного позива-ча і цивільного відповідача.
Адвокат, який бере участь у справі як захисник або представ-ник, зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, і не може бути допитаний як свідок не тільки з обставин, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника, але з усіх питань, з якими до них звернеться громадянин ( або юридична особа), суть консультацій, порад, роз'яснень ( ч.і ст.9, ч.і ст.10 Закону України « Про адвокатуру» від 19.12.1992 року (1).
1.Законодательство Украины о борьбе с преступностью. - X.:
000 « Одиссей «, 1999. - 256 с.
існують певні особливості вчинку і допиту працівників дипло-матичних і консульських представництв іноземних держав. Так, гла-ва дипломатичного представництва і члени дипломатичного персона-лу представництва, а також члени їх сімей, якщо вони проживають з ними і є іноземними громадянами, не зобов'язані давати показання як свідка , а в разі їх згоди давати такі показання не зобов'я-зані для цього з'являтися в слідчі органи ( ст.31 Віденської кон-венції про дипломатичні злочини від 18 квітня 1961 р. (2)
Консульські посадові особи, у тому числі глави консульсько-го представництва, а також співробітники адміністративно-тех-нічного й обслуговуючого персоналу консульського представництва не можуть відмовитись від даних показань саме свідка, крім пока-зань з питань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків. Консульські посадові особи і глави консульських представництв не несуть відповідальності за відмову від дачі показань ( п. 13,14,15 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні (3).
Нездатність особи правильно приймати обставини, які мають значення для справи, встановлюються відповідно судово-медичного або судово-психіатричною експертизою.
2 Международное право в документах . - М., 1982. - С.132.
3 / Голос України . - 1993 . - 26 червня.
У ст.120 проекту КПК України наведено коло осіб , котрі не підлягають виклику як свідки з питань, що становлять їх про-фесійну або службову таємницю (адвокати,судді, журналісти, свяще-ники ) (1).
Було б доцільно у новому КПК правовий статус свідка-мед-працівника та свідків-оперпрацівників СБУ, МВС та інших служб-суб'єктів оперативно-розшукової діяльності.
Оперативні працівники СБУ та МВС часто потрапляють у стано-вище, коли в судовому розгляді важливі їх показання. Практика бо-ротьби з організованою злочинністю є підтвердженням цьому. Якщо оперпрацівник буде давати пояснення на запитання, відповіді на які вимагають розкриття джерел інформації, оперативних засобів та методів роботи, то це поставить під загрозу життя та безпеку осіб, котрі є співробітниками правоохоронних органів і виконують свої завдання у злочинних угрупуваннях.
У ст.148 глави 19 Модельного Кримінально-процесуального ко-дексу для країн-учасниць СНД пропонується приймати показання свідка-керівного співробітника органу, який здійснюї оператив-но-розшукову діяльність, про явища, відомі йому з донесень та слів підлеглих. Дані показання використовуються для вирішення пи-тань про проведення невідкладних слідчих дій, але як докази самі по собі не сприймаються, що повною мірою відповідає принципам до-казового права. Ні в чинному, ні в проекті нового КПК питання правового статусу свідкаоперпрацівника не отримали законодавчого закріплення. Тому, даючи показання під час судового розгляду, опер працівники змушені розробляти « легенди «, посилатись на за-будькуватість, вказувати на неіснуючі джерела інформації.
1. Проект Кримінально-процесуального кодексу України підготовле-ний робочою комісією Кабінету Міністрів України . - К., 1996.
Тим самим даючи свідомо неправдиві показання, які порушують ст. 71 КПК України, бо вони не мають права на імунітет свідків у тій частині правових питань, котрі становлять державну та службо-ву таємницю.
У подібне становище потрапляють також лікарі, коли на допиті виникає необхідність в порушенні лікарської таємниці, та інші особи ( нотаріус, омбуцмен ) які беруть участь у судовому роз-гляді як свідки, але не названі у ст.69 чинного КПК України, а також не відображені у ст.120 проекту нового КПК України.
Отже, з вище викладеного можна вказати правове положення свідка як не визначене чинним Кримінально-процесуальним кодексом, яке повинно розроблятися для того, щоб свідок був одним з найваж-ливіших учасників процесу, бо від його інформації залежить пра-вильне вирішення справи.
2. П Р А В А ТА О Б О В'Я З К И С В І Д К А
Як і будь-який учасник кримінального процесу свідок має пра-ва та коло обов'язків , які він повинен неухильно дотримуватись, і що встановлені в Кримінально-процесуальному кодексі в ст.ст. 69-1, 70.
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначене місце й час і дати правдиві показання про відомі їй обставини в справі. Якщо свідок не з'явився без поважних причин, поважними причинами неяв-ки свідка за викликом в зазначене місце і час є несвоєчасне вру-чення повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбав-ляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого, прокурора чи суду, - до нього може бути застосовано привід через органи внутрішніх справ, а суд вправі також покласти на свідка грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Пи-тання про грошове стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, в якій свідок викликається. Воно може бути вирішене в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка. Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові про накладання грошового стягнення ( ст. 70 КПК України).
За злісне ухилення від явки до суду , за непідкорення розпо-рядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок несе відповідальність за ч. 1 ст. 185 3 Кп АП у вигляді штрафу або адміністративного арешту на строк до 15 діб, а за злісне ухилення від явки до органів попереднього слідства або дізнання - за ст. 185 4 Кп АП у вигляді штрафу. Справа про накла-дання адміністративного стягнення розглядається суддею ( ст.221 Кп АП).
За відмову давати показання про відомі йому обставини спра-ви свідок може бути притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 179 КК України у вигляді виправних робіт на строк до шес-ти місяців або штрафу, а за дачу завідома неправдивих показань - за ст.178 КК України у вигляді позбавлення волі на строк до п'я-ти років або виправних робіт до одного року.
Слід відмітити, що порушення кримінальної справи по відно-шенню до свідка, потерпілого, експерта чи перекладача за завідо-ма неправдиві свідчення, заключення чи неправильний переклад мо-же мати місце лише одночасно з постановлянням вироку по справі.
Свідок також зобов'язаний : не розголошувати дані поперед-нього слідства без дозволу на це слідчого ( ст. 121 КПК України); не входити в зносини з іншими свідками по тій же справі ( ст. 167 КПК України ).
Свідок має визначені права, здійснення яких максимально га-рантує правильність його свідчень ( ст. 69- 1 КПК України ) :
1. Давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача.
Принцип національної мови судочинства застосовується у всіх стадіях кримінального процесу. Суть закріпленого в ст. 19 КПК України принципу полягає в тому, що судочинство в Україні прово-диться державною, українською мовою або ж , як виняток, мовою більшості населення даної місцевості. Особа вважається такою, що не володіє мовою, якою провадиться судочинство, якщо вона не мо-же добре зрозуміти цю мову і вільно розмовляти нею. Тому ця осо-ба Має право виступати в суді рідною мовою і користуватися послу-гами перекладача ( ч.2 ст.19 КПК України). Він повинен переклада-ти всі показання свідка, запитання і відповіді.
2. Заявляти відвід перекладачу.
Свідок має право заявити відвід перекладачу тоді, коли не-компетентність перекладача полягає в тому, що він погано володіє мовою, якою ведеться процес, котрою говорить свідок чи складено документ.
3. Знати у зв'язку з чим і у якій справі він допитується.
4. Власноручно викладати свої показання в протоколі допиту.
5. Користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, Коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам'яті.
6. Відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів. У ст.63 Конституції України проголошується, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ( п.11 ст.32 КПК України).