До публіцистики належала стаття редактора Вязігіна “Особлива думка про вшанування Т.Г. Шевченка”, де він почав з того, що з дитинства добре знайомий з “Кобзарем”, а закінчує твердженням про неможливість до шанобливого ставлення до Шевченка. На думку А.С. Вязігіна, Шевченко підриває головні засади християнства. Ця стаття була єдиним відгуком в “Мирному труді” на українську літературу, цілком демаскувала чорносотенну ідеологію часопису і послужила підставою для заборони святкувати ювілей столітніх роковин Шевченка.
На хвилі розгулу реакції Андрій Сергійович Вязігін був обраний депутатом до Третьої Державної Думи. Але авторитет чорної сотні в Росії швидко падав. На наступний термін Вязігін вже обраний не був. Він розумів, що з політичною діяльністю приходиться прощатися, в журналі “Мирний труд” подав публікацію “Думські виступи А.С. Вязігіна”. Тут він пропонував читачам передруки зі звітів засідань Державної Думи третього скликання, звідки вибрав свої виступи.
Стаття Г. Юрського “Праві у Третій Думі”: боротьба фракції А.С. Вязігіна проти будь-яких змін у державно-політичній системі Росії.
Позбавлений урядового фінансування “Мирний труд” загинув наприкінці 1914 р. Листопадове число містило оголошення: “У звязку з хворобою редактора передплата на 1915 р. відкрита не буде”. Так Андрій Сергійович Вязігін виправдав своє бажання припинити видання журналу.
Життя Андрій Сергійович Вязігін завершилося трагічно: він був розстріляний органами ЧК в червні 1919 р.
Висновки
“Мирний труд”, незважаючи на свою чорносотенну програму, був істотним інформаційним проектом у Харкові:
1) як тільки журнал було позіціоновано як чорносотенний, Андрій Сергійович Вязігін залишився в громадській ізоляції з невеликим гуртом однодумців;
2) Андрій Сергійович Вязігін доводилося залучати письменницькі й публіцистичні сили з обох столиць й регіонів Росії;
3) визначивши собі роль теоретичних розробників ідеології російського монархізму, харківські чорносотенці не допустили в Харків антиєврейських погромів;
4) спираючись на урядову фінансову підтримку, “Мирний труд” програв у конкуренції з демократичною журналістикою;
5) поразка журналу була зумовлена його антиукраїнською позицією.
Використана література
1. Черная сотня. Историческая энциклопедия 1900-1917. Отв. редактор О.А. Платонов.М., Крафт+, Институт русской цивилизации, 2008.
2. И. Михайлин. История журналистики Харьковской губернии. - 2007.