Смекни!
smekni.com

Особливості перекладу епонімів на прикладі медичних текстів (стр. 7 из 10)

Багатопараметричний аналіз медичної термінології, виконаний на основі медичної енциклопедії (більше 54000 термінів), вказує на той факт, що медичні терміни складаються:

- із слів-термінів – 25,6% (кома, абстиненція, фенілкетонурія, перикард, лапаротомія, пневмоторакс, анемія, лейкопенія, карієс);

- з епонімів-термінов, два слова в складі – 54,44% (паличка Фрідлендера, хвороба Паркінсона, заяча губа, гіпоксія плоду, набряк Квінке, миготлива аритмія);

- епоніми-терміни, з трьох слів – 15,44% (хвороба Маркиафава Мікеллі);

- епоніми-терміни, з чотирьох слів – 3,46% (синдром Вольффа-паркинсона-уайта);

Далі слідує різкий спад, і на терміни від 6 до 11 слів падає 0,05%.

Далеко не всякий контекст дає можливість зрозуміти значення слова. Особливу складність перекладу викликають спеціальні епоніми-терміни, переклад яких передбачає знання самої хвороби або її дослідника, тобто додаткові знання по історії медицини. Як правило, дані спеціальні слова представляють зменшувальні форми початкових слів, а також слова, що рідко вживаються в розмовній мові.

До того ж, не знаючи системи зменшувальних суфіксів, за допомогою яких йде творення даних слів, перекладач не в змозі встановити значення потрібного епоніма-терміна.

Якщо говорити про синтаксичні моделі, що використовуються як епоніми-терміни, то в більшості випадків це моделі в двох варіантах: субстантивному і атрибутивному.

Іменний характер словосполучень доповнюється дієприкметниковими зворотами і дієприкметниками з іменниками: прогресуюча короткозорість; артерія, супроводжуюча сідничий нерв [16,c.309].

У ролі субстантивного компоненту можуть виступати: іменники російського походження (горбок, відкладення, камінь, вкладки, прикус); іменники греко-латинського походження (стоматит, одонтома, індекс, адентія); іменники, запозичені з інших мов (емаль, пломба, гайморит).

Численну групу складають термінологічні словосполучення, у складі яких два атрибутивних компоненти (хронічний активний гепатит, кісткова зубна кіста, зовнішня клубова артерія).

Для субстантивних епонімів-термінів характерні такі моделі: іменник н.в. + іменник р.в.: хвороба Верльгофа, набряк Квінке, синдром Фреліха; кухоль Ейсмарха.

Увагу перекладач повинен акцентувати на високій частотності вживання абревіатур у практичній роботі лікаря і проводити роботу з трансформації багатокомпонентних словосполучень у ємніші і зручніші терміни.

Існує певна суперечність між тематико-ситуатиним представленням учбових матеріалів з російської мови, коли враховується поетапність формування лексико-граматичної бази, мовних умінь, і тематичною основою організації навчання на заняттях із загальноосвітніх дисциплін – біології, хімії, фізики, де така послідовність можлива не завжди, що пов'язано з необхідністю висвітлення конкретної теми в достатньо повному обсязі.

При вивченні термінології виникають труднощі, як правило, семантичного характеру [20,c.69-90].

Часто перекладач не уявляє конкретного змісту російських епонімів-термінів. В основі цього явища лежить той факт, що в термінології будь-якої з окремих медичних дисциплін присутні функціональні компоненти: вузькоспеціальна лексика, що є приналежністю тільки даної термінології; професійна медична лексика, до якої відносяться терміни, що функціонують в декількох медичних дисциплінах; загальномедична лексика, тобто терміни, що позначають поняття, загальні для всіх медичних дисциплін.

Поєднання всіх цих функціональних компонентів призводить до такого стану термінологічної системи, коли різко зростає термінологічна синонімія, що перешкоджає адекватному сприйняттю наукової інформації, адекватному перекладу наукової медичної літератури, взаєморозумінню і взаємозбагаченню національних медичних наукових шкіл, і гальмує впорядкування терміносистеми, наприклад: прогнія – дистальний прикус; прогнотія – мезіальный прикус; верхній – дистальний; нижній – проксимальний; перкусія – вистукування; аускультація – вислухування; пальпація – обмацування; видалення – ампутація, ектомія, резекція, екстирпація; гіпертонічна хвороба – артеріальна гіпертензія; коронарна хвороба серця – ішемічна хвороба серця, серцевий блок – серцева блокада; жовчно-кам'яна хвороба – хронічний калькульозний холецистит) [29,c.260].

У лінгвістичній літературі немає єдиної думки про термінологічну синонімію. Хоча, безумовно, наявність синонімів не бажане в термінології явище, факт її існування визнається багатьма вченими (В.А. Гречко, Б.Н. Головін, С.В. Гріньов, В.П. Даниленко, Р.Ю. Кобрін).

Інші ж мовознавці-дослідники категорично відкидають синонімію у сфері сучасної термінології, в професійній лексиці (В.К. Фаворит, А.П. Євгеньєва, А.Б. Шапіро, Е.Н. Толікіна). Основною базою утворення термінологічної синонімії є запозичення з грецької і латинської мов і їх еквіваленти російського походження.

Чимало дослідників заперечують наявність повних синонімів. Д.С. Лотте вважає, що в термінології слід розрізняти «абсолютні» і «відносні» синоніми, І.В. Рахманов розрізняє в семантичному плані рівнозначні і нерівнозначні синоніми. Заперечують наявність «абсолютних» синонімів Е.М. Галкіна-Федорук, Л.А. Булаховський, Р.А. Будагов та ін.

Відповідно до спостережень можна стверджувати, що в медичній термінології функціонують часткові синоніми. В окремих випадках кількість синонімів може сягати 15 і більше. Ми вважаємо, що потрібно «звести до мінімуму» число термінів-синонімів, залишивши один – найбільш точний. Наприклад, в окремих клінічних дисциплінах кількість синонімів доходить до 40% від загального числа термінів [24,c.84].

Явище полісемії складає близько 0,7% від загальної кількості слів. Наприклад, анатомічні терміни нирка і свічка багато студентів визнають як знайомі, але на практиці вони відомі не в тому значенні, яке мають у фармацевтичній термінології, а слова, що вживаються в повсякденній мові - шар, ухил, плівка, мішок, борозенка, колодязь, периферія, баласт - в клінічній термінології мають інше значення.

Труднощі лексико-семантичного характеру можуть бути спричинені близькістю звукового складу двох різнопонятійних лексем у російській мові .

Сьогодні важко знайти область медицини, де б в тій або іншій мірі не вживалися епоніми.

Разом з класичними термінами-епонімами, що увійшли до вжитку в XVI-XIX століттях, з'являються нові терміни, що відображають як етапи розвитку нових галузей медичної науки, так і пріоритет того або іншого ученого, країни у відкритті нових фактів.

Сьогодні важко собі уявити вивчення еволюції клінічного мислення, діагностики, історії і розвитку клініки, медицини без знання клінічної термінологічною епонімії.

Вивчення епонімічних термінів сприяє розкриттю еволюції клінічних дисциплін, діагностичного процесу мислення, а також формуванню термінологічної компетенції у студентів-медиків, опануванню ними мови спеціальності [19,c.168].

Слід зазначити, що в сучасній мові прослідковується і негативне ставлення до термінів, створених на основі імен власних.

Причина тому — недостатня семантична мотивованість термінологічних одиниць типу: комплекс Гольджі, Стоксу закон, Сухарєвої тріада, що можна пояснити асемантичністю власних імен, що входять до їх складу.

Cancer is one of the most important medical problems in today’s world. A great part of all deaths is related to cancer. This endpoint of cancer can be due to growth of the tumor, or complications, such as immunodepression and treatment adverse reactions. The morbidity and prevalence of this disease make this disease extremely important in terms of general health, since the amount of money that is spent every year is incredible and the number of human lives that are lost is incalculable. This characteristics explain why this subject complex Godgy is of great interest of researchers from all the world, and that expand knowledge about the disease to reach early detection, better treatments and, finally, increased survival are pivotal. As cancer is being studied, its molecular biology and development are getting clear, and their role in cancer detection, treatment prediction, prognosis prediction is pointing to be hopeful. This paper addresses some molecular epidemiology characteristics of cancer, such as molecular malignant changes, its diagnosis and possible uses of the epidemiological assessment this disease [47].

Слід зазначити, що, хоча подібні терміни не відображають суті наукового поняття, апелятивна лексика буває нейтральною, а також хибномотивованою, і у свою чергу призводить до нерозуміння в середовищі фахівців [17,c.280].

Але роботи останніх років, а також практика дослідження епонімів-термінів у медицині переконують в тому, що терміни-епоніми значно сприяють правильному розумінню текстів і полегшують навчально-професійне спілкування.

Безперечно позитивною якістю великої кількості термінів-епонімів є їх інтернаціональний характер, тобто ідентичний вигляд і значення в різних мовах (діаграма Коул-Коула, симптом Мюссе).

PCR consists on amplification of DNA to amounts suitable for analysis, and was recently modified to allow identification of individual mutations by using primers, molecules capable of recognizing specific mutations from the target gene. Using this method, mutations can be assessed in urine or stool samples even when there is no clinical evidence of cancer. PCR can detect the presence of а mutant cell among 10,000 normal cells5,6. The microsatellite technique consists on а modification of PCR by the use of primers to most known mutation sites, Musses symptoms. All these diagnostic approaches are extremely important to demonstrate alterations in genes, proteins and growth factors, which are essential to detect cancer cells before its uncontrolled growth, predict its behavior, metastatic pathways, treatment response and prognosis. The association between these markers and carcinogens are also important in relation to risk prediction and determination [47].

Знаачне місце серед медичних термінів, що позначають різні симптоми, синдроми і хвороби, займають епонімічні клінічні терміни, в яких відображені імена учених-лікарів, що вперше їх описали або вперше застосували цей метод лікування (обличчя Гіппократа, гіпсова пов'язка за Пироговим, хвороба Боткіна, симптом Бєльського, синдром Філатова, набряк Квінке, виразка Курліна, шов Кузнєцова - Пєнського, метод Салі, Вірхова метастаз, Ланца точка, Ашоффа жовчний міхур, Пратта проба, Фалло тріада, Бріссо сіністроз, Воробйова суміш, Геркулеса хвороба, Юнга інтро- і екстраверсія).

Three mechanisms are involved in the pathogenesis of venous thrombosis, they are: venous stasis, injury to the venous wall, and hypercoagulable states. Venous stasis predisposes the patients to venous thrombosis mainly by impairing the clearance of activated coagulation factors from the local where thrombus is formed, and vascular damage contributes to the genesis of venous thrombosis through either direct trauma, or Bricco cisytrosis or activation of endothelial cells by cytokines [47].