Смекни!
smekni.com

Компоненти концепту кохання в англійській мові (стр. 1 из 8)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

Курсова робота

Компоненти концепту "кохання" в англійській мові

Запоріжжя - 2010

Зміст

Вступ

Розділі 1. Концепт "кохання"

1.1 Поняття "концепт" в різних мовах світу

1.2 Компоненти концепту "кохання"

Розділ 2. Концепт "кохання" вербалізований засобами англійських паремій

2.1 Поняття "паремії" в англійській мові

2.2 Смислові компоненти концепту "кохання" в англійській пареміології

2.3 Метафорична репрезентація концепту "кохання"

Розділ 3. Вербалізації концепту "кохання"

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У центрі уваги сучасної лінгвістики знаходяться проблеми, пов’язані з відображенням національної культури та історії у мовах. Роль мови в накопиченні культурних здобутків є очевидною і значною. При цьому вона, як одна з основних ознак нації, виражає культуру народу, який говорить цією мовою, тобто створює національну культуру.

За допомогою мовних засобів формуються концепти часу, простору, різноманітних об’єктів та явищ, моделюються способи організації всесвіту. Мова віддзеркалює як матеріальні сторони життя народу - географічне положення, клімат, побут, так і духовні сторони носіїв мови - мораль, систему цінностей, менталітет, національний характер.

При вивченні іноземної мови відбувається поринання в культуру народу. Важливим історико-лексичним пластом кожної мови являється фольклор, в тому числі прислів’я та приказки. Розділ фольклористики, що займається мовним і структурним аналізом прислів’їв та приказок, називається пареміологія.

Кохання як складний та багатовимірний феномен психічного, емоційного життя людини має високий аксіологічний статус у багатьох гуманітарних та негуманітарних дисциплінах: філософії, релігієзнавстві, етиці, естетиці, літературній критиці, мистецтвознавстві, психології, антропології, соціології, політології та багатьох інших. У сучасних лінгвістичних дослідженнях знайшли своє відображення лише окремі аспекти дослідження концепту "кохання": аналіз концептуальних метафор кохання, що лежать в основі типових метафоричних виразів на матеріалі однієї мови або у зіставленні двох мов (G. Lakoff, Z. Koevesces, M. Emanatian, A.D. Shmelev), моделювання прототипу концепту "кохання" (B. Fehr), вивчення асоціатів дієслів із значенням „кохати/любити” (S. Martinek), дослідження семантики відповідних дієслів (О.А. Корнілов), особливості представлення кохання в пареміології тієї чи іншої мови (С.Г. Воркачев, Л.Є. Вільмс), вивчення концепту "кохання" в єдності його системно-мовних зв’язків (Г.П. Джінджолія), особливості використання прямих та непрямих мовленнєвих актів у спілкуванні закоханих (Н. Кушнір), характерні риси адресатної номінації у дискурсі кохання (C.J. Bruess, J.C. Pearson).

Зацікавленість лінгвістів феноменом кохання можна пояснити тим, що етнічно-культурне відображення емоцій у мові, співвідношення універсального та етно-специфічного в уявленнях про почуття належать до популярних, але не повністю висвітлених питань у лінгвістиці. У сучасній концептології та лінгвокультурології велика увага приділяється концептам емоційного та етичного характеру (Н. Д.Арутюнова, А. Вежбицька, С. Г.Воркачов, В.З. Дем’янков, Н.В. Дорофєєва, О.П. Єрмакова, В.І. Карасик, О.А. Корнілов, Н.А. Красавський, В.С. Морозова, Л.Г. Панова та ін.), оскільки особливості вербальної репрезентації емоційного досвіду мають безпосереднє відношення до менталітету етносу.

Концепт "кохання" є цікавим об’єктом саме лінгвістичного дослідження ще і тому, що культура кохання в європейському лінгво-культурному ареалі є передусім культурою вербальною, тісно пов’язаною із словесним (літературним та повсякденним) вираженням. У мовленні про кохання діє закон мовленнєвого посилення емоції: констатація емоції посилює саму емоцію, а іноді навіть створює її. Оскільки кохання є вторинним по відношенню до інстинктивних емоцій, окультуреним почуттям, саме мовна репрезентація кохання, культурно детерміновані засоби його вербального вираження є основними експлікатурами уявлень, що сформувались у даній культурі щодо цього почуття.

Актуальність теми курсової роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд мовних одиниць з урахуванням інформації, знань про світ, а також уявлень - наївних, наукових, художніх та досвідних, які ці одиниці репрезентують. Дослідження звертається до розгляду вербалізованих уявлень про внутрішній світ людини як носія певної культури в межах антропоцентричної парадигми сучасної гуманітарної науки.

Об’єктом курсової роботи є вербалізований в сучасній англійській мові концепт "кохання", концептуальна інформація, закладена у вербальних засобах його вираження, а також спілкування закоханих як вид дискурсу.

Предметом курсової роботи виступають різнорівневі мовні засоби вираження концепту "кохання" у сучасній англійській мові: окремі лексеми, термінологічні словосполучення, конвенціональні метафори, усталені мовні вирази, паремії та мовні кліше, а також основні дискурсивні особливості спілкування закоханих.

Завдання курсової роботи:

1) проаналізувати концепт "кохання" як складову англомовної наукової (філософської та психологічної) картин світу, визначити специфіку його мовної об’єктивації у цих сферах людського знання;

2) виділити в англійській мові особливий комплекс мовних засобів (усталених словосполучень, стійких мовних кліше, англійського пареміологічного фонду), які об’єктивують ключові ознаки концепту "кохання" в буденній/наївній свідомості англомовної спільноти;

3) виявити ключові когнітивні метафори, які лежать в основі мовлення про кохання в сучасній англійській мові;

4) визначити основні особливості спілкування закоханих на вербальному рівні.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.

Розділі 1. Концепт "кохання"

1.1 Поняття "концепт" в різних мовах світу

Поняття концепту є здавна відомим філософській, психологічній, лінгвістичній і літературознавчій парадигмам. Проте справедливим буде відзначити, що в останні 10-11 років (із часу появи відомої праці Д. Лихачова) це поняття переживає період актуалізації, повернення з пасивного запасу наукової терміносистеми та - паралельно - проходить процес переосмислення. Це особливо помітно в сучасних лінгвістичних працях, насамперед російської семантичної традиції.

Визначення концепту в межах філософської теорії пізнання та відображення дійсності варіюються в такому діапазоні: від широкого (складні ментальні утворення - думка, знання, віра, причина, - осмислені на основі широкого онтологічного фону речей, які становлять навколишній світ, та власного досвіду людини) до дещо звуженого (смисли, якими оперує людина у процесі згортання, або інтеріоризації, знання про навколишній світ, які зберігаються у вигляді квантів - таких, як життя, смерть). Фактично, філософська традиція, як і раніше, трактує концепт як згорнуті знання людини про світ, як складову світобачення, концептуальної картини світу, яка, у разі означення, об'єктивується як мовна.

Нині лінгвісти трактують поняття концепту інакше, що відбилося вже в дослідженнях представників російської семантичної традиції 80-90-х рр. ХХ ст.: Н. Арутюнової, О. Кубрякової, Р. Фрумкиної та інших, а також у семіотичних працях Ю. Степанова, Д. Лихачова, А. Вежбицької. Для цього періоду типовою є кваліфікація концептів як наборів смислів, якими оперує людина у процесі своєї ментальної діяльності й пізнання світу, і типовими є уявлення, відповідно до яких концепт-структури стоять між словами та екстралінгвістичною дійсністю (тобто є даністю "буття семантичного", за О. Лосєвим), тож концепти по-різному групуються і вербалізуються в різних мовах. Згодом такі уявлення про концепти усталилися, але типові визначення набули конкретизації за рахунок неодмінного акцентування етнічного компоненту поняття, наприклад: концепт є одиницею колективного знання/свідомості, яка має мовне вираження і позначена етнокультурною специфікою. Тобто концепти відбивають етнічне світобачення, маркують етнічну мовну картину світу, є цеглинками того "дому буття" (метафора М. Ґайдеггера), котрий кожним етносом вибудовується в неозорих просторах світу-космосу. Крім того, з'ясувалася практична значущість досліджень концепту: виявилося, що корекція концепту через системні зв'язки з іншими тисне на концептуальну картину світу людини, красномовні приклади чого навів Г. Почепцов. Усе це обумовило значне зростання інтересу до поняття концепт і стимулювало появу численних праць, серед яких роботи російських учених Т. Булигіної, О. Яковлевої, О. Шмельова, А. Кошелєва, Л.Панової, С. Сахно, С.Воркачова, українських учених - Т. Радзієвської, А. Бєлової, Л. Бєлєхової, О. Тищенка, І. Голубовської та багатьох інших, та викликало до життя різні теорії концепту, з-поміж яких розглянемо три, на наш погляд, основні.

Системно-мовний підхід. Його сутність полягає в осмисленні концепту в єдності системно-мовних вимірів за осями синтагматики, парадигматики та асоціативних зв'язків, що в сукупності дозволяє відтворити типові пропозиції (лінгвістичні моделі ситуації), у центрі яких стоїть даний концепт. Такий підхід як допоміжний використовується в багатьох працях; як провідний його яскраво демонструє, зокрема, невелика стаття Г. Джинджолія. У полі зору автора - концептосфера дієслова російської мови любить. Вона сформована єдністю типізованих і ситуативних пропозицій. Типізовані включають до свого складу пропозиції світського і релігійного типів, кожна з цих груп визначається своєрідними синтагматичними, парадигматичними та асоціативними зв'язками компонентів. Наприклад, світські. Синтагматика пропозицій такого типу визначається сферою семантичної сполучуваності дієслова любить, яке в ролі суб'єкта вимагає імен або субститутів зі значенням живих істот (скажімо, чоловік), включно з вищими духовними сутностями (Бог), а в ролі об'єкта може мати імена зі значенням живих і неживих істот (дівчина, країна), а також пропозиції (добре попоїсти), імена пропозитивного значення (бокс). Парадигматика пропозицій такого типу формується семантичним полем "почуття - дія", тезаурусом відповідних синонімів дієслова любить у російській мові - таких як питать слабость, обожать, симпатизировать, быть неравнодушным і подібних, антонімів - таких як ненавидеть і т. ін. Асоціативні містять семантико-граматичні, історико-культурні й ціннісно-етичні характеристики асоціативу любить: російською, відповідно, человек, ненавидеть, сильно, жить, мужа, женщину, жалеть, верить, да радоваться, я люблю тебя, жизнь (від стимулу до реакції); і женщину, верить, огонь, обещать, относиться, просто, помнить, сердце, чадо, быть, интересовать, носить, смеяться (від реакції до стимулу). У сукупності згадані виміри обумовлюють існування типізованих пропозицій, серед яких зафіксовані такі: А фіксує свій внутрішній стан; хоче показати, що відчуває почуття прив'язаності до Б; промовляє словесну формулу, яка просто буде приємна для Б; А здається, що, коли він не скаже цього, Б подумає, що А не цінує Б; А говорить це, щоб Б знав, що відчуває А відносно нього і т. ін. За такою моделлю серед світських можна розглянути пропозиції елітарної культури, народної культури, "третьої культури" і, поєднавши отримані дані з даними про зміст релігійних пропозицій і узагальненням змісту ситуативних пропозицій, представити своєрідний "парафраз" дієслова любить у російській мові.