Смекни!
smekni.com

Украинский язык 2 (стр. 1 из 2)

Завдання 1.

Дієслово - самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? В українській мові дієслово має 5 типових форм. Ці форми можна розпізнати за характерними закінченнями:

  1. Неозначенна форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти.
  2. Особова форма: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде + писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø + би, хай + пиш-е.
  3. Дієприкметник: пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий; активні дієприкметники (пишучий) українській мові не притаманні, цю функцію виконують описові конструкції - що (абоякий) пише.
  4. Безособова форма (на -но, -то): написа-но, зробле-но, прожи-то, випи-то.
  5. Дієприслівник: пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.

Дієслівні форми – це однокореневі слова з різними граматичними ознаками. Взявши інфінітив за вихідну форму, можна за певними правилами утворити всі інші типи форм. Дієслівні форми мають відмінні та спільні ознаки.

Відмінні ознаки визначаються: 1. За типом питання;

2. За характером змінюваності;

3. За роллю в реченні.

Дієслівні форми описуються в таблиці:

Особливості творення дієприкметників в українській мові (в порівнянні з російською):

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією.

Розмовний варіант Нормативний варіант
навчаючий сина батько батько, який навчає сина
поважаюча себе особа особа, яка себе поважає
говорячий промову доповідач доповідач, який виголошує промову
виконуючий завдання слухач слухач, який виконує завдання

У діловій українській мові назви посад - субстантивовані дієприкметники замінено українськими відповідниками-іменниками:

завідуючий (чим) - завідувач (чого);командуючий (чим) - командувач (чого);

Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові вживаються обмежено, на відміну від російської мови. Ці форми утворюються від основи 3-ої особи множини теперішнього часу перехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) (від дієслів І дієвідміни), -ач- (яч-) (від дієслів ІІ дієвідміни):ведучий (телепрограми). Відповідниками росій­ських активних дієприкметників теперішнього часу в українській мові є підрядні частини складнопідрядних речень або іменники чи прикметники:проживающий - мешканець; той, хто(який) мешкає; заведующий - завідувач; той, хто (який) завідує.

Активні дієприкметники минулого часу доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: дозрі(ти) - дозрілий, змарні(ти) - змарнілий, мерз(ти) - мерзлий, опа(сти) - опалий, спочи(ти) - спочилий. Суфікс -ну- випадає: засохну(ти) - засохлий, промокну(ти) - промоклий.

Розмовний варіант Нормативний варіант
допомігший який (що) допоміг
посинівший посинілий
бувший колишній
померший померлий

Активні дієприкметники минулого часу з суфіксом -ш- (-вш-) в українській мові не вживаються, а передаються описово.

Особливі труднощі становить пошук відповідників ро­сійським дієприкметникам. Прикро, що забуваються українські слова, а вживаються кальковані форми, тому пропонуємо переклади окремих дієприкметників:

колеблющийся коливний

сходящийся збіжний

меняющийся мінливий

исследованный досліджений

исследуемый досліджуваний

употребляемый в(у)живаний

Пасивні дієприкметники мають форму минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: завершений, зроблений. Дієслова з основами на -ну- і на -о- можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути - висунутий, висунений, повернути - повернутий, повернений.

У пасивних дієприкметниках -н- не подвоюється: зроблений, намальований, зав`язаний, натхнений та ін.

Переклад з російської мови на українську:

в следующий раз наступного разу

на следующий день на другий, другого дня, наступного дня

следующим выступает далі виступає

вызываются следующие лица викликаються такі особи

следующим образом так, таким чином, у такий спосіб

прошлый минулий

Завдання 2.

експертиза – е в словах іншомовного походження на початку слова передається літерою е; після приголосних д, т, з, с, ц, р, ж, ч, ш у загальних іншомовних назвах перед наступним приголосним пишуть и

Медведєв – російський звук е після приголосних передається літерою е; російські суфікси -ев, -еев передають літерою є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц

Флорида – літеру и пишуть у власних географічних назвах

сім`я – іменник утворений від слова «сім»; після б, п в, м, ф та р перед я, є, їставиться апостроф

Сємьоркін – звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передають літерою є; російські прізвища на ё передаються сполученням йо на початку слова та на початку складу

кар`єра – після апострофа, ь, и, е, і пишуть є, а не е

Вінніпег – у власних іншомовних словах після всіх приголосних пишуть і, а не и; загальне правило переводу

біль – після приголосних б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н в основах іншомовних слів завжди пишуть і; у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються

буряк – після букви р, що разом з наступною я, ю, є позначає м'який звук

в`їхати – після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний

Цюрих – літеру и пишуть у власних географічних назвах

Серіковський – слов'янські прізвища незалежно від походження пишуть з ь у суфіксах -ськ-, -цьк-

інновація – в деяких загальних іншомовних словах подвоєння зберігається, якщо префікс закінчується, а корінь починається однаковим звуком

присудити – у префіксі при- завжди пишуть и; прі- вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва; в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и

скинутиінфінітів в український мові закінчується на-ти або –ть;в основі інфінитива після твердих приголосних пишеться и

Завдання 3.

по ошибке – помилково

по окончании учебы – після закінчення навчання

старший по званию – старший за званням

издать при жизни – видати за життя

обучаться на родном языке – навчатися рідною мовою

по всем направлениям – у всіх напрямках

отсутствовать по болезни – бути відсутнім через хворобу (у зв`язку із хворобою)

по окончании института – після закінчення інституту

отправить по адресу – відправити за адресою

по приему – по прийому

иск с требованием – позов з вимогами

поддерживать отношения – піддтримувати стосунки

предъявить иск через суд – подати позов через суд

подавать в отставку – подати у відставку

Завдання 4.

Автобіографія – життєпис конкретної людини, який вона склала сама. Неправильно: моя автобіографія, написав свою автобіографію. У такому разі замість автобіографія треба вживати біографія, оскільки перша частина складного слова (авто) значеннєво відповідає присвійним займенникам мій, свій.

Під час написання автобіографії можна використовувати різні стилі: художній стиль; офіційно-діловий.

В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії.

Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.

Автобіографія:

Я, Прокопенко Марина Олександрівна, народилася 29 квітня 1978 року в м. Києві в родині військовослужбовця.

З 1985 по 1995 рік навчалася в загальноосвітній школі №50 м. Києва.

В 1995 році вступила до Українського державного педагогічного університету імені М.П.Драгоманаова на музично-педагогічний факультет денної форми навчання.

З 2000 року працюю викладачем музики в дитячій музичній школі №4 м.Києва.

Склад сім’ї:

Батько – Прокопенко Олександр Васильович, 1954 року народження, військовослужбовець.

Мати – Прокопенко Наталія Вікторівна, 1958 року народження, працює медсестрою в лікарні №9 м. Києва