Мир Знаний

Банковская система Украины, ее роль при переходе к рынку (БанкЁвська система України Ё її роль в переходЁ до ринку) (стр. 3 из 5)


Динаміка розвитку банківської системи України протягом 1992-1997 років

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Зареєстровані банки:

130

207

228

230

229

229

державні

0

0

2

2

2

2

відкриті акціонерні компанії

0

0

96

119

125

128

закриті акціонерні компанії

0

0

63

47,2

52

51

компанії з обмеженою відповідальністю

0

0

67

59

50

48

Банки, що функціонують

0

0

220

210

188

189

Банки з іноземним капіталом:

0

0

12

12

14

15

із 100% іноземним капіталом

0

0

1

1

2

3

Банки, що ліквідуються

5

6

13

0

8

1

1.3. Національний банк голоний елемент банківської системи України. Його функції.

Створення нової банківської системи в Україні на основі державних банків почалося у 1991 році з прийняттям Закону “Країни “Про банки та банківську діяльність”, згідно з яким було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, що включає верхній та нижній рівні, а також визначено, які банки належать до кожного з рівнів і яким буде механіз зв’язків між ними.

У результаті дезінтеграції колишнього Союзу українське відділення Державного банку СРСР змушене була прийняти рішення про розподіл асигнувань, оскільки союзний банк не підготував плану кредитів на початок 1991 року. На базі українського республіканського відділення Державного банку СРСР було створено Національний банк України (далі НБУ). Вже влітку 1991 року інструкції союзного Державного банку не мали зобов’язуючої дії в Україні, а 25 грудня 1991 року Державний банк СРСР було офіційно ліквідовано і НБУ став центральним банком.

Законом передбачається функціонування дворівневої банківської системи, в якій НБУ діяв би як центральний банк, а решта банків здійснювала б комерційні банківські операції.

НБУ – це банк першого рівня. Він виконує традиційні функції, які характерні для центрального банку держави: це емісійний та розрахунковий центр держави, банк банків та банкір уряду. НБУ не є незалежним. Він підкоряється Верховній Раді та Кабінету Міністрів України.

З прийняттям закону “Про національний банк “країни” (травень 1999 року) у нас чітко визначено статус центрального банку, відмежовано його функції від функцій комерційних банків.

Отже НБ – це:

- єдиний емісійний центр країни, він володіє манопольним правом на емісію банкнот, організацію та регулювання грошового обігу;

- банк банків. Він не займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням інших банків та кредитних закладів, не видає кредитів комерційним банкам, не організовує механізм міжбанківського кредитування;

- банк уряду. НБУ займається кредитно-розрахунковим обслуговуванням яуряду – являється його касиром, здійснює операції по осблуговуванню внтрішнього державного боргу. Являється фінансовим консультантом і т.і. національний банк проводить аукціони по рз\озміщенню державних облігацій уряду України, займається їх погашенням та виплатою відстків за ними, я слідкує за касовим виконанням бюджету комерційними банками;

- провідник офіційної грошово-кредитної політики, зазначає мету та напрям грошово-кредитної політики, які зв’язані з забезпеченням стійкості національної грошової одиниці. Він здійснює регулювання курсу національної грошової одиниці щодо валюти інших держав шляхом валютних інтервенцій на відкритому ринку;

- управляючий золотовалютними резервами держави;

- представник інтересів держави в міжнародних фінансово-кредитних організаціях.

На НБУ покладаються функції контролю за виконанням комерційними банками законодавства з банківської діяльності, за дотриманням економічних нормативів. Він здійснює державну реєстрацію банків і кредитних установ, а також ліцензування банківских операцій, встановлює для них єдині правила проведення операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації та коштів.

Однак стратегічною метою і найважливішим обов’язком НБУ є створення сприятливого середовища, в якому діють комерційні банки та інші фінансові установи. Це означає, що основною метою діяльності НБУ є:

1). захист і забезпечення стабільності валюти України;

2). розвиток і зміцнення банківської системи;

3). забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків. Надійна платіжна система, що задовольняє потреби юридичних і фізичних осіб у безпечному й ефективному переказі коштів – передумова успішного розвитку ринкової кеономіки кожної країни;

4). встановлення та підтримка конкурентного середовища;

5). стимулювання використання нових інструментів грошово-кредитної політики.

Значним досягненням стало запровадження системи електорнних міжбанківських платежів. Що одним прогресивним кроком є впровадження електронної пошти, завдяки якій НБУ може отримувати щоденний баланс банківської системи.

1.4. Комерційні банки та їх діяльність.

Повноцінне здійснення НБУ своїх базових функцій резервної системи неможливе без забезпечення повної його самостійності у прийнятності рішень щодо проведення грошово-кредитної політики в рамках своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Без врахування зазначених моментів неможливе ефективне функціонування кредитної системи країни в цілому, яка, окрім центрального банку, включає в себе й інші ланки, на які поширюються його безпосередній вплив, решулювання, контрольні й наглядові функції.

Однією з таких ланок є комерційні банки, що належать до другого типу банківських установ, які, безпосередньо виконуючи функції кредитно-фінансового обслуговування економіки, є основною кредитної системи.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних та фінансових операцій, пов’язаних з обслуговування господарської діяльності своїх клієнтів, Надаючи кредити клієнтам, банки реалізують себе як посередники, приймаючи гроші від вкладників, що володіють тимчасово вільними коштами, і надаючи їх позичальникам, які потребують тимчасового додаткового капіталу. Комерційні банки отримують доход від зазначених операцій за рахунок різниці між процентами, що стягуються за позиками і виплачуються за вкладами. Здатність комерційних банків створювати в процесі своєї діяльності додаткові засоби платежу є однією з найважливіших функцій, що відрізняє їх від інших інститутів кредитної системи. У даному випадку йдеться про депозитно-чекову емісію, що здійсньється комерційними банками через виконання позичкових операцій. Така емісія відграє важливу роль у забезпеченні елестичності грошового обішу в країні і підтриманні стійких темпів росту економіки. Комерційні банки можуть виконувати операції з купівлі і продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичих осіб за їх дорученням; надавати консультативні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності; здійснювати зберігання грошових і матріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

В історичному плані комерційні банки виникли раніше, ніж інші типи фінансово-кредитних інститутів, а тому розвиток кредичної системи розпочинається саме з виникнення і розвитку комерційних банків. Сам термін “комерційний банк” походить ще з середніх віків, коли установи такого роду займалися осблуговуванням переважно тогівельних організацій, пов’язаних в основному з товарним обміном – “комерцією”.

Комерційний банк у сучасному розумінні – цілком самостійний суб’єкт господарювання, діяльність якого спрямована на задоволення певних кеономічних інтересів так само як і діяльність будь-якого іншого суб’єкта ринкових відносин. Це означає, що діяльність комерційного банку повинна приносити прибуток, що є основним принципом комерційного розрахунку, на засадах якого функціонують підприємства у ринковій економіці.