РЕФЕРАТ
з сестринської справи
на тему:
“Втрати, смерть і горе”
Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш, звання людини.
Сааді
Тема ставлення людини до смерті має загальнолюдське значення. Тут інтереси медицини переплітаються з інтересами релігії, філософії, мистецтва, психології і т.д. Відповідно до християнських поглядів, душа людини безсмертна, смерть існує тільки в межах земного (гріховного) світу, а в кожному конкретному випадку питання про життя і смерть, у кінцевому рахунку, в руках Творця (Бога). З численних філософських пояснень таємниці смерті наведемо матеріалістичне міркування старогрецького мудреця Епікура (341-270 р. до н.е.): "Найстрашніше зло, смерть, не має до нас ніякого відношення, тому що коли ми існуємо, смерть ще не присутня; а коли смерть присутня, тоді ми вже не існуємо".
Смерті завжди передує виникнення кризової ситуації. І дуже важливим є для медичної сестри вміння пояснити пацієнтові та його родині психологію кризового стану.
Деяка плутанина може легко виникнути зі словом "криза", тому що ми можемо вживати термін "криза", щоб описати три зовсім різні ситуації:
1. Критичну (надзвичайну) ситуацію, в якій що-небудь необхідно робити негайно. Наприклад, коли в будинку вогонь або хтось має інфаркт (сердечний напад), смерть, або аварія.
2. Ситуацію, яка вимагає зміни в способі життя або прийняття рішення, яке буде довготривалим, таке, як одержання певної роботи, здобуття освіти або пошук супутника життя.
3. Результат неефективних або нерозумних методів опанування ситуацією, які використовуються при зіткненні з вище зазначеними ситуаціями. Наприклад, одержання роботи, яка не передбачає навиків або талантів будь-якої особи, що може в результаті призвести до великого невдоволення, нудьги та нещастя.
Що таке криза ?
Криза трапляється, коли людина зустрічається з перепонами на шляху до важливої життєвої мети, яка на даний час є недосяжною, використовуючи звичайні методи вирішення проблеми. Коли не можна використати звичні методи вирішення проблем для того, щоб справитися з повсякденними турботами життя, баланс, або рівновага, особистості порушується. Людина відчуває внутрішню напругу, стурбованість, які в результаті призводять до періоду емоційного розладу.
В літературі сказано, що криза є самообмежуючою і, як правило триває від чотирьох до шести тижнів. Це становить перехідний період, який є періодом підвищеної психологічної вразливості і дає можливість для особистого росту і розвитку. Іншими словами, досвід і життя в кризі має потенціал поліпшення або погіршання емоційного здоров'я людини.
Індивід проходить безперервний процес зустрічей, оволодіння та вирішення проблеми або кризових ситуацій. Коли хтось справляється ефективно, відбувається розвиток, коли хтось справляється неефективно, розвиток не відбувається. Результат кризи визначається типом взаємодії, яка відбувається між індивідом та ключовими фігурами в його емоційному оточенні. До цього в значній мірі причетні люди допоміжних професій (професії, які пов'язані з наданням допомоги), особливо медсестри. Якщо ми збираємося бути дієвими в поширенні здоров'я та попередженні хвороби, нам необхідно взаємодіяти з людьми до певної терапевтичної міри, коли вони почувають кризу. Бажано, щоб це відбувалося відразу після початку кризи. Люди, які входять у лікарню або в будь-який інший заклад охорони здоров'я, найбільш імовірно, переживають тривогу, а деякі - кризу. Медсестра - ключова особа в емоційному оточенні пацієнта. Тому медсестра може сильно впливати на психологічне здоров'я пацієнта під час його перебування у лікарні. Отже, ви, як медсестри, повинні знати, як найкраще сприяти здоров'ю пацієнтів.
ТИПИ КРИЗ
Є два типи криз:
Кризи росту (дозрівання)
Кризи дозрівання є нормальними процесами росту та розвитку. Вони розвиваються протягом тривалого періоду, наприклад, як перехід з дитинства в юність, який супроводжується суттєвими характерологічними змінами. Це кризи, які більшість людей проходить, якщо вони живуть досить довго.
Переживання, які виникають під час кризи росту: початок школи, одруження, народження дитини, нова робота, досягнення певних вікових дат, вихід на пенсію та інші, які є звичними для більшості з нас. Ситуаційні кризи
Ситуаційні кризи відносяться до тих подій, які трапляються в оточенні, що може бути стресовим для індивіда і, таким чином, спричинити кризу. Ці кризи асоціюються із значною втратою статусу (становища), заощаджень, коханої людини.
Більшість людей переживають цей тип кризи в певний період свого життя. Однак, у кожної людини це відбувається індивідуально. Наприклад, якщо ви живете досить довго, ви переживете смерть своїх батьків. Деякі люди переживають це у віці 5 років або пізніше, в той час як інші люди можуть не пережити смерть своїх батьків до тих пір, поки їм не буде близько 80 років.
ВТРУЧАННЯ В КРИЗУ
Втручання в кризу - це введення ситуаційної допомоги для людини в кризі, яку здійснює медсестра, товариш або сім'я. Воно ґрунтується на одній або більше запланованих діях, Щоб розпочати зміну в стресовій ситуації.
Первинна мета догляду за хворим - повернути назад людину на оптимальний рівень психологічного та фізіологічного балансу в межах обмежень, які накладені кризою.
ФАЗИ КРИЗИ
Криза має наступні чотири фази:
1. Психологічний шок. Емоційний баланс, або рівновага, індидуума порушена. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває пустоту, тривогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, що відбувається, з'являються думки про самовбивство.
Важко вдається зосередитись, людина часто плаче, кричить чи сміється. Для неї характерні зорові і слухові галюцинації, відчуття присутності померлого.
2. Заперечення (відчай).
У цій фазі індивід не здатний зіткнутися з реальністю проблеми або ситуації, що постала перед ним. Під час цієї фази ми чуємо, що люди кажуть так: "Я не можу повірити, що це трапилося", або "Неможливо, щоб це трапилося", або ж "Це нереально". Ця фаза характеризується відчуттям гніву, вини, гострої туги, відчуттям несправедливості того, що відбувається. Людина починає уникати оточуючих, порушується пам'ять. Особливо важкі перші 6 тижнів. З часом воно замінюється смутком і відчуттям безпорадності.
3. Визнання.
Ця фаза відбувається, коли індивід не може більше заперечувати реальні проблеми, що постали перед ним. Людина признається собі та іншим: "Так, це трапилося".
4. Адаптація (пристосування).
Адаптація і депресія. В цей період нерідко з'являється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів І систем, спровокованих стресом (за пороговим збудженням). У цій стадії індивід визнає проблему або ситуацію, він розпочинає активно справлятися з нею або пристосовуватися до неї для того, щоб послабити наростання стресу та занепокоєння. Тут потрібна допомога медсестри.
Розглянемо приклад кризової ситуації.
Був холодний зимовий день, вулиці були вкриті льодом. Пан Бейкер зупинився на червоне світло. За декілька секунд червоний Мерседес вдарив у задню частину його автомобіля. Чоловік середніх років поволі вийшов з Мерседеса. У нього був здивований погляд. Кров струменіла з глибокого порізу на лобі.
"Що трапилося?" - запитав він.
"Ви врізалися в мій автомобіль, - відповів пан Бейкер. - Ви краще сядьте, а я викличу швидку допомогу".
"Нема необхідності, - сказав чоловік, - зі мною все в порядку. Викличте поліцію".
"З вами не все в порядку, особливо з тим небезпечним порізом на вашому лобі", - відповів пан Бейкер.
"Небезпечний поріз? Що за небезпечний поріз?" - спитав чоловік, приклавши руку до свого лоба.
Потім він помітив кров на руці та одязі.
"Я напевне поранився", - сказав він.
"Я викличу швидку допомогу", - повторив пан Бейкер.
"Так, я відчуваю себе трохи запамороченим, я краще присяду", - відповів чоловік.
Розглянемо фази кризи.
1. Психологічний шок
- повільно вийшов з Мерседеса,
- дивний (здивований) погляд на обличчі,
- "що трапилося?"
2. Заперечення
- "зі мною все в порядку",
- "Небезпечний поріз?
- "Що за небезпечний поріз?"
3. Визнання
- помічає кров на руці та одязі,
- "Я, напевне, поранився",
-"Так, я відчуваю себе трохи запамороченим"
4. Адаптація
- "Я краще присяду".
(пристосування)
Заходи щодо подолання кризи
Існує дві основні відмінності між процесом догляду за хворим та подоланням кризи.
1. Ми збираємо тільки інформацію про те, що сталося і що призвело до кризи. В той час, коли ми доглядаємо за хворим, ми збираємо стільки інформації про індивіда, скільки можливо.
2. Наша мета в боротьбі з кризою є короткотерміновою і спрямованою, в основному, на вирішення негайних проблем індивіда, в той час як процес догляду за хворим пов'язаний як з короткотерміновими, так і з довготерміновими наслідками для пацієнта.
Природа особливої (специфічної) кризи буде в значній мірі впливати на дію, яку необхідно буде здійснити, щоб допомогти людині, яка цю кризу переживає. Однак, є певні вказівки, які необхідно виконувати, коли ви намагаєтеся допомогти людині, яка переживає цю кризу. Зараз ми на них зупинимось:
1) Допоможіть людині отримати інтелектуальне розуміння кризової ситуації.
Деякі люди не бачать зв'язку між тим, що вони відчувають, і ситуацією. Допоможіть індивіду висловити свої почуття. Дослідіть (критично оцініть) його механізми оволодіння ситуацією. Допоможіть людині розглянути альтернативні шляхи подолання стресу. Розширте соціальний діапазон. Якщо є втрата в житті людини, було б ефективним знайти людей, які б заповнили цю порожнечу.