Поліп займає лише верхню частину кораліта - чашку, відділену днищем від іншої частини. У міру росту поліп багаторазово переміщається нагору, стінки його чашки надбудовуються. Таким чином, протягом тривалого часу корали ростуть і утворять масивні рифи.
Клас коралів ділиться на шість підкласів, з яких важливе геологічне значення мають вимерлі табуляти, хететіди й чотирипромінні корали.
Підклас табуляти (Tabulata). Це найбільш примітивна вимерла група палеозойських колоніальних коралів, що мала трубчасті вапняні кораліти з добре розвиненими днищами й слабко вираженими септами. Поліпняки табулят мали різну форму, вони брали участь у формуванні рифових будівель у силурійському і девонському періодах. Представник: рід фавозітес (Favosites) - масивні поліпняки із призматичними корралітами (силур - перм).
Підклас хететіди (Chaetetida). Це вимерлі колоніальні палеозойські й мезозойські корали, що мали тонкі кораліти у вигляді капілярних трубочок з добре розвиненими днищами й слабко вираженими септами. Масивні поліпняки розділені площинами перерв росту. Поширення: ордовик - крейда (особливо широко в кам'яновугільному періоді). Представник: рід хететес (Chaetetes) - масивні поліпняки з дуже тонкими призматичними коралітами (середній девон - карбон).
Підклас чотирипромінні корали (Tetracoralla). Це одиночні або колоніальні вимерлі палеозойські корали з вапняним кістяком. Одиночні кораліти мають форму вигнутого конуса, полипняки бувають масивні й рунисті. У цих коралів добре розвинені пластинчасті септи, часто вони розташовуються в чотирьох секторах (звідси назва - чотирипромінні). Усередині коралітов розвинені днища, можуть бути присутнім пухирчаста тканина й стовпчик. Поширення: ордовик - тріас. Представник: рід літостроціон (Lithostrotion) - колоніальний корал з усіма елементами внутрішньої будови, у тому числі й зі стовпчиком (карбон).
Геологічна історія й значення. Досить численні відбитки медуз - відомі з вендських відкладень - наймолодших порід пізнього протерозою. У кембрії з'явилися корали - табуляти, а в ордовику - хететиди й чотирипромінні корали. Представники цих трьох підкласів швидко еволюціонували, серед них є багато гарних керівних копалин. Велике значення коралів як показників середовища: переважна більшість із них живе в цей час і жило в минулі епохи в теплих морях із чистим, багатої киснем водою, на невеликій глибині. Багато хто з них були рифа будівельниками в палеозої й мезозої. Сучасними рифа будівельниками є шестипроменеві корали, що одержали великий розвиток у мезозої й кайнозої.
Тип членистоногих (arthropoda)
Членистоногі - самий численний тип тварин (від 1 до 2 млн. видів), перші представники якого з'явилися ще в докембрії. Членистоногі досить різноманітні по своїй будові; вони живуть повсюдно: у воді, на суші, у повітрі.
Тіло членистоногих складається з окремих члеників (звідси відбувається назва типу), покритих панциром, до якого зсередини прикріплюються мускулатура й внутрішні органи. Добре розвинені органи подиху й почуттів, кровоносна, нервова й травна системи. Ріст відбувається шляхом періодичного скидання панцира - линьки.
Тип членистоногих розділений на п'ять підтипів, кожний з них ділиться на кілька класів. Важливе геологічне значення має клас трилобітів, він охарактеризований нижче. Менше значення для геології мають класи ракоподібних і комах. Представники останнього класу - самі численні серед членистоногих - них налічується понад 1 млн. види.
Клас трилобіти (Trilobita). Трилобіти - вимерлі палеозойські морські донні тварини. Їхнє тіло чітко ділиться на три відділи: головний, тулуб і хвостовий. Тіло зі спини захищено міцним панциром, а черевце покрите м'якою плівкою - мембраною. Панцир періодично скидався, до появи нового панцира тварина росла.
Головний щит складається з декількох зрослих сегментів панцира. Опукла осьова частина називається глабела, вона має різну форму й розміри. По обох сторони від глабели розташовані щоки, на яких перебували очі (крім сліпих форм). У багатьох трилобітів ока мали складну будову.
Тулуб складається з рухливих члеників (від 2 до 44), їхнє число постійно в дорослих особин одного виду. Багато трилобітів могли згортати свій тулуб і тим самим ховати своє м'яке черевце. Хвостовий щит утворений нерозділеними сегментами, число яких по-різному.
Клас трилобітів ділиться на два підкласи: мало членисті й багато членисті.
Підклас мало членисті (Miomera). Це дрібні (до 20 мм) трилобіти з 2 або 3 сегментами тулуба. Головний і хвостовий щити подібні по розмірах і формі. Більшість трилобітів сліпі. Поширення: кембрій - ордовик. Представник: рід агностус (Agnostus) - маленький сліпий трилобіт із двома сегментами (пізній кембрій).
Підклас багато членисті (Polymera). До цього підкласу ставляться трилобіти різної форми й різних розмірів з п'ятьма й більше тулубовими сегментами, до них належить переважну більшість трилобітів. Поширення: кембрій - перм.
Підклас розділений на кілька загонів на підставі розходжень у будові головного й хвостового відділів. Представники: рід парадоксидес (Paradoxides) - великий трилобіт з очима, добре розвитий глабеллой на великому головному щиті (середній кембрій); рід азафус (Asaphus) - трилобіт середніх розмірів з головним і хвостовим щитами рівної величини, тулуб має 8 сегментів (середній ордовик).
Геологічна історія й значення. Трилобіти були найбільше широко поширені в кембрії; в ордовикі й силурі їхня кількість скоротилася, ще менше було трилобітів у пізньому палеозої, а в пермі вимерли останні їхні представники. Трилобіти мають важливе значення для встановлення віку й розчленовування кембрійських, ордовикських і силурійських відкладень.
Тип молюски (mollusca)
Молюски, або м'якотілі, - один з найважливіших типів безхребетних, що нараховує близько 200 000 сучасних і викопних видів.
Більшість молюсків має вапняну раковину, у якій цілком або частково міститься м'яке тіло тварини, що складає з голови, тулуба із внутрішніми органами й «ноги» - мускулистого виросту для пересування. Все м'яке тіло молюсків покрите шкірястим покривом - мантією, що виділяє вапняну речовину й будує раковину. Раковини молюсків надзвичайно різноманітні за формою, розмірам і будові.
Більшість молюсків має двосторонню симетрію тіла й має кровоносну, травну й нервову системи. Дихають вони за допомогою жабер або легенів, розмножуються статевим шляхом. Молюски живуть звичайно у воді (у морях і прісних водоймах), значно рідше на суші.
Тип молюсків ділиться на 10 класів, з яких велике геологічне значення мають три: брюхоногі, двостулкові й головоногі.
Клас брюхоногі молюски (Gastropoda). Брюхоногі молюски, або гастроподи, - одиночні морські, прісноводні або наземні тварини, звичайно з раковиною спіральної форми; їх часто називають просто равликами. Найбільше широко брюхоногі поширені в мілководних ділянках морів, де вони досягають дуже великої розмаїтості. Це самий численний клас молюсків.
М'яке тіло тварини займає всю раковину, прикріплюючись до неї зсередини; воно складається з голови, тулуби й ноги. Голова добре розвинений, на ній містяться рот, ока, щупальця. У тулуб перебувають органи травлення, виділення, нервова й кровоносна системи. Нога у вигляді мускулистого виросту є органом пересування.
Більшість брюхоногих має вапняну раковину равлик подібні форми, рідко зустрічаються раковини у вигляді ковпачка. Поверхня може бути гладкої, але звичайно має ребра, кілі, борозенки, шипи, горбки й т.п. Різну форму має устя раковини, через яке молюск висуває голову й ногу.
Клас брюхоногих розділений на три підкласи: переднежаберні, заднежаберні й легеневі. Велике геологічне значення мають переднежаберні.
Переднежаберні мають одну або двоє зябер поперед серця. Це найбільш численний підклас брюхоногих, що складається переважно з морських бентосних форм. Поширення: кембрій - нині. Представник: рід туррителла (Turritella).
У підкласу легеневі зябра відсутні, вони дихають легенями. Раковина у деяких форм вона відсутня. Живуть на суші й у прісних водоймах з карбону до нині. Представник: рід геликс (Helix) - широко розповсюджена нині виноградний равлик з раковиною.
Геологічна історія й значення. Брюхоногі з'явилися в кембрії, спочатку переднежаберні, а з карбону відомі заднежаберні й легеневі. У кайнозої брюхоногі досягли свого розквіту, тому вони широко використовуються для визначення віку й розчленовування молодих палеогенових, неогенових і четвертинних відкладень. Вивчення викопних раковин брюхоногих і характеру їхнього поховання дозволяють вирішити важливі палеогеографічні питання (визначення солоності води, глибини басейну, характеру ґрунту, ступеня рухливості води й напрямки плинів).
Клас двостулкові молюски (Bivalvia). Двостулкові молюски - одиночні двосторонньо-симетричні тварини, мешканці морських і прісних вод. Їхнє сплощене тіло укладене у вапняну раковину, що складається із двох рівних або нерівних стулок. Нога звичайно має форму сокири, отчого двустворок часто називають палециподами (топороногими). З'явилися двустворки в середині кембрію, найбільшого розвитку досягли в мезозої й кайнозої.
М'яке тіло двустворок покрите мантією, що складається із двох лопат. Мантія прикріплюється до раковини зсередини, на місці її прикріплення залишається слід у вигляді вузької канавки мантійної лінії. Ця лінія може бути округлої або мати вигин - мантійний синус.
Під мантією розташовані нога, зябра й тулуб. Нога перебуває посередині, вона пристосована для риття. По обох сторони від ноги розташовані органи подиху - зябра у вигляді ниток або пластин. Під ногою перебуває тулуб з органами травлення, почуттів і розмноження, нервовою й кровоносною системами.
Раковина складається із двох стулок, з'єднаних зв'язкою. Зв'язка служить для відкривання раковини, а закривання відбувається за допомогою мускулів, сліди прикріплення яких добре видні на внутрішній поверхні стулок. Найбільш опукла частина стулки називається верхівкою, звідси йшов ріст раковини. Верхівка небагато зміщена до краю раковини, називаному переднім. Стулки щільно скріплюються за допомогою замка, що складає із зубів - виступів і зубних ямок - поглиблень. Замок досить різноманітний по пристрої.