Смекни!
smekni.com

Комахи прісних водойм (стр. 5 из 8)

У пересувних трубкоподібних «будиночках», обліплених піщинками і частинками рослин, живуть личинки волохокрильця анаболії (Anabolia sororcula). Це один з найпоширеніших видів. Імаго часто зустрічаються на рослинах біля річок і струмків. Передні крила порівняно широкі. Тіло і крила рудувато-жовті.

Для спостережень зібраних на екскурсіях личинок волохокрильців треба-живими (у посудинах з водою) перенести до лабораторії. Встромивши ззаду в чохлик соломинку, личинку можна вигнати з притулку. Вона чинить опір, тому це треба робити обережно. Личинка без чохлика дуже безпорадна, тому намагається сховатися під різні предмети, але цікаво, що вже через деякий час починає будувати новий чохлик.

В акваріумі зручно спостерігати техніку виготовлення чохлика, але личинці треба дати матеріал для цього. Можна зібрати колекцію чохликів різних видів волохокрильців, додавши до неї дорослих комах з розправленими і складеними крилами.

2.6 Водяні жуки

У річках, озерах і ставках живе близько 700 видів водяних жуків. Найбільш поширеними серед них є різні види плавунців (родина плавунці — Dytiscidae). Одним з найбільших видів цієї рослини є плавунець облямований (Macrodytes marginalis). Довжина його тіла 3,0 — 3,4 см. Тіло зеленувато-чорне, з боків облямоване жовто-бурою смужкою. Плавунці дуже часто зустрічаються в глибоких, зарослих стоячих водоймах, багатих на тваринний корм.

Плавунець швидко і спритно плавай. Його тіло можна порівняти з підводним човном. Основним знаряддям плавання служить пара задніх ніг, розширених на зразок весел і густо вкритих волосками, що у сукупності створює значну гребну поверхню [8].

Дві передніх пари ніг плавунця побудовані за наземним типом. За допомогою передніх ніг жук чіпляється і повзає по стеблах водяних рослин. Передні ноги плавунця коротші за середні, ними він , захоплює їжу.

У самців на передній парі ніг є тарілкоподібні розширення. Цими дисками плавунець прикріплюється до гладеньких поверхонь, а, крім того, під час копуляції самець ними прикріплюється до самки. Міцні надкрила стигми захищають їх від заливання водою, коли жук плаває. Дихає плавунець, піднімаючись на поверхню води і виставляючи з води задній кінець тіла. Через деякий час він пірнає в глибину, несучи під надкрилами пухирець повітря. Витративши запас кисню, жук знову спливає.

Плавунець дуже ненажерливий. Живиться він водяними комахами, рачками, слимаками, а також пуголовками і рибами. Проте він може й довго голодувати — до одного і навіть до двох місяців.

Самка, що восени копулювала, зимує. Кладка яєць відбувається у березні і в квітні. Самка відкладає яйця під водою за допомогою гострого яйцеклада по одному в тканину живих рослин, в їхні стебла і листя. Протягом доби самка відкладає від 10 до 30 яєць (всього — 500—1000 яєць). Яйця досить великі, завдовжки 6—7мм, схожі на покривлені ковбаски.

З яєць вилуплюються личинки, які швидко ростуть, двічі линяють і до кінця свого розвитку досягають значних розмірів (5—6 см). За допомогою трьох пар плавальних ніг, густо вкритих волосками, личинки швидко пересуваються у воді. Крім того, задній кінець тіла личинки, вкритий волосками, діє як сильний плавник.

Своїми хижацькими інстинктами личинка не поступається перед дорослим жуком. За надзвичайну ненажерливість і хижацтво Личинок назвали водяними тиграми.

Коли личинка виростає, вона виповзає на сушу, де й заляльковується, знайшовши будь-яке заглиблення під камінням, деревом чи під травою. Через дванадцять годин починає будувати собі колиску, зверху прикриваючи її земляним куполом. Тут личинка через тиждень і більше перетворюється на лялечку. Стадія лялечки триває 2—4 тижні, а потім перетворюється на імаго. Молодий жук виходить з колиски і прямує до водойми.

Як дорослі плавунці, так і їхні личинки завдають великої шкоди рибному багатству. Тому необхідно оберігати від плавунців рибні ставки. Разом з тим плавунці знищують личинок комарів. Ворогами плавунця є дрібні водяні їздці. У заражених ними яйцях плавунців розвиваються личинки, а потім і лялечки паразита, з яких виходять дорослі їздці.

У ставках і озерах часто зустрічається плавунець широкий (Dytiscus latissimus) з бурувато-чорним, широким тілом. Краї передньоспинки і облямівка надкрил жовті. Це також хижак. У стоячих водоймах живе скоморох (Cybister latearginalis), 35 см завдовжки, спинка оливково-чорна. Личинка плаває погано, здебільшого повзає по водяних рослинах.

Можна провести ряд спостережень над плавунцями: як вони плавають, дихають. Акваріум для плавунця має бути просторий і високий, засаджений не дуже густо водяними рослинами. На дно крім промитого піску можна покласти один-два камінці, а також сучок дерева. До одного акваріума можна поселити двох-трьох плавунців.

Зверніть увагу, як плавунець ритмічними помахами гребних ніжок швидко рухається у воді. Тіло з запасом повітря, яке знаходиться у нього під надкрилами, легше за воду, і як тільки ноги перестають працювати, жук спливає вгору. Підрахуйте, скільки разів протягом години плавунцеві доводиться підійматися на поверхню води для дихання [8].

Пустіть в акваріум маленьку рибку, дощового черв'яка чи кількох інших дрібних водяних тварин або їхніх личинок і спостерігайте, як жуки нападають на здобич.

Спробуйте в акваріумі виростити лялечку плавунця. Для цього треба личинку, коли вона виросте до певних розмірів і перестає їсти, відсадити у банку з вогким піском. Через кілька тижнів з лялечки вилуплюється дорослий жук. Личинки, які залялькувалися восени, зимують у стадії лялечок і доросла комаха з них розвивається лише наступної весни. Годувати плавунця в акваріумі можна шматочками сирого м'яса, наколовши його на трісочку, або дощовими черв'яками (взявши пінцетом).

У стоячих водоймах України дуже поширений полоскун розенчастий (Acilius sulcatus) з тієї ж родини плавунців. Полоскунів особливо багато там, де є пуголовки, якими жуки та їхні личинки живляться. Сплющене тіло жука досягає 16—18 мм довжини. Надкрила самців гладенькі, у самки — з поздовжніми жолобками, густо вкритими волосками. Від інших видів цієї родини полоскун відрізняється чорними стегнами задніх ніг біля основи. Весною полоскун підкладає яйця у стебла водяних рослин. З яєць розвиваються личинки, схожі на личинок плавунця — спритні й ненажерливі.

Личинки з'являються наприкінці травня. Тіло дорослої личинки веретеноподібне; на спині темно-бурі плями. Останні два членики черевця по боках густо вкриті волосками. На задньому кінці тіла — пара коротких хвостових придатків, які, на відміну від личинок плавунців, вкриті короткими щетинками. Крім пуголовків личинки живляться дафніями, черепашковими рачками та іншими дрібними водяними тваринами. Для спостережень у лабораторії або кутку живої природи слід пустити полоскуна у білу тарілку з водою. При цьому видно його довгі, густо вкриті волосками ноги, за допомогою яких він швидко плаває. Якщо вмістити жука в склянку, можна спостерігати, як він дихає атмосферним повітрям, а потім забирає з собою під воду між надкрилами і кінцем черевця блискучий пухирець повітря.

Дуже часто в наших прісних водоймах зустрічаються вертячки (Gyrinus natator; з родини Gyrididae — вертячки). Ці маленькі блискучі жучки зграйками дуже швидко снують по спокійній поверхні води, описуючи кола і спіралі. Довжина тіла їх досягає 5 — 7 мм. Шкірні покриви вертячок не змочуються і дуже блищать, Ці жуки дуже добре пірнають і можуть довго триматися під водою. Вони залишаються там і в похмуру погоду. Вночі вертячки літають. Серед особливостей будови вертячки насамперед привертає увагу будова очей. Кожне з її фасеткових очей перегороджене хітиновою перетяжкою на дві частини, нижню і верхню. Нижня частина пристосована для зору під водою, а верхня — для зору в повітрі. Отже, коли жучок перебуває на поверхні, він може одночасно орієнтуватись і в тому, що робиться у водній стихії. Цікава будова ніг вертячки — середніх і задніх: вони дуже сплющені і вкорочені; не тільки стегна гомілки, а й всі членики лапки перетворились на широкі пластинки і навіть волосинки на лапках мають вигляд пластинок. Усі частини ніг дуже рухливі, вони то складаються, то розсуваються на зразок віяла. Коли занесену наперед ногу вертячка повертає назад, то пластинки віяла розкриваються і нога відштовхується; навпаки, при зворотному русі ніг уперед пластинки віяла складаються і нога не відчуває опору води. Завдяки особливості будови ніг вертячки дуже швидко пересуваються у воді. Змащене жиром тіло зменшує тертя об воду, що сприяє швидкості пересування.

Вертячки — хижаки; живляться вони дрібними черв'яками і членистоногими. Можуть поїдати один одного.

Зимують вертячки в мулі в нерухомому стані. Самки відкладають яйця у квітні, прикріплюючи їх до водяних рослин або до інших предметів. Приблизно через два тижні з яєць виходять личинки, які опускаються на дно і ведуть хижацький спосіб життя. Від більшості личинок інших жуків вони відрізняються тим, що мають парні трахейні зябра. Під час екскурсії їх побачити важко, тому що вони ніколи не піднімаються на поверхню води. Ще рідше трапляються їхні лялечки, які розвиваються у коконах на водяних рослинах.

У лабораторії цікаво спостерігати за рухом вертячок. Для цього пускають їх у плоскі тарілки з невеликою кількістю води, заввишки 1—2 см. Вертячка — найкращий плавець серед жуків. Під час плавання вона виставляє на поверхню свій опуклий спинний бік — чорний, синьо-чорний або зеленуватий, з яскравим металевим блиском. Ноги залишаються під водою.