Смекни!
smekni.com

Лікарські рослини родини айстрових (стр. 1 из 3)

План

Вступ

Лікарські рослини родини айстрових

Список використаної літератури і джерел


Вступ

Айстрові (Asteraceae) або Складноцвіті (Compositae) — родина рослин, найбагатша за кількістю видів серед еудікотів: включає понад 25 000 видів.

Еудікоти (Eudicots) — таксон невизначеного рангу між відділом та класом, використовується в системі APG (1998) і системі APG II (2003) для класифікації Покритонасінних. Цей таксон представляє собою монофілетичну групу, яка включає більшість (колишніх) дводольних рослин.

Представники цієї родини поширені на всіх континентах і зустрічаються у різних рослинних угрупуваннях.

Біологічна класифікація

Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)

Пагін. Більшість Складноцвітих — трав'янисті, інколи — напівкущі та кущі, зрідка — дерева (наприклад, скалезія, брахілена). Пагони з почерговим розміщенням листків (рідше — супротивним або мутовчастим).Інколи листки розмішені у вигляді прикореневої розетки. Листки прості, без прилистків. Стебла і листки часто вкриті волосками чи колючками (осот, нетреба, будяк).

Суцвіття. Суцвіття — кошик (найхарактерніша ознака родини), рідше — дрібні кошики, зібрані у складний щиток або волоть.

До складу кошика може входити від кількох до 1500 (у соняшника) квіток. Діаметр суцвіття — від 1мм (полин) до 70 см (соняшник).

Квітки у кошику різні за будовою і виглядом: одностатеві, двостатеві чи нестатеві (стерильні). Маточка одна, з дволопатовою приймочкою, 5 тичинок зрослися між собою пиляками.

Кожна квітка має свою подвійну оцвітину, але 5 чашолистиків розвинені дуже слабо, їхня вільна частина представлена волосками, зубчиками, лусками або причіпками.

Віночок зрослопелюстковий, форма різноманітна.

За особливостями будови розрізняють язичкові, трубчасті, несправжньоязичкові та лійчасті квітки.

Біологічні особливості будови:

· суцвіття кошик

· пристосування плодів до поширення вітром

· стебла та листки вкриті волосками

Квітки суцвіття кошик

У трубчастих квіток усі пелюстки в нижній частині зрощені у трубку, яка у верхній частині розширюється і закінчується 5ма зубчиками у вигляді зірки; є 5 тичинок і маточка.

Язичкові квітки також мають 5 тичинок та маточку, їхні пелюстки зростаються у вигляді язичка (звідси і назва), що на верхівці закінчується 5ма зубчиками .

Несправжньоязичкові квітки зовні схожі на язичкові, але на верхівці їхнього віночка лише 3 зубчики; вони не мають тичинок, а часто — і маточки: їхнє яскраве забарвлення приваблює комах-запилювачів до суцвіття.

Лійчасті квітки також слугують лише для приваблення комах-запилювачів і тому не мають тичинок в маточки. Віночок утворений зрослими у вигляді лійки яскраво забарвленими пелюстками.

Варіанти поєднання квіток у суцвітті: Тільки трубчасті — череда, полин. тільки язичкові — кульбаба, козельці. Трубчасті + Несправжньоязичкові – соняшник. Трубчасті + лійчасті – волошка.

Плід. Плід – сім'янка, часто із чубчиком (парашутиком), який утворений чашолистиками та слугує для розселення вітром (кульбаба).

Відозміни стебла. Видозміни стебла — підземна бульба (топінамбур), кореневище (осот).

Різноманітність і господарське значення: Серед айстрових багато овочевих: латук посівний, скорцонера, земляна груша — топінамбур, а також олійні (соняшник) рослини; деякі використовують для виготовлення напоїв, що нагадують за смаком каву (цикорій, кульбаба). Кок-сагиз та тау-сагиз використовують як технічні культури для отримання каучуку.

Багато декоративних (хризантеми, айстри, ромашки, жоржини, гербери, стокротки) та лікарських рослин (ромашка лікарська, пижмо, деревій, кульбаба, полин, череда, нагідки, ехінацея); є бур'яни (осот, кульбаба, будяк, лопух тощо).


Лікарські рослини родини айстрових

Ромашка аптечна (лікарська) (Matricaria L.), рід однорічних дуже розгалужених рослин з сильним ароматичним запахом з родини кошичкоцвітих. На Україні — 4 види, поширені як бур'яни на відкритих місцях. Серед них: Ромашка обідрана або лікарська (M. recutita L. = M. chamomilla L.), нерідко культивована як лікарська рослина, зокрема у Криму і на Херсонщині. Має до 0,85 % запашної ефірної олії, антимисову кислоту, глікозиди та ін.

У медицині вживають її суцвіття як зовнішній антисептичний зв'язуючий засіб для полоскання, примочок, ванн, настоянку Ромашки використовують як потогінне, чай — при спазмах кишок, метеоризмі, розвільненні; Ромашка запашна або без'язичкова [(M. matricarioides (Less.) Porter ex Britton] = M. discoidea DC.). Допускається для використання замість Р. лікарської; Р. незапашна (M. inodora L.).

Ромашкою називають також деякі інші види рослини: триреберник непахучий, маруну цинерарієлисту або далматську Ромашку та інші. Рослину в Україні здавна називали ромен.

Пижмо – рід лікарських рослин з родини айстрових. Поширене по всій території Євразії, крім Субарктичних і Арктичних поясів.

Стебло у рослини товсте, з невеликою кількістю подовгастих листків та квіткою на верхівці. Висота рослини часом досягає висоти 1 метра.

Цікавим у квітці є те, що у ній відсутні пелюстки, або непомітні за розміром. Також квітка є досить тверда і містить у собі велику кількість дубильних речовин.

Використання.У медицині пижмо використовується як: засіб для покращення апетиту та обміну речовин, сечогінний, потогінний та жовчогінний засіб, протиалергійний та протилихоманковий засіб, при жовтусі, епілепсії, водянці, проти головного болю, при проносах, при малокров’ї, при сердечно-судинних захворюваннях та порушенні серцевої діяльності.

Квітки пижма прикладають до тіла при: вивихах, синяках, ґулях, набряканнях суглобів

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (Asteraceae).

Рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голі, всі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.

Кульбаба лікарська росте в зріджених мішаних і листяних лісах, як бур'ян на лісокультурних площах, у розсадниках, парках і лісопарках, трапляється на пустирях, поблизу жител, доріг, по узліссях. Тіньовитривала рослина. Цвіте з квітня по серпень. Поширена по всій Україні, особливо в лісостепових районах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській і Харківській областях. Запаси сировини значні.

Близькі види:

Кульбаба червоноплода (Т. eruthrospermum Andrz.) має довгасті перисторозсічені, розсіяноопушені листки, кошики 1-2 см у діаметрі, квітки лимонно-жовті, сім'янки темночервоні або темно-коричневі. Росте на галявинах, схилах, луках, у лісостепових і степових районах.

Кульбаба нерівнобока (T. obliquum (Fr.) Dahlst.) має глибокоперисторозсічені, голі або трохи опушені листки, кошики 2-2,5 см у діаметрі, сім'янки блідобурувато-сірі, носик у 1,5-2 рази довший за сім'янку. Росте в тих же умовах, що і кульбаба лікарська. Поширена по всій Україні. Ці види кульбаба лікарського значення не мають і їх не слід заготовляти.

Практичне використання:Лікарська, вітамінозна, харчова, медоносна і косметична рослина. У науковій медицині використовують корінь кульбаба — Radix Taraxaci i листки — Folium Тагахасі. З них готують порошки, екстракти, відвари; їх включають разом з хвощем, деревієм та іншими травами до складу шлункових і апетитних чаїв. Корені кульбаба містять гіркі й дубильні речовини, цукор, смоли, віск, каучук (до 3 %), органічні кислоти, інулін (до 40 %), вітаміни. Їх рекомендують як апетитний, жовчогінний і проносний засіб, що поліпшує травлення при запорах.

У народній медицині цю рослину застосовують як апетитний, кровоочисний, сечогінний, жовчогінний, проносний засіб, при хворобах жовчного міхура, печінки, при водянці, діабеті, базедовій хворобі, геморої, хворобах нирок і сечового міхура, для поліпшення обміну речовин. Корені застосовують при венеричних хворобах, болях у животі, квітки — при ревматизмі, підвищеному тиску крові, безсонні. Молочним соком закапують очі при трахомі, запаленні очей, застосовують його при сухій екземі.

Листки кульбаби містять вітамін С (50-70 мг %), каротин (6-8 мг%), вітамін Е, солі заліза, кальцію і фосфору. Відвари з них застосовують як вітамінний засіб при недокрів'ї, знесиленні, порушенні обміну речовин. Свіжі листки придатні для салатів після попереднього вимочування у солоній воді, їх можна маринувати в оцті і добавляти до овочевих страв як приправу. Маринують і пуп'янки кульбаби, вживають їх замість каперсів. З коренів готують сурогат кави, а цукор, що міститься в них, при підсмажуванні карамелізується і надає відвару аромату і забарвлення.

Кульбаба як медоносна рослина дає велику кількість пилку, багатого на білки. Починаючи з ранньої весни бджоли збирають з неї пилок, поповнюючи запаси азотистих речовин, необхідних для годування молодих робочих бджіл. Мед з кульбаби густий, швидко кристалізується від яскраво-жовтого до темно-янтарного кольору. Сильні сім'ї, підвезені до масивів кульбаби, збирають в день по 3 кг нектару. Один кошик дає 0,5 мг цукру. Медопродуктивність 4,3 кг/га.