Смекни!
smekni.com

Видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова (стр. 6 из 8)

Лікування раней проводять навесні шляхом очищення їх ножем або шкребком, стерилізації 5%-м розчином мідного купоросу і покриття садовим варом або петролатумной замазкою (петрлатум – 80%, каніфоль – 10%, рослинна олія-10%). Це захід задоволений ефективно, тому що сприяє заживанню і заростанню ран. Обрізку проводять з наступною дезінфекцією поверхні зрізу і покриттям його петролатумной або садовою замазкою або олійною фарбою.

Пломбування дупел проводять влітку в суху погоду. Дупло очищають, дезінфікують його поверхня антисептиком, після просушки покривають олійною фарбою або бітумною емульсією, потім заповнюють його цементуючою сумішшю (1 частина цементу, 2 – піски, 1 – рослинного бітуму і 3- 4 частини обпилювань) і після засихання суміші офарблюють під колір кори дерева.

В даний час важливе значення в парках і насадженнях лісопаркових і зелених зон міст мають заходу щодо регулюванню рекреаційних навантажень, профілактиці механічних і інших ушкоджень дерев антропогенними факторами.

Загальні профілактичні заходи

Боротьбу з хворобами лісових насаджень і головним чином попередження розвитку цих хвороб варто розглядати не як тимчасову кампанію, а як єдиний комплекс заходів, спрямованих на підвищення стійкості лісу. У боротьбі з хворобами лісу основну роль грає підвищення природного імунітету рослин до інфекцій, створення стійких фітоценозів, зниження вірулентності збудників, а також знищення патогена. При цьому основним напрямком повинні бути різні шляхи впливу на середовище з обліком конкретних екологічних особливостей виростання лісу.

Розробці систем заходів щодо боротьби з хворобами лісу дотепер приділялося недостатньо уваги [7].

У системах лісозахисних заходів значну роль повинні грати загально організаційні: нагляд, лісопатологічні обстеження, картографування діючих і потенційних вогнищ інфекції, вивчення закономірностей виникнення епіфітотій, їх прогнозування. Ці заходи повинні проводитися на лісотипологічній основі з урахуванням природних районів, у зональному розрізі.

Однак основну роль у боротьбі з хворобами лісів варто відводити лісогосподарським заходам, що охоплюють весь період життя насаджень – від збору насінь до головного рубання. При цьому необхідно враховувати періоди розвитку хвороб, зв'язуючи них зі специфічними лісозахисними заходами, головним чином з біологічними методами боротьби. Така система повинна впроваджуватися в першу чергу в потенційних вогнищах хвороб, тому що охопити нею всі ліси не завжди можливо.

У виконанні комплексу проти-інфекційних заходів на перше місце висуваються різні способи підвищення стійкості деревостоїв і міри попередження розвитку хвороб. У цьому відношенні велику роль повинна зіграти селекція деревних порід, задача якої відбір у природі стійких форм, екотипів, елітних дерев, що відрізняються у відповідних екологічних умовах високою продуктивністю і стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих кліматичних факторів, а також виведення нових імунних гібридів. Перспективний у цьому відношенні добір стійких форм у вогнищах хвороб з високим інфекційним тлом. Стійкі форми варто розмножувати вегетативним шляхом, що дозволяє зберігати позитивні властивості рослин, збирати з них насіння і створювати спеціалізовані насінні ділянки [7].

Зараз, коли таких насінних ділянок ще ні, для створення лісових культур необхідно використовувати посадковий матеріал, високоякісний як у санітарному, так і в генетичному відношенні. Для цього насіння треба збирати в здорових, високопродуктивних насадженнях, а при вирощуванні посадкового матеріалу дотримувати всіх агротехнічних правил, що включають прийоми по боротьбі з хворобами, зокрема протравляння насінь, проведення ряду профілактичних заходів у розплідниках, охорону сіянців від несприятливих непаразитарних ушкоджень (морозобійних тріщин, сонячних опіків і т.д.).

При створенні лісових культур необхідно підбирати породи відповідно типам лісу і категорії лісокультурної площі й обов'язково враховувати можливість розвитку хвороби. Особливої уваги вимагає створення лісових культур на пасовищах і пустирях, де завжди існує погроза виникнення вогнищ кореневої губки. Чисті культури й особливо монокультури будь-якої деревної породи створювати недоцільно, тому що вони менш стійкі, чим складні, змішані. Однак при створенні змішаних культур не можна висаджувати разом деревні породи і чагарники, що уражаються однаковою хворобою, наприклад сосну звичайну й осику, сосну веймутову і смородину і т.д.

При створенні культур і догляді за ними потрібно ретельно дотримувати правил агротехніки. У деяких випадках для підвищення стійкості хвойних культур доцільно вводити листяні деревні породи, чагарники, підсівати люпин.

Рубання відходу крім регулювання складу і підвищення продуктивності насаджень повинні сприяти посиленню їхньої стійкості до хвороб, шкідникам і несприятливим факторам середовища. З цією метою в хвойних насадженнях необхідно зберігати домішку листяних порід, формувати регулярну, добре розвиту крону, охороняти насадження від механічних ушкоджень. Рубаннями відходу потрібно так регулювати густоту насаджень, щоб створювати оптимальні умови головній породі, що повинна мати достатнє освітлення й одночасно отінений стовбур, що сприяє очищенню його від суків у молодому віці. Це в значній мірі зменшує можливість проникання суперечка грибів, що викликають стовбурні гнилизни. Надмірна ж густота насаджень сприяє розвиткові багатьох хвороб, підсилює ушкодження від снігу і вітру.

У старих насадженнях потрібно вчасно проводити санітарні рубання, вирубуючи в першу чергу дерева з плодовими тілами, щоб зменшити запас спор і можливість зараження, не допускати накопичення повалених стовбурів, зламаних вершин, сухостою, на яких можуть виростати плодові тіла грибів, що паразитують і на живих організмах [7].

Рубання головного користування рекомендується проводити так, щоб зменшити можливість ушкодження вітром, сонцем. Спосіб і сезон рубання і вивезення деревини повинні плануватися з таким розрахунком, щоб не зашкодити підросту, а при поступових рубаннях – і дерева, що залишаються на лісосіках. Випливає при цьому враховувати і терміни споруляції дереворуйнуючих грибів.

При зборі насінь, вирощуванні посадкового матеріалу, створенні лісових культур, відході за ними, рубаннях відходу, санітарних рубаннях і рубаннях головного користування необхідно враховувати біологічні особливості не тільки деревних порід, але і збудників хвороб.

Одночасно доцільно здійснювати активні лісозахисні заходи по ліквідації вогнищ інфекції. Ця робота дає кращі результати в роки депресії хвороби, коли вогнища займають менші площі і збудник сконцентрований на порівняно невеликому просторі. У таких випадках іноді ефективні і хімічні методи боротьби.

У системах лісогосподарських заходів варто передбачати і біологічні методи боротьби з хворобами, спрямовані головним чином на використання антагоністів, а також карантинні заходи, що попереджають проникання збудників хвороб у нові райони.

Насадження потрібно захищати від ушкодження худобою і дикими копитними. Варто також вчасно попереджати вплив різних факторів, що знижують стійкість лісу, зокрема надмірне осушення, низові пожежі, сильна ущільнення ґрунту і т.д.

Комплекс заходів щодо боротьби з хворобами лісонасаджень необхідно уточнювати в залежності від конкретних умов. Цьому повинне передувати визначення місць і площ потенційних і діючих вогнищ, інфекцій, прогноз розвитку епіфітотій.

4. Екскурсія на тему: «Знайомство з трутовиковими грибами»

Одна з основних задач шкільної біології – ознайомлення учнів з біологічною картиною органічного світу, з основними його компонентами – царствами дробянок, грибів, рослин і тварин.

Якщо вивченню рослин і тварин шкільна програма по біології відводить значне місце (розділи «Рослини», «Тварини»), то знайомству із самостійним царством грибів не приділено належної уваги (на вивчення теми «Гриби. Лишайники» у VІІ класі відведено 4 год., з них 1 год. на узагальнення). На наш погляд, цього часу явно недостатньо. Практично поза полем зору залишається дуже важлива екологічна група грибів-ксилофітів, що викликають руйнування живої і мертвої деревини і займають важливе місце в круговороті речовин у природі.

Питання про екологію трутових грибів має важливе значення, оскільки цей матеріал дозволяє істотно розширити знання школярів про гриби як самостійному царстві живих організмів, на місцевому (регіональному) матеріалі показати складний характер їхніх взаємин з іншими компонентами природи і використовувати отримані знання для здійснення екологічного моніторингу стану навколишнього середовища своєї області, району, міста; для формування екологічно грамотного поводження в природі.

Тому нами почата спроба заглибленого вивчення біології й екології трутових грибів. У цій статті пропонуємо докладну розробку екскурсії, проведеної після вивчення теми «Гриби» за рахунок резервного часу в розділі «Бактерії. Гриби. Лишайники» (VІІ клас).

Задачі екскурсії

Освітні: познайомити учнів із трутовими грибами як важливою ланкою живої природи; на основі знання особливостей їхньої будівлі виявити роль у природі на прикладі лісових і паркових співтовариств організмів; знайти риси пристосованості трутових грибів до різних факторів середовища: породам і вікові дерев, санітарному станові дерев, температурі, діяльності людини й ін.

Виховні: продовжити формування навичок колективної дослідницької навчальної діяльності екологічно доцільного поводження в природі; закріпити інтерес до вивчення живої природи свого краю.

Розвиваючі: продовжити робота з розвитку умінь розумової діяльності (порівняння, аналіз явищ, що спостерігаються, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновків, узагальнення); формування умінь і навичок дослідницької діяльності.