На гребені успіху Arpanet керування ARPA почало розробляти інші експериментальні мережі з використанням радіо- і супутникового зв'язку. У той час ще не існувало простого способу для з'єднання настільки різних мереж. Тому в 1973 ARPA приступило до розробки системи протоколів TCP/IP, що уможливило обмін даними між мережами різних типів Arpanet. Приєднані до неї інші мережі, що використовують протоколи TCP/IP, у цілому стали відомі за назвою Internet. ARPA зробило ці протоколи доступними для інших груп, що бажають створювати мережі, і даний стандарт одержав широке визнання.
Мережа Internet була гаряче прийнята вченими, що співробітничали з ARPA і добивалися обміну інформацією й ідеями зі своїми далекими колегами. Ця атмосфера надихала на створення нових мереж, і в 1985 Національний науковий фонд NSF почав будувати мережу NSFNET для об'єднання своїх суперкомп'ютерних центрів.
На початку 1990-х років уряд США вирішив передати адміністративне керування мережею Internet у руки приватних осіб. Це сприяло розширенню кола комерційних постачальників і споживачів послуг мережі Internet, що незабаром зв'язала між собою мільйони комп'ютерів і сотні мільйонів людей в усьому світі.
“Всесвітня павутина”. Однієї з найбільш популярних служб, що виникли на базі мережі Internet, стала “Всесвітня павутина” WWW (World Wide Web). Типова “Web-сторінка” являє собою повний екран текстової і графічної інформації, зв'язаної з деяким конкретним питанням чи предметом. Ключові слова чи зображення на такій сторінці виділені. Якщо користувач вибирає один з таких виділених елементів, то на екрані відтворюється нова сторінка, присвячена обраному зображенню чи слову . Користувач може, прочитавши таке послання, продовжити висновок на екран нових сторінок. Програма, що здійснює пошук, вибірку і відтворення Web-сторінок, називається браузером (Brawser), а комп'ютери, що зберігають інформацію, – Web-серверами.
Концепцію “павутини” розробив у 1990 Т.Бернерс-Ли в Європейському центрі ядерних досліджень ЦЕРН у Женеві (Швейцарія). Він хотів створити систему, що допомагала б ученим співробітничати, застосовуючи спрощені способи створення і використання мультимедійної інформації. Систему зв'язків (посилань) між документами називають гіпертекстом. Для створення системи гіпермедіа “павутина” з’єднає гіпертекст із мультимедіа (текст, зображення, звук і відео). Спільне користування інформацією, що міститься в “павутині”, стало можливим завдяки застосуванню для створення Web-сторінок загальної мови, що дістала назву гіпертекстової мови опису документів HTML - загального протоколу для обміну інформацією, названого гіпертекстовим транспортним протоколом HTTP, і стандартного формату адрес (уніфікованого покажчика ресурсів) URL. Важливим достоїнством URL є те, що він може працювати з будь-яким протоколом, а не тільки з HTTP; звідси випливає, що “Всесвітня павутина” спроектована так, щоб її можна було використовувати з всіма існуючими і майбутніми мережними службами.
“Павутина” надбала в ЦЕРНу винятково високу популярність і незабаром з'явилася в інших науково-дослідних центрах, включаючи національний центр США по застосуваннях суперкомп'ютерних обчислень NCSA. У 1993 група співробітників NCSA, очолювана М.Ендрессеном, почала розробку поліпшеного Web-браузера, що одержав назву “Мозаїк” (Mosaic). “Мозаїк” міг працювати на більшості типів робочих станцій і персональних комп'ютерів. Безкоштовний доступ до цієї програми перегляду зробив “павутину” винятково популярною, і число звертань до мережі почало рости з феноменальною швидкістю. За кілька місяців кількість використовуваних екземплярів “Мозаїк” перевищило мільйон, а тариф WWW виріс у 10 тис. разів. Ендрессен і його група пішли з NCSA, щоб працювати над комерційною версією “Мозаїк”. Потім з'явилися й інші комерційні браузери, що сприяли швидкому росту і розвитку “Всесвітньої павутини”.
Спектр користувачів WWW досить широкий. Її мультимедіа-можливості зручні для астрономів, зацікавлених у спільних спостереженнях за кометами, для математиків привабливі відтворені на екрані геометричні фігури, а для біологів – доступ до великих баз даних по білках. Завдяки тим же засобам стали можливими “віртуальні тури”, присвячені огляду колекцій добутків мистецтв у різних музеях. Такі державні організації, як NASA, Смитсоновский інститут і Бібліотека Конгресу використовують WWW для публікації текстової інформації і зображень. Корпорації розміщають у вузлах WWW рекламу, інформацію про продаж апаратних чи програмних продуктів і приймають замовлення. Для індивідуальних користувачів, що розташовують власні комп'ютерні ідентифікатори, найбільш захоплюючим представляється створення своїх “базових Web-сторінок”, що відкривають нові можливості для самовираження і спільного користування інформацією.
Література
1. Информатика: Учебник / под ред. Проф. Н.В. Макаровой. - М.: Финансы и статистика, 1997.