Смекни!
smekni.com

Системне програмування та операційні системи (стр. 2 из 4)

Для виконання ділення цілих двійкових чисел можуть використовуватися команди:

DІV a - Ділення. Команда виконує ділення вмісту акумулятора на операнд a. Коли операнд а - байт, тоді ділене розміщується в AX, ціла частина в AL, а залишок - в AH. Коли операнд a - слово, тоді ділене розміщується в парі DX: AX (подвійне слово), ціла частина розміщується в AX, а залишок в DX. Операнди розглядаються як цілі числа без знака. При діленні на 0 виконується переривання типу 0.

ІDІV a - Ділення із знаком. Команда виконує ділення операндів так само, як у команді DІV. Операнди розглядаються як числа із знаками. Прапорці не визначені. При діленні на 0 виконується переривання типу 0.

2.2.2 Арифметичні команди над двійково-десятковими неупакованими числами

Арифметичні операції над двійково-десятковими неупакованими числами виконуються порозрядно, починаючи з молодших розрядів операндів.

Слід нагадати, що для зберігання однієї цифри такого числа треба один байт.

Виконання операції над черговими розрядами операндів, тобто над черговими байтами, починається з того, що над цими байтами виконується відповідна двійкова команда додавання (ADD, ADC), віднімання (SUB, SBB), множення (MUL) або ділення (DІV).

Після того виконується корекція отриманого результату, щоб отримати правильне значення неупакованої десяткової цифри результату:

ААА - Команда коригує в AL результат операції ADD, ADC. У чотирьох молодших бітах регістра AL записується значення десяткової цифри, а в чотирьох старших бітах записуються нулі. Коли в AL результат попередньої операції перевищує 9, тоді CF=1 і AH=AH+1.

AAS - Команда коригує в AL результат операції SUB, SBB. У чотирьох молодших бітах регістра AL записується значення десяткової цифри, а в чотирьох старших бітах записуються нулі. Коли потрібно мати позику із старшого розряду, тоді CF=1 і AH=AH+1.

AAM - Корекція в AX результату множення. Команда коригує результат операції MUL. У регістрі AH записується старша цифра добутку, а в AL - молодша цифра.

AAD - Корекція ділення. Команда коригує ділене в регістрі AL перед виконанням ділення, так що наступне ділення DІV дає неупаковану десяткову частку: в AL - результат, в AH - нуль.

2.2.3 Арифметичні команди над двійково-десятковими упакованими числами

Арифметичні операції над двійково-десятковими упакованими числами виконуються по байтах, тобто задана операція додавання або віднімання виконується одночасно над двома розрядами числа, які знаходяться в одному байті, починаючи з молодших розрядів.

Виконання операції додавання або віднімання здійснюється в два етапи. Спочатку над цим байтом виконується команда додавання (ADD, ADC) або віднімання (SUB, SBB), а потім виконується корекція результату, щоб отримати правильні значення упакованих десяткових цифр.

Для корекції результату використовуються такі команди:

DAA - Корекція результату додавання. Команда коригує в AL результат операції ADD, ADC. У регістрі AL створюються дві правильні двійково-десяткові цифри результату. Коли виникає перенесення в наступний байт, тоді CF=1.

DAS - Корекція результату віднімання. Команда коригує в AL результат операції SUB, SBB. У регістрі AL створюються дві правильні двійково-десяткові цифри результату. Коли виникає позика із наступного байта, тоді CF=1.

У процесорі ІBM PC не передбачені команди корекції множення і ділення упакованих двійково-десяткових чисел. Тому для виконання цих операцій треба спочатку розпакувати черговий байт, виконати відповідну операцію над неупакованими цифрами, а потім упакувати результат.

3. Порядок виконання курсової роботи

1. Ознайомитись з завданням на роботу, теоретичними відомостями та методичними вказівками до виконання роботи.

2. Проаналізувати завдання та визначити можливі напрями його реалізації.

3. Обравши спосіб виконання завдання ознайомитись з додатковими можливостями мови програмування, які можуть знадобитися при реалізації завдання.

4. Застосувати отримані навички та знання для безпосередньої реалізації завдання.

5. Оформити звіт.

4. Змiст курсової роботи

Звіт з курсової роботи є документом, на підставі якого студент стримує оцінку за курсову роботу. Звіт повинен мати обсяг 20-25 сторінок.

Звіт умовно розділяють на: вступну частину, основну частину, додатки, матеріал наприкінці звіту.

Вступна частина містить наступні структурні елементи: титульний лист, список авторів, зміст.

Основна частина містить наступні структурні елементи: вступ, суть звіту, висновки, перелік посилань.

До суті звіту відносять: теоретичні відомості, алгоритм, блок-схему алгоритму, лістинг, результати роботи.

4.1 Титульний лист

Звіт починається з титульної сторінки, яка є першою сторінкою звіту, номер сторінки на ній не ставлять. Оформлення титульної сторінки має відповідати державному стандарту ДСТУ 3008-95.

Титульна сторінка містить дані, які розміщують в наступній послідовності:

відомості про виконавця роботи - юридичну особу (організацію):

найменування міністерства, в систему якого входить організація;

повна і скорочена назва організації;

назва кафедри;

повне найменування документа включає в себе вид і найменування роботи (у тому числі й умовне, якщо воно мається), за результатами якої підготовлений звіт:

назву документа - слово “ЗВІТ" (друкують прописними літерами посередині сторінки);

вид і найменування роботи (у тому числі й умовне, якщо воно мається), за результатами якої підготовлений звіт.

Вид роботи друкують прописними буквами, найменування роботи - рядковими з першої прописний.

назву звіту - друкують прописними літерами;

підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи;

рік складання (утвердження) звіту.

Переноси слів в заголовках титульного листа не допускаються.

Підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи, оформляють наступним чином: зліва вказують посаду, учені ступені, учені звання відповідальних осіб, потім залишають вільне місце для особистих підписів і справа від них у відповідних рядках розміщують перші букви імен з крапкою і прізвища осіб які підписали звіт; нижче особистих підписів проставляють дати підписання.

Також на титульній сторінці розміщують посаду виконавця роботи, потім залишають вільне місце для особистий підписі і справа від неї розміщують першу букву імені з крапкою і прізвище виконавця роботи.

Рік складання звіту розміщують посередині рядка в нижній частині титульної сторінки.

Зразок оформлення титульної сторінки наводиться в додатку А.

4.2 Список авторів

Список авторів поміщають безпосередньо за титульним листом на новій сторінці. В списку в загальному випадку приводять імена (чи перші букви імен) і прізвища авторів, їхньої посади з указівкою частини звіту, підготовленої конкретним автором. Якщо звіт виконаний одним автором, зведення про нього вказують на титульному листі.

4.3 Зміст

У загальній кількості аркушів це друга сторінка. Зміст містить: вступ; послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають назви) суті звіту; висновки; перелік посилань, номера сторінок, на яких міститься початок матеріалу.

Найменування розділів мають бути короткими, відповідати змісту та записуватися у вигляді заголовків великими літерами. Перенос слів у заголовках не допускається. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Рекомендований зміст звіту:

Вступ

Теоретичні відомості

Алгоритм роботи

Блок-схема алгоритму

Лістинг програми

Результати роботи

Висновки

Перелік посилань

Приклад оформлення змісту наведено в додатку Б.

4.4 Вступ

В цьому розділі необхідно стисло викласти:

мету цієї роботи;

завдання і варіант завдання.

Вступ розташовують на окремій сторінці.

4.5 Суть звіту

Суть звіту - це викладення відомостей про предмет дослідження чи розробки, які необхідні і достатні для розкриття сутності даної роботи (опис: теорії; методів роботи; характеристик та/або властивостей створеного об’єкта; принципів дії об’єкта та ін.) та її результатів.

Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на пункти або на підрозділи та пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожний пункт та підпункт повинен мати закінчену інформацію.

Схема - це графічне зображення алгоритму, доповнене елементами словесного запису. Кожен пункт алгоритму відображається на схемі певною геометричною фігурою-блоком, при чому різним діям відповідають різні геометричні фігури.

Найчастіше схеми алгоритмів роблять у вигляді блок-схем. Блок-схеми будуються на основі стандартних графічних елементів.

Правила виконання схем алгоритмів регламентуються ДСТ 19.002-80. Застосовувані графічні символи, що відображають основні операції процесу обробки даних, установлені ДСТ 19.003-80.