регистрация / вход

Національна депозитарна система в Україні

Структура Національної депозитарної системи, проблема розвитку. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Діяльність Національного депозитарію України. Цінні папери, щодо яких здійснюється депозитарна діяльність. Функції депозитарних установ.

З М І С Т

Вступ

1.Національна депозитарна система в Україні

2. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів

3. Діяльність Національного депозитарію України

4. Цінні папери щодо яких здійснюється депозитарна діяльність

5.Основні функції депозитарних установ

6. Тенденції розвитку Національної депозитарної системи України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Досвід роботи на світовому фінансовому ринку формується майже п'ятсот років. Першими фінансовими інструментами, які формували, накопичували цей досвід і з якими проводились операції на грошовому, кредитному та фондовому сегментах ринку були гроші, валюта і цінні папери. Національна депозитарна система України (НДСУ) - система для забезпечення та обслуговування обігу цінних паперів в Україні.

Згідно із Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» № 710/97-ВР від 10 грудня 1997 року депозитарна діяльність – надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Проблема розвитку Національної депозитарної системи України набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.

Мета курсової роботи – розглянути розвиток Національної депозитарної системи в Україні та визначити її недоліки.

1.Національна депозитарна система в Україні

Національна депозитарна система складається з двох рівнів. Структура Національної депозитарної системи України зображено на Рис. 1. 1. Нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.


Рис.1.1. Структура Національної депозитарної системи України

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України. При здійсненні такої діяльності на Національний банк України не поширюються обмеження, встановлені абзацом шостим статті 1 та частиною першою статті 10 цього Закону. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію держава виходячи з фінансових можливостей вживає заходів щодо його створення, передбачаючи на це відповідні кошти. Частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення. До компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належить:

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова "національний" чи "центральний".

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформлює глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігач. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені в без документарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною депозитарною системою, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм. Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі, визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи відокремлений).

Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача як номінального утримувача.

Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача.

Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без відповідного доручення. Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонента від будь-якого з прав, що надає цінний папір.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у бездокументарну тощо.

Зберігач не має права користуватися послугами іншого зберігача для виконання своїх зобов'язань щодо зберігання сертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїх депонентів. У разі одержання депозитарієм від зберігача цінних паперів, щодо яких він не укладав з емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів, депозитарій зобов'язаний передати їх тому депозитарію, з яким емітент уклав такий договір, якщо між депозитаріями не встановлено кореспондентські відносини щодо цінних паперів.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам.

Зберігач зобов'язаний у встановлений договором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію. Депозитарії та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

2. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Вимоги до такого розрахункового банку встановлюються у положенні, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод щодо цінних паперів. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на загальних зборах акціонерів.

Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного товариства затверджують умови договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом товариства. У разі неукладення договору протягом тридцяти календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а у разі невиконання зазначеного розпорядження протягом п'ятнадцяти календарних днів притягує посадових осіб товариства до відповідальності відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів приватизованого підприємства і до розміщення не менше 60 відсотків акцій для підприємств, що знаходяться в процесі приватизації, приймається правлінням підприємства, що приватизується.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу, що суперечать частині другій цієї статті.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери. Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором. Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до номінального утримувача.

Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентами одного номінального утримувача, не відображаються у реєстрі власників іменних цінних паперів. Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.

3. Діяльність Національного депозитарію України

Національний депозитарій України (НДУ) створено в травні 1999 року в якості центральної ланки Національної депозитарної системи, як це передбачено Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Керівництво НДУ

Згідно зі статутом Національного Депозитарію, Вищим органом управління Національного депозитарію є загальні збори Акціонерів Національного депозитарію, які скликаються не рідше одного разу на рік.

У загальних зборах Акціонерів мають право брати участь усі його Акціонери незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є.

Роботу по організації загальних зборів Акціонерів проводить Голова Національного депозитарію. Головує на загальних зборах Акціонерів Голова Національного депозитарію, а в разі його відсутності один з членів Ради Національного депозитарію за рішенням Ради.

Структура НДУ

В організаційній структурі Депозитарію виділяють наступні департаменти (Рис. 3.1).

Завдання НДУ

Згідно із Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" до компетенції Національного депозитарію України належить (Рис. 3.2).

Правова основа НДУ

У своїй діяльності Національний депозитарій керується Законами України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", іншими нормативно-правовими актами України.



Рис. 3.1. Організаційна структура Депозитарію


Рис. 3.2. Компетенції Національного депозитарію України

Національний депозитарій є центральним елементом Національної депозитарної системи, який забезпечує її формування та розвиток, функціонування єдиної системи депозитарного обліку і обслуговування обігу цінних паперів, інтеграцію Національної депозитарної системи у міжнародну систему депозитарних установ, що забезпечують функціонування світових ринків капіталу.

Національний депозитарій України є спеціальною установою, створеною у формі відкритого акціонерного товариства зі статутним фондом у розмірі 5 млн. гривень. Контрольний пакет НДУ у розмірі 86% належить державі і управляється від її імені рівними частками Міністерством фінансів (43%) та Національним банком України (43%). Крім того, Національний банк України безпосередньо володіє 4,4% акцій НДУ. Решта акцій НДУ (9,6%) належить іншим юридичним особам - членам Національної депозитарної системи.

У відповідності з законом Національний депозитарій України виконує дві групи функцій.

Перша група складається з виключних функцій, які надаються законом лише Національному депозитарію України:

1) стандартизація депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних норм;

2) стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

3) встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Другу групу складають функції, які, згідно закону, виконуються кожним депозитарієм:

1) зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів;

2) кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

3) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Держава сприятиме добровільній реорганізації всіх українських депозитаріїв, включаючи Національний депозитарій, в єдиний централізований кліринговий депозитарій, що перебуватиме переважно у недержавній власності.

Національний депозитарій України бере активну участь у розробці основних заходів щодо забезпечення вільного руху капіталу в рамках формування Єдиного Економічного Простору. Ключовими позиціями даного напрямку є реалізація узгоджених дій з розвитку ринків капіталу, впровадження міжнародних стандартів обліку та розрахунків за угодами щодо цінних паперів та деривативів, міжнародних стандартів професійної діяльність учасників фінансових ринків.

18 січня 2006 року прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 31 щодо припинення дії відомого Меморандуму, що містив норми, які забороняли Національному депозитарію України здійснювати депозитарну діяльність.

21 березня 2006 року втратив чинність Указ Президента України від 22 червня 1999 року «Про Загальні засади функціонування Національного депозитарію України», який також обмежував комерційну діяльність Національного депозитарію.

19 вересня 2006 Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку України видала НДУ ліцензію на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів строком на десять років.

На підставі отриманої ліцензії НДУ розпочинає діяльність в якості депозитарію цінних паперів, а саме зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Станом на 26.10.2006 Національним депозитарієм підписані депозитарні договори з ЗАТ «Банк НРБ», ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива», АКБ «ТК Кредит», АКБ «Імексбанк».

Відтепер, звернувшись до Національного депозитарію, емітенти цінних паперів мають змогу отримати комплекс якісних послуг з обслуговування випуску бездокументарних цінних паперів разом з призначенням міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів (ISIN).

Завдяки встановленню кореспондентських відносин з депозитарними установами інших країн Національний депозитарій України пропонує учасникам ринку послуги, що пов’язані з виходом на зовнішні фінансові ринки. На даний момент вже підписано договір про встановлення кореспондентських відносин з депозитарною установою Росбанк (Росія).

20 жовтня 2006 року Національний депозитарій України уклав договір про кореспондентські (міждепозитарні) відносини з депозитарієм-кореспондентом - Акціонерним комерційним банком РОСБАНК. 26 жовтня Депозитарію - РОСБАНК був відкритий рахунок у цінних паперах. Наявність цього рахунку в Національному депозитарії України дозволяє вести облік прав власності на цінні папери українських емітентів, що належать клієнтам Депозитарію-Кореспондента. Встановлення кореспондентських відносин також дозволить робити операції із цінними паперами українських емітентів.

З 2003 року НДУ є членом Міжнародної Асоціації Бірж країн-учасниць СНГ.

З 2004 року Національний депозитарій України є членом Брюссельського Міжнародного Банківського Клубу.

4. Цінні папери щодо яких здійснюється депозитарна діяльність

Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо таких цінних паперів, що існують у бездокументарній форміза результатом їх розміщення у такій формі або переведення у таку форму шляхом знерухомлення:

- акцій;

- облігацій підприємств;

- облігацій місцевих позик;

- державних облігацій України;

- казначейських зобов'язань України;

- інвестиційних сертифікатів;

- іпотечних сертифікатів;

- іпотечних облігацій;

- сертифікатів фондів операцій з нерухомістю;

- інших цінних паперів за окремим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність тільки стосовно тих цінних паперів, яким Національним депозитарієм України призначений код цінних паперів відповідно до міжнародного стандарту ISO 6166 «Цінні папери - Міжнародна система нумерування для ідентифікації цінних паперів».

Особливості здійснення депозитарної діяльності щодо державних цінних паперів установлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Національним банком України.

Цінні папери іноземних емітентів обслуговуються у Національній депозитарній системі тільки за умови їх реєстрації у порядку, передбаченому законодавством України, шляхом установлення кореспондентських відносин з депозитарними установами інших країн у порядку, передбаченому законодавством України.

Особливості обслуговування операцій нерезидентів у Національній депозитарній системі встановлюються законодавством.

Депозитарним установам забороняється здійснювати депозитарну діяльність щодо цінних паперів, які розміщені в бездокументарній формі, якщо їх випуск не оформлений глобальним сертифікатом із обов'язковим його депонуванням у депозитарії.

5.Основні функції депозитарних установ

Кліринг та розрахунки за операціями щодо цінних паперів здійснює виключно депозитарій, який отримав ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - розрахунково-клірингової діяльності.

Для забезпечення зберігання цінних паперів депозитарні установи здійснюють такі депозитарні операції:

- приймання сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

- зберігання сертифікатів цінних паперів на пред'явника;

- зберігання свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

- транспортування сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

- видача сертифікатів цінних паперів, які зберігалися депозитарною установою;

- перевірка сертифікатів цінних паперів на справжність (автентичність) і на наявність усіх установлених законодавством України реквізитів;

- інвентаризація сертифікатів цінних паперів і свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів;

- інші операції, що можуть бути віднесені законодавством до функції зберігання цінних паперів.

На цінні папери депонентів або клієнтів депозитарної установи, крім цінних паперів, що належать цій депозитарній установі, не можуть накладатися обмеження в обігу за зобов'язаннями цієї депозитарної установи.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним.

При відокремленому способі зберігання депозитарна установа зобов'язана вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифікатів. До індивідуальних ознак сертифікатів цінних паперів належать їх серії та номери.

Відокремленим способом можуть зберігатись тільки цінні папери у документарній формі існування на пред'явника.

Знерухомлені іменні цінні папери документарної форми існування при розміщенні та цінні папери, розміщені в бездокументарній формі, зберігаються депозитарними установами виключно колективним способом.

Загальна кількість цінних паперів певного випуску, розміщених у бездокументарній формі, що обліковуються на рахунках у цінних паперах клієнтів депозитарію в депозитарії, повинна дорівнювати кількості, вказаній у глобальному сертифікаті цього випуску, який зберігається в депозитарії, що уклав з емітентом договір про обслуговування емісії цінних паперів цього випуску.

Загальна кількість знерухомлених в депозитарній установі цінних паперів на пред'явника певного випуску, що обліковуються на рахунках у цінних паперах депонентів або клієнтів депозитарної установи, повинна дорівнювати сумарній кількості, вказаній у їх сертифікатах, що прийняті цією депозитарною установою на зберігання.

Зберігання цінних паперів, що не супроводжується їх обліком на рахунках у цінних паперах, не належить до депозитарної діяльності та здійснюється згідно із вимогами законодавства України.

Приймання депозитарною установою сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі на пред'явника, супроводжується складанням нею акта приймання-передавання.

Депозитарна установа забезпечує перевірку сертифікатів цінних паперів на відповідність вимогам законодавства України, а сертифікатів цінних паперів на пред'явника на справжність (автентичність).

У разі виявлення ознак підробки сертифікатів цінних паперів депозитарна установа зобов'язана повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Загальна кількість цінних паперів за кожним випуском цінних паперів, що облікована у реєстроутримувача на особовому рахунку депозитарної установи як номінального утримувача, повинна дорівнювати сумарній кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах депонентів або клієнтів, які передали їх номінальному утримувачу, яка повинна дорівнювати кількості цінних паперів, вказаній у свідоцтві про знерухомлення іменних цінних паперів.

У протилежному випадку та у разі виявлення розбіжностей та помилок кожна сторона в межах своєї компетенції протягом п'яти робочих днів зобов'язана вжити заходи щодо виявлення причин та усунення помилок. При цьому заходи, що вживаються, не повинні порушувати права власників цінних паперів.

На письмову вимогу (розпорядження) депонента зберігач зобов'язаний здійснити переведення в документарну форму знерухомлених цінних паперів, випуск яких зареєстрований у документарній формі, які обліковуються на рахунку в цінних паперах цього депонента і у разі переведення в документарну форму знерухомлених цінних паперів на пред'явника не обтяжені зобов'язаннями.

Зміна місця зберігання цінних паперів, випуск яких зареєстрований у документарній формі, супроводжується транспортуванням сертифікатів цінних паперів на пред'явника від однієї депозитарної установи до іншої, сертифікатів іменних цінних паперів від зберігача до реєстроутримувача, свідоцтв про знерухомлення іменних цінних паперів від реєстроутримувача до зберігача чи депозитарію та навпаки.

Зміна місця зберігання (знаходження) депозитарних активів на паперовому носії в депозитарних установах відображається проведенням відповідних облікових операцій.

6. Тенденції розвитку Національної депозитарної системи України

Проблема розвитку Національної депозитарної системи України (НДСУ) набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 р. № 1707 була затверджена Державна програма розвитку Національної депозитарної системи (НДСУ), реалізація якої була покладена на Національний депозитарій України.

Програма спрямована на створення сучасної Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції й глобалізації ринків цінних паперів, як на національному, так і на міжнародному рівні .

Очікуваними результатами виконання Програми мають стати:

1) створення централізованої системи депозитарних установ, які забезпечують якісну реєстрацію та обслуговування корпоративних та інших прав інвесторів та хеджерів, що посвідчуються цінними паперами, деривативами, та забезпечують відповідні розрахунки, а також інтеграцію національного ринку цінних паперів до міжнародних фінансових ринків;

2) підвищення ефективності та зменшення технологічних ризиків функціонування організованих ринків, що забезпечуватиме підприємствам можливість отримання ними на ринкових умовах довгострокових фінансових інвестицій, сировинних, енергетичних та інших ресурсів виробництва, право на отримання яких підтверджено цінними паперами або деривативами;

3) забезпечення процесу корпоративного управління прозорою та ефективною системою реєстрації права власності на корпоративні права, посвідчені цінними паперами, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату в Україні, сприяння розвитку інвестиційної активності населення, розширення асортименту та якості фінансових послуг та розвитку фінансових установ, у тому числі системи недержавного пенсійного забезпечення, страхування, хеджування ризиків та інститутів спільного інвестування;

4) інтеграція вітчизняного ринку цінних паперів до регіональних та світових ринків капіталу.


Висновки

Ми розглянули розвиток Національної депозитарної системи в Україні.

Треба вирішити деякі проблемні питання функціонування національної депозитарної системи: обіг цінних паперів, які належать резидентам і нерезидентам; обіг цінних паперів, які належать інституційним інвесторам; порядок здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вчинених на організаторах торгівлі; порядок виникнення, зміни, передачі й припинення прав за цінними паперами; строки реєстрації прав на цінні папери, порядок їх реалізації. Зазначені питання можна розглядати як крок на шляху розвитку фінансового сектору економіки і це сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості фінансового ринку України.


Список використаної літератури

1. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18.06.1992 №1201-ХІІ.

2. “Про затвердження Положення про депозитарну діяльність” // Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року N 999. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 р. за N 1238/13112

3. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. К.: А.Л.Д., ВІРА - Р, 1998. - 560 с.

4. Мельников И.С. Финансовый анализ ценных бумаг. - М.: Финансы й статистика. 1998. - 360 с.

5. Мировые рынки ценних бумаг / Б.Б. Рубцов. – М.:.: «Издательство Екзамен», 2002. – 448с.

6. Примостка Л.0. Фінансовий менеджмент банку. Навч. посібник: - К.: КНЕУ, 1999. – 280с.

7. Рынок ценных бумаг. Теория й практика. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Учебное пособие. - К.: МАУП, 1997 - 214 с.

8. Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г.Стеблій, А.Стасишин. - К.: Основи, 1998. - 963 с.

9. Фінансовий ринок /С.О. Маслова та ін.. – К., Каравела, 2006 – 344 с.

10. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. Навчальний посібник.- Київ.: ЦУП, 2002.-616 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий