Керівництво ОУН(Б), незважаючи на зміну зовнішньополітичних орієнтацій, продовжувало і надалі переконувати німецьку владу у необхідності рахуватися із державницькими планами українців, надсилаючи на адресу німецьких властей заяви, декларації, меморандуми. Програма організації, хоч і продовжувала розвиватися у демократичному напрямку, однак не знаходила реального втілення через супротив німецької влади.
Нерішучість і політична невизначеність керівництва посилювала фракційні тенденції. Не знайшовши порозуміння з членами Проводу, відійшов від ОУН(Б) Іван Мітринга зі своїми однодумцями, створивши партію соціал-демократичного характеру. На початку листопада 1942 р. від ОУН(Б) відійшла також група однодумців Андрія Білинського, що обрала назву "Українські борці за самостійність".6
Похідні групи ОУН, перебуваючи на окупованій німцями території України, усвідомили жахливе антилюдське обличчя нацизму. А кардинальний перелом у радянсько-німецькій війні, що загрожував Україні поновленням більшовицької влади, вплинули на консолідацію керівництва ОУН(Б) і прискорили процес перегляду ідеологічної та політичної програм організації. ОУН виступила за демократичні реформи, поставивши перед своїми ідеологами надзвичайно масштабні теоретичні завдання: "Без огляду, який вислід буде мати ця війна, стоїмо перед конечністю нової переоцінки цінностей у всіх ділянках нашої роботи...".29
Процес переосмислення ідеологічних засад і програмних положень ОУН безпосередньо пов’язані з діяльністю похідних груп на східних теренах України. Він виявився важким, повним спроб і помилок, але врешті необхідним для розуміння існуючих вад ідеологічної і політичної стратегії ОУН. Лідери ОУН(Б) визнали хибність своїх стартових позицій: "В цей спосіб не відмовляємося також від наших помилок, їх не робить, напевно, тільки той, хто не приймає участі у боротьбі".30 Завершенням еволюційних процесів став III Великий Збір ОУН(Б) (серпень 1943 p.), який остаточно закріпив демократичний курс програмових засад національно-визвольної боротьби організації за українську державність.
Діяльність похідних груп ОУН в Східній Україні в роки гітлерівської окупації обумовила необхідність та була одним з важливих факторів трансформації поглядів провідників ОУН на її програмові засади.
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА
1.Див.: Зарубінський О. Про деякі аспекти сприйняття ідей та діяльності ОУН-УПА населенням України під час війни 1941-1945 pp. у висвітленні західної історіографії// Матеріали наук. Конферен. "Організація Українських Націоналістів i Українська Повстанська Армія (історія, уроки, сучасність)". Стрий, - 1993. – С. 53;
2. Бутко С. Кентій А. На шляху до збройного чину //УІЖ. - 1998. - № 4. -Липень-серпень. - С. 113-114;
3. Климишин М. В поході до волі: Спомини: У 2т.–Торонто, 1975, Т.1. – С.378;
4. Книш 3. Б'є дванадцята (Спогади й матеріяли до діяння ОУН напередодні німецько-московської війни 1941 p.). - Торонто, Б.д. - С. 171-172;
5. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - С. 509;
6. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - С. 606;
7. Левицький Б. Історичне значення розламу в ОУН // Вперед. - Мюнхен, 1950. -№ 2. - С. 5;
8. Маніфест Організації Українських Націоналістів (грудень 1940 p.) // ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 р. (Збірка документів). - Б.м., 1955. - С. 23;
9. Нікольський В. Підпілля ОУН(б) у Донбасі. – К., 2001. -С.131;
10. Орелюк С. Наш шлях боротьби. - Б.м., 1940. - Ч. 1. - С. 100;
11. Подоляк М. Суспільний зміст націоналізму // На службі нації. —Париж, 1938. — С. 34-35;
12. Постанови II Конференції Організації Українських Націоналістів (квітень 1942 р.) //ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 р. (Збірка документів). - Б.м., 1955. - С. 62-63;
13. Прокоп М.Київ, 1942 // Сучасність,1991, №1 – С.119;
14. Садовий В. До основ нашої міжнародньої тактики. - Літопис Української Повстанської Армії (за ред. Ю.Маївського і Є.Штендери). - Львів; Торонто, 1996. - Т. 24. — С. 102;
15. Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя / Літ. Ред. В.Пащенко. – К., 1995.-С.143;
16. Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя / Літ. Ред. В.Пащенко. – К., 1995.- С.145;
17. Стахів Є. Крізь тюрми, підпілля й кордони. Повість мого життя / Літ. Ред. В.Пащенко. – К., 1995.- С.147;
18. Центральний державний архів вищих органів влади (далі - ЦДАВОВ). - Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 2. - Арк. 53;
19. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 69. - Арк. 37;
20. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 69. - Арк. 36 зв;
21. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 69. - Арк. 37;
22. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2. - Спр. 33. - Арк. 65, зв;
23. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 69. - Арк. 36 зв;
24.ЦДАВО України. - Ф. 3833. - On. 2. - Спр. 33. - Арк. 42;
25. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 74. - Арк. 17 зв;
26. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2. - Спр. 88. - Арк. 2 зв;
27 ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 70. - Арк. 1-9;
28. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 2. - Арк. 84;
29. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 210. - Арк. 10;
30.ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 3. - Спр. 2. - Арк. 52 зв.