регистрация /  вход

Історія України до ХVI ст (стр. 1 из 3)

Тема 1: Вступ до курсу «Історія України».

План:

1) Історія України як наука, предмет її дослідження;

2) Принципи, методи, функції, періодизація історії України;

3) Джерела історії України.

1. Історія України як наука, предмет її дослідження

Слово «Україна» виникло в 5 ст. до н.е. Слово «Історія» виникає в Давній Греції (історик Геродот ) – озн. «оповідання про минуле». Історик Геродот – родоначальник і батько історії. На сьогодні існують 2 підходи до визначення історії: широкий – загальний процес розвитку; вузький – пізнання процесів розвитку людського суспільства.

Історія як наука пізнання реалізовується як процес вивчення законів «діалектики» (філософії). Закони діалектики базуються на 3‑х постулатах:

1. заперечення заперечення;

2. перехід кількісних показників в якість;

3. єдність та боротьба протилежностей.

Історія України являє собою: частину Світової історії; є самостійною наукою, що вивчає розвиток суспільства в межах території суч. України.

Принципи історії України:

1. історизму (хронологічної послідовності);

2. об’єктивізму;

3. наукового плюралізму.

Об’єктивізм:

1. хронологія виникнення явища (КОЛИ?);

2. причини виникнення явища (ЧОМУ?);

3. результати дії явища (прогресивні або рецесивні (регресивні));

4. з’ясування наслідків (позитивні або негативні).

Причини виникнення явища:

1. об’єктивні та суб’єктивні;

2. внутрішні та зовнішні;

3. економічні, політичні, культурні і т.ін.

Етапи розвитку історичного явища:

1. зародження;

2. кульмінація;

3. завершення.

2. Принципи, методи, функції, періодизація історії України

Науковий плюралізм – принцип, що враховує існування різних точок зору (теорій) до тих пір поки не з’явились нові більш обґрунтовані т.з.

Методи наукового дослідження:

1. порівняльного аналізу;

2. математико статистичний;

3. логічний;

4. моделювання подій;

5. прогнозування;

6. реконструкції.

Порівняльний аналіз – порівняння історичних явищ і подій дає можливість з’ясувати особисті риси явища (події) і загальні (закономірні) риси іст. явища (події). Порівнювати можна тільки рівнозначні за смислом іст. події. Порівняння іст. подій існує вертикальне та горизонтальне.

Математико статистичний – кількісні показники, що можуть охарактеризувати економічні рівні розвитку.

Логічний метод – синтез та аналіз подій шляхом дедукції та індукції.

Моделювання + прогнозування – на підставі відомих історичних даних прогнозування майбутніх подій.

Реконструкція – археологічні розкопки, знахідки.

Функції історії:

1. комунікативна (зв'язок минулого покоління з сучасним – загальна іст. доля);

2. належність до історії.

3. Джерела історії України

Історія є наукою доведених доказів, тому основними джерелами є:

1. речові джерела;

2. письмові джерела;

3. лінгвістичні джерела;

4. усні джерела.

Речові докази – археологічні відкриття: предмети побуту, архітектура, прикраси і т.ін.

Письмові джерела:

- давньогрецькі письмена;

- давньоримські письмена;

- арабські письмена;

- зах. – європейські письмена;

- візантійські письмена.

- з 5 ст. до н.е. по 11 ст. н.е. – давньоруські письмена (Літописи).

- релігійна давньоруська література (повчання, хождіння, моління…);

- актові документи (конституції, договорчі, накази, постанови, директиви);

- документи політичних партій та суспільних організацій;

- СМІ матеріали;

- мемуари;

- документи та матеріали правоохоронних органів.

Лінгвістичні джерела – вивчають мовні процеси.

Усні джерела:

1. міфи;

2. легенди;

3. думи;

4. билини;

5. казки;

6. історичні пісні;

7. приказки.

Тема 2: Історія Стародавньої України

План:

1) Первісно-общинний лад на території України;

2) Кочові народи в Україні;

3) Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я.

1. Первісно-общинний лад (ПОЛ) на території України

Не має єдиного погляду вчених на періодизацію даного періоду. Поява первісно – общинного ладу коливається від 1 млн. мінімум до 1,5 млн. років максимум.

Первісно – общинний лад – перший сусп. лад, який характеризується:

1. примітивними матеріалами для виготовлення знарядь праці (камінь, дерево, кістка);

2. примітивними знаряддями праці (ручне рубило, дубина, палиця – копалиця);

3. примітивними заняттями (збиральництво, полювання, рибальство);

4. примітивним устроєм (плем’я з давніх часів жило колективами або ж общинами);

5. відсутність приватної власності на засоби виробництва та ресурси;

6. результати праці розподілялись порівну між членами родини або общини;

7. матріархат (рід вівся по лінії матері);

8. релігія – фетишизм, анімізм, магія, тотемізм.

Еволюція общини:

1. стадо;

2. ранньо – родова община;

3. родова община;

4. родо – племінна община;

5. сусідська община (сімейні общини);

6. первісні держави (військово-політичні союзи).

Тотеми – тварини, рослини, природні явища з якими споріднювала себе людина.

Фетишизм – надприродні властивості речей (напр., лялька «вуду»).

Анімізм – віра в безсмертя душі і пов’язані з нею поховальні обряди (згодом традиції).

Магія – обряди за принципом «подібності» явищ.

ПОЛ має свою періодизацію:

Періодизація:

1. палеоліт (давній період) 210 тис. рік до н.е.;

2. мезоліт (середній) 9 – 6 тис. років до н.е.;

3. неоліт (новий) 6 – 3 тис. до н.е.;

4. мідно – бронзовий вік 2 – 1 тис. до н.е.;

5. вік заліза з 1 тис. до н.е.

50 – 35 тис. до н.е. виникає «homosapiens» – людина сучасного типу (витісняє «людину працьовиту» або ж неандертальця).

Палеоліт:

- це зародження нового суспільного стану (родова община);

- люди «опанували» силу вогню і відкрили нові види зброї;

- появились трипільські поселення.

Згідно постанови ЮНЕСКО, 1993 рік був визнаний роком «Трипільської культури».

ПОЛ став періодом, коли людство перейшло: 1) від каменю до металів; 2) від не відтворюваного виробництва до відтворюваного виробництва.

Період неоліту відзначився першою в історії людства революцією[1] :

- модернізація обробки каменю – шліфовка та свердління;

- перші металеві (мідні) знаряддя праці – ножі, мотики, серпи;

- перший штучний метал – бронза (сплав міді та олова);

- вдосконалились заняття – землеробство, скотарство, ремесла;

- зросла продуктивність праці + з’явились залишки продуктів праці;

- відбувся перехід від родо – племінної общини до сусідської общини;

- матріархат змінився патріархатом;

- відбувся перехід до політеїзму (язичництво та ідолопоклонство);

- відбувся перехід від майнової та соціальної рівності до нерівності;

- на зміну колективної власності прийшла приватна власність;

- утворились перші військово-племінні союзи.

Т.ч. відбувся поступовий розпад первісно – общинного ладу.

2. Кочові народи в Україні.

В період неоліту стався перший соціальний розподіл праці: з’явились скотарські мігруючі поселення та землероби.

На поч. 1 тис. н.е. – кіммерійці («Споживачі кобилячого молока»), 8 – 7 ст. н.е. з’явились нові скотарські племена «скіфи» (зг. Геродота, існ. 4 групи цих племен – скотарі, землероби, орачі та завойовники, або ж «царські скіфи»).

В 3 ст. до н.е. під впливом греків у скіфів почало формуватись рабовласницьке суспільство, його називали «Мала скіфія» зі столицею Неаполь – скіфський близь міста Севастополя (Крим, Україна). Згодом «Мала скіфія» змінилась в території на «Велику скіфію».

Якщо звернути увагу на більш давні поселення кочових племен, згадаємо, що залізний вік в Україні почався з кіммерійців: вони виплавляли залізо та виготовляли нього знаряддя праці та зброю, побутові речі та прикраси.

Кочові племена на території суч. України з’являлись з такою періодизацією:

1. Скіфи – 7 – 8 ст. до н.е. по 2 ст. до н.е. (кочові іраномовні войовничі племена)[2] ;

2. Сармати – 2 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. (іраномовні племена + амазонки);

3. Готи – 2 ст. н.е. (кочові германомовні племена);

4. Гуни – 3 – 4 ст. до н.е. по 7 ст. н.е. (варварські кочові племена, споч. полководець – Атилла).

З початком переселення на територію України гунів, почалось Велике переселення народів (ВПН).

Почалась диференціація слов’янського світу: Пд. слов’яни; Сх. слов’яни; Зх. слов’яни.

Відкрився шлях до походів тюркських народів в Європу.

3. Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я

У 7 ст. до н.е. виникають перші грецькі міста – держави (існ. до 4 – 5 ст. н.е.). Першими з них стали – Ольвія («Olvio» – гр. «щаслива»), Пантікапей, Херсонес. Усі вони були рабовласницькі. Демократичні – Ольвія та Херсонес; аристократичні – Пантікапей.

«Босфорське царство» – антична монархія. В сферу впливу якої були втягнуті усі сусідні народи. Зг. фактам в Босфорському царстві існ. знання про різні форми управління та політ. устрою. Заняття: ремесла (ювелірна справа та гончарство), землеробство, виноградарство та скотарство. Виготовляли предмети розкоші, побутовий та святковий посуд (розписаний меандром, 2 види розпису – чорно фігурний та червоно фігурний).

На розвиток Європи великий вплив вчинили античні міста – держави на терит. України.

Тема 3: Київська Русь

План:

1) Утворення Русі.

2) Періодизація.

3) Галицько-Волинське князівство (Русь Галицько-Волинського періоду 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 14 ст.).

1. Утворення Русі.

Київська Русь: кін. 9 ст. – поч. 13 ст.

Існує багато т.з. про утворення Київської Русі:

1. Норманська. Німецькі вчені у 18 ст. – Шльоцер, Міллер, Бауер. Вони звернулись до найдених письмових документів Нестора Літописця, згідно яких, К.Р. утворили нормандці (варяги – германці).

1.1. Русь заснували нормандці;


Дарим 300 рублей на твой реферат!
Оставьте заявку, и в течение 5 минут на почту вам станут поступать предложения!
Мы дарим вам 300 рублей на первый заказ!