Смекни!
smekni.com

Криміналістична методика (стр. 2 из 3)

3. Наукові основи методики розслідування

Однак для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми дія­льності, які придатні для розслідування будь-якого іншого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі основні елементи:

1) криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

2) обставини, які необхідно встановити;

3) особливості порушення кримінальної справи;

4) першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;

5) типові слідчі ситуації, типові версії та планування;

6) тактику провадження окремих слідчих дій;

7) профілактичні дії слідчого.

Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозво­ляє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого,

Загальні (вихідні) положення криміналістичної методики - це засновані на законі та узагальнені слідчою практикою вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. Структура загальних положень визначається різними вченими неоднаково. Зокрема І.Ф. Пантелєєв та О.Ф. Савкін поділяють їх на три групи:

1) методи розслідування;

2) криміналістичні рекомендації;

3) положення, які характеризують тактику слідчих дій і методику розсліду­вання в цілому.

В.П. Бахін називає сім загальних положень. Г.Г. Зуйков до них відносить:

а) відповідність методичних рекомендацій вимогам законності;

б) взаємодія слідчого з оперативним апаратом міліції;

в) використання допомоги спеціаліста та громадськості;

г) вивчення способів вчинення злочинів;

д) узагальнення передового досвіду розслідування.

І.А. Возгрін загальні положення подає як теоретичні основи криміналістич­ної методики, що включають дослідження предмета, системи, задач, принципів, джерел, зв'язків методики з іншими галузями наукового знання. В літературі іс­нують й інші конструкції. Р.С. Бєлкін, аналізуючи загальні положення, прийшов до висновку, що загальним для всіх є тільки законність, системність, плановість, взаємозв'язок положень, які утворюють засіб розслідування. Ці посилання справедливі стосовно методики розслідування як розділу науки криміналістики.

Оскільки загальні положення нерідко називають принципами, то можна виділити такі з них:

- законність наукових рекомендацій, тобто всі рекомендації повинні від­повідати і не суперечити принципам кримінального процесу, бути етичними та гуманними;

- оптимальний набір слідчих дій, тобто в будь-якій окремій методиці до­цільно використовувати повну сукупність слідчих дій, яка забезпечує вирішен­ня слідчої ситуації, досягнення мети розслідування;

- максимальне використання технічних засобів, спеціальних знань та до­помоги громадськості;

- використання передового досвіду та слідчої практики.[6]

Діяльність - це форма відносин суб'єкта з навколишнім світом, спосіб ви­явлення активності особи, тому вона спрямована до зміни, перетворення умов в інтересах людей. Така діяльність корисна, вона відповідає інтересам суспільства. Якщо діяльність суперечить інтересам суспільства та окремих її громадян, вона протиправна, злочинна.

Злочином є передбачене ст. 11 КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Таким чином, зло­чин - це передбачена кримінальним законом дія (вчинок), наприклад, крадіж­ка, шахрайство, убивство, зґвалтування тощо.

Основу конкретної діяльності становлять навички застосування засобів праці для досягнення певної мети. Сукупність навичок діяльності утворює способи, послідовність застосування яких становить механізм діяльності.

Механізм будь-якої діяльності - це порядок, система (програма) застосу­вання суб'єктом засобів та прийомів праці до об'єкта з конкретною метою.

Механізм вчинення злочину - це послідовність прийомів застосування певних засобів до предмета безпосереднього посягання з корисливою метою. Пред­мети, прийоми та засоби вчинення злочинного посягання можуть збігатися, наприклад, позбавлення життя вогнепальною зброєю, заволодіння майном шляхом обману тощо. Звідси в криміналістиці для визначення злочинної дія­льності, що виконується одним і тим же способом, виникло поняття «законо­мірності вчинення злочину» (Р. С. Бєлкін).

Спосіб вчинення злочину - це комплекс причинно та функціонально пов'я­заних довільних (і частково недовільних) цілеспрямованих дій злочинця. Він детермінований сукупністю фактів об'єктивного та суб'єктивного характеру, склад та дія яких ситуаційні, що обумовлює відкритий характер способу як системи, відносну стійкість та повторюваність способів (Г. Г. Зуйков).

Способи вчинення та приховання злочину е самостійними криміналістич­ними поняттями (Р. С. Бєлкін). У методиці розслідування вони дають можли­вість визначати напрям розслідування, відшукувати злочинця, встановлювати механізм злочину та багато інших обставин.

Сучасні досягнення суспільних та технічних наук внесли до криміналісти­ки багато нових методів і тактичних прийомів виявлення, фіксації та дослі­дження матеріальних джерел інформації.

Оскільки в методиці практично реалізуються технічні засоби криміналіс­тичної та прийоми слідчої тактики, загальні положення (принципи), які нале­жать до цих розділів науки криміналістики, залишаються правомірними і для криміналістичної методики.

Нові методи досліджень розширюють межі дослідження речових доказів, дозволяють вирішувати проблему тотожності об'єктів на нових якісно-кіль­кісних рівнях. Наприклад, встановлювати тотожність певних об'єктів рідин та газоподібних речовин, ідентифікувати людину за звуковим мовленням, загаль­ними ознаками письма, виявляти, фіксувати та досліджувати тверді сипучі, рідкі та газоподібні об'єкти, які дозволяють розкрити «старі» злочини.

Методологічні основи є складовою частиною криміналістичної методики. До них насамперед належать філософські категорії та закони:

- закон загального зв'язку явищ, тобто всі факти, умови середовища, в якому вчинено злочин, взаємопов'язані, пізнання одного з них створює умови для пізнання інших;

- теорія відображення, за якою: а) якщо є слід, то існує слідоутворюючий об'єкт, б) будь-який взаємозв'язок породжує зміни (сліди - матеріальні та ідеальні);

- категорії загального та окремого, тобто загальні положення властиві окремим явищам, фактам і навпаки, всяке окреме е часткою для формуван­ня загального. Зокрема, узагальнюючи слідчу практику розробляють загальні методи розслідування, які властиві для пізнання кожного конкретного злочину.

Головними завданнями методологічних основ криміналістичної методики є:

а) розкриття основних умов, у яких проходить розслідування;

б) формування принципів використання сучасних методів пізнання фактів минулого;

в) розробка нових методів для розв'язування конкретної ситуації розслі­дування злочинів.

Методи розслідування ділять на три групи:

1) методи практичної діяльності осіб, які проводять слідство. В їх основі -наукові (загальнонаукові та спеціальні наукові) методи пізнання;

2) організаційно-управлінські методи провадження слідства збирання та обробки інформації;

3) аналітичні методи, методи аналізу події злочину та зібраної інформації;

вони побудовані на законах інформатики, математичної статистики та прийо­мах логічного пізнання.

На теперішній час для обробки та зберігання в автоматизованих банках даних (АБД) інформації використовують математичні, кібернетичні, кількісно-якісні методи, різні види моделювання, логічного аналізу.

Алгоритм - це сукупність правил, які визначають ефективну процедуру ви­рішення будь-якого завдання. Оскільки розслідування - ситуаційний процес, а кожна ситуація ставить конкретне завдання, то порядок вирішення ситуації є алгоритмом у його криміналістичному розумінні. Криміналістична методика, особливо окрема - це алгоритми, які приписують, як діяти слідчому, які засто­совувати слідчі дії, технічні засоби для розслідування конкретного виду злочи­ну (убивство, злодійство, розбійництво, рекет тощо). У зв'язку з цим криміна­лістичні рекомендації за суттю складають алгоритми діяльності для слідчого.

Евристична діяльність слідчого під час розслідування найяскравіше вияв­ляється при плануванні та визначенні напряму розслідування взагалі. На ос­нові узагальнення практики розслідування останнім часом розроблені та роз­робляються евристичні методи побудови типових версій. Зокрема, Ю.О. Відонов на основі статистичного взаємозв'язку елементів криміналістичної харак­теристики запропонував таблиці, які дозволяють прогнозувати особу злочинця, його місцезнаходження та деякі інші риси поведінки особи, яка здійснила убивство в умовах неочевидності.

Розслідування - це процесуальна діяльність слідчого, яка здійснюється засобами та методами переліченими в законі, а також розробленими наукою криміналістикою. Ця діяльність є визначеною системою, до якої включено:

а) встановлення у виявленій події ознак злочину;

б) прийняття рішення стосовно початку розслідування та визначення його напряму;

в) впровадження невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових за­ходів щодо встановлення злочинця;

г) планування розслідування та провадження подальших слідчих дій;

д) нарешті, після встановлення обставин, які необхідно довести, розслі­дування закінчується заключним етапом.

У кримінальному процесі розслідування ділять на стадії порушення кримінальної справи, дізнання, попереднє слідство, закінчення попереднього слідства, направлення до суду, судовий розгляд, касаційне провадження.