регистрация / вход

Вищі органи державної влади України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КУРСОВА РОБОТА З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА

ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

НА ТЕМУ:

ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ УКРАЇНИ

студента І курсу

групи ЮП-11

Заборовця Костянтина Георгійовича

Науковий керівник: Білим М.І.

Полтава 1999

ПЛАН:

1 Вступ……………………………………………………………………2

2 Прінцип поділу влади…………………………………………………6

3 Органи законодавчої влади……………………………………………9

4 Президент України……………………………………………………18

5 Органи виконавчої влади……………………………………………..22

6 Судові органи………………………………………………………….24

6.1 Конституційний Суд України………………………………………..24

6.2 Верховний Суд України………………………………………………26

6.3 Вищий Арбітражний Суд України…………………………………..30

7 Висновки………………………………………………………………35

8 Література……………………………………………………………..36

ВСТУП

Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механизмом держави.

Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійсьнюють ії завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальне призначення держави здійснюється ії механізмом, який складається з органів держави, державних підприємств і державних установ, які є різновидом державних організацій. Частина державних організацій (саме органи держави) наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільсьтві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату держави.

Апарат держави – це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, виконання відповідних ії функцій у межах своєі компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати деяким загальним рисам і принципам, зокрема:

-організація практичного здійснення принципу народовладдя;

-сувереність державної влади;

-неухильне додерження принципу законності;

-орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,

-охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;

-забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві (принцип соціальної справедливості);

-організація здійснення державної влади згідно з принципом поділу влад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілки влади;

-систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітних громадських об’єднань, співпрацювання з ними

-забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів переконання та виховання.

Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є первиною клитинкою державного апарату. Орган держави – це структурований і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.1

Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і індівідуальні акти і домогатись за допомогою встановлених законом засобів їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спільно з іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності державного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щоб по відношенню до державних органів чітка визначалась сфера іх діяльності і компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними органами і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щоб державні органи являли собою відносно самостійні, професійні та відповідальні ланки державного апарату.

Орани держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можна віднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати передбачені законом функції; мають державно владні повноваження; діють у встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субордінації; всі разом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.

Спеціфичними рисами, тобто такими, що відокремлюють державни органи від недержавних і організацій, слід вважати:

-формування їх безпосердньо державою чи населенням (виборцями) і здійснення державними органами свїх функцій від імені держави;

-виконання кожним державним органом чітко визначенних, встановленому у законодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;

-наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;

-надання державним органам повноважень державновладного характеру. Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежування державних органів і державних організацій (підприємств, установ) від недержавних органів і організацій.

В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

а) за місцем усистемі державного апарату: первинні (створюються через вибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);

б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи, главу держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

в) за способом утворення: виборні, призначуванні, ті, що можуть успадковуватися;

г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;

д) за складом: одноособові, колегіальні,

е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні або центральні, місцеві або локальні.

Що стосується вищих органів державної влади України то до них відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий Арбітражний Суд України.1

ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ

В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада здійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузі влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігти зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади, не зв'язаної правом, ці вітки не повинні з'єднюватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином є структуроутворюючим і функціональним принципом раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати державну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бути хоронителями Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, а не влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в розподілі компетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг, збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і взаємопогодження .

Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади між самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна влада в її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, що належать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції. Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право і конституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собою розподіл роботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації і контролю. Розподіл влад - це не застигнутий стан відокремлених структур, а працюючий, діючий механізм, досягаючий єдності на основі складнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальної ситуації. Загальний принцип єдності і розподілу влад конкретизується в залежності від примінення в різних історичних ситуаціях і положеннях. Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу, співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова умова: не повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакше стануть не можливі взаємоконтроль, здержки і противаги, і отже, розподіл влад і правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права і конституції, правами людини. Крім того він є під контролем народу. Важливе значення має орган конституційного нагляду. З його допомогою забезпечується конституційність усіх законів і підзаконних нормативних актів. В системі здержок і противаг, на випадок необдуманних, поспішних рішень законодавця, виправляючу роль грає глава держави (відкладне вето, в певних випадках назначення дострокових виборів і інші його повноваження). Без цього механізм розподілу влади буде недосконалим.

Зтримування виконавчої влади, надалі, досягається за допомогою її підзвітності і відповідальності перед народним представництвом.1 Мова йде про політичну відповідальність, забезпечувану за допомогою вотуму недовіри. Важливу роль у боротьбі із зловживаннями виконавчої влади грає також інститут імпічменту. Виконавець не повинен підміняти не тільки законодавця, але і суддю. Hіхто не може бути суддею у власній справі. Тому громадянин в правовій державі повинен мати право подати в суд на будь-які дії виконавчої влади (як на окремих посадових осіб, так і на виконавчо-розпорядчий орган в ціло-му). В іншому випадку зловживання виконавця стануть безпокаранами, видкриється шлях до встановлення тиранії.

Суд, система правосуддя - третя необхідна гілка влади в механізмі розподілу влади. Це арбітр, що вирішує спори про право. В правовій деражві праввосуддя чиниться тільки судом. В цьому найважливіша гарантія прав і свобод громадян, правової державності в цілому. Суд не повинен підміняти собою законодавця чи виконавця, інакше він перетвориться в деспота. Але в свою чергу ні законодавець, ні виконавець не повинні собі присвоювати функції суду. Тому найважливішим є забезпечення реальної незалежності суду від різноманітних органів і осіб, котрі б диктували йому свою волю і фактично узурпували судову владу. Оптимальним варіантом є назначення судей пожиттєво або, по крайній мірі, на довгий термін. Судді повинні назначатися вищестоячими органами влади. Суд присяжних є найбільш діяльною формою забезпечення незалежності і об'єктивності правосуддя. Виразом рівності громадян перед законом є підсудність загальному суду, недопустимість розширення юрисдикції спеціальних судів.

Панування права прокламує, щоб суд виступив арбітром в спорі про опрушення права не тільки в правозастосовчому, але й в правотворчому процесі. Суд повинен бути здержуючим фактором проти порушень права і конституції не тільки зі сторони виконавця, але й зі сторони законодавця. Для цього необхідний конституційний суд. Hе підміняючи законодавця і залишаючись в межах судових юрисдикційних задач, конституційний суд забезпечує конституційність закону, інакше кажучи верховенство Конституції в правотворчій діяльності законодавця. Без такої судової перевірки конституційності законів (і тим більше підзаконних нормативних актів) не може утвердитись панування права, правова держава. Існування конституційного суду дозволить не приміняти такий нормативний акт (в тому числі і закон), що суперечить конституції.Є ще один аспект діяльності суду в механізмі здержок і противаг. Виступаючи в ролі арбітру, рішаючи спори, суд звертається до тлумачення права і Конституції. В певних випадках він може використовувати аналогію закону і аналогію права. Тобто, в своїх рішеннях суд може вийти за межі букви закону і звернутися до його духу. В такому випадку він приймає рішення, керуючись духом законів, змістом права, іншими словами, на основі дійсно-історичних аксіом і принципів права. Це дозволяє суду більш оперативно в порівнянні з законодавцем приводити правопорядок у відповідність з потребами життя. В відомих рамках така свобода суду не протиречить правовій державі. Тому що мова в цих випадках йде не про повсякденну діяльність суду, а про екстремальні, виключні ситуації в системі здержок і противаг, розпреділенні і балансуванні влад. Важливо, щоб суд при цьому залишався хоронителем Конституції, захищав право і пргрес, а не пертворювався в зброю зловживань і реакції. Тут необхідний цілий ряд факторів і умов (організаційних, юридичних, культурних і ін.), завдяки яким суд може фактично стояти на сторожі панування права і справедливості, мати високу повагу і авторитет в суспільстві.

Розподіл влад - це не тільки юридичний і організаційний, але й соціально-політичний принцип, що дозволяє з'єднати такі протиречиві аспекти соціального життя, як влада і свобода, закон і право, держава і суспільство. Розподіл влади є необхідною умовою, мірою і маштабом демократизації політичного життя. З цим пов'язаний другий аспект розподілу влади: розпреділення влади між класами і групами, проблема участі різноманітних груп в реалізації влади, степінь представленості з урахуванням різноманітних інтересів і т. д. В правовій державі влада походить від народу, тому тільки народ в своїй конкретно-історичній реальності і повинен мати можливість приймати участь в реалізації політичної влади.1 Державна влада в цілому і різноманітні її гілки не повинні бути монополізовані якою-небудь однією групою, прошарком, класом, оскільки мова йде про правову державу, про панування права. В правовій державі важливо забезпечити представництво інтересів різних прошарків і груп, плюралізм думок і інтересів. Такий плюралізм повинен з допомогою розподілу влади органічно з'єднати демок-ратизацію влади з її компетенцією і професіоналізмом .

Обов'язковою умовою для цього є розподіл влади, тобто розподіл влади через соціально-політичний плюралізм. Монополія влади безнадійно веде до політичної патології в різних її різновидах, таких, як авторитарна тиранія, бюрократична олігархія, охлократія, антигуманна технократія, мафія, що доривається до політики. Запобігти монополізації влади зі сторони кого б там не було можна лише тоді, коли вона стане розділеною, розпреділеною серед різних учасників політичного процесу, політичної системи. А для цього в свою чергу необхідна повноцінно пульсуюча правова держава, що може свій плюралізм адекватно представити в інститутах політичної влади, в системі розподілу влади.

ОРГАНИ ЗАКОНДАВЧОЇ ВЛАДИ

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

України відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори до Верховної Ради України призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. Усього обирається 450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.1 Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності та відкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Участь громадян України у виборах є добровільною. Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.

Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а також замість депутатів, які вибули.

Здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Обмеження виборчих прав, що не передбачені Конституцією України , забороняються. Право голосу на виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося вісімнадцять років. Кожний виборець має в одномандатному та багатомандатному загальнодержавному виборчих округах по одному голосу. Не мають права голосу і права бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними. Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають в місцях позбавлення волі, - на час перебування в цих місцях. Депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг двадцяти одного року і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Військовослужбовці Збройних Сил, Національної гвардії, Прикордонних військ, Управління державної охорони, військ Цивільної оборони, Служби безпеки України, інших утворених

відповідно до законів України військових формувань, крім тих осіб, які проходять строкову військову або альтернативну (невійськову) службу, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, судді і прокурори, а також державні службовці можуть бути зареєстровані кандидатами в депутати, якщо на момент реєстрації вони подадуть до окружної виборчої комісії особисте зобов'язання про припинення виконання службових повноважень на період виборчої кампанії. Усі особи, які обрані депутатами, звільняються з роботи чи служби та із займаних посад.

Проведення виборів депутатів організовують виборчі комісії, які утворюються і діють у порядку, визначеному законами України. Вибори депутатів є рівними. Громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Вибори депутатів є прямими. Депутати обираються безпосередньо виборцями. Голосування на виборах є таємним: контроль за волевиявленням виборців у будь-якій формі не допускається.

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними як шляхом самовисування, так і через політичні партії, виборчі блоки партій, а також збори громадян і трудові колективи у порядку, визначеному цим Законом.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників". Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

5) смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду. Верховна Рада України працює сесійно. Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстарший за віком народний депутат України. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України.

Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України. У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання. У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.

Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції України;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6)затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції України;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономно Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами на звичайної екологічної ситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,

що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту. Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх.

Голова Верховної Ради України :

1) веде засідання Верховної Ради України;

2) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України;

3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

4) представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

5) організовує роботу апарату Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені цією Конституцією, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України.

Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, створює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Президент України може достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені в останні шість місяців строку повноважень Президента України.

Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.

Виключно законами України визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

7) правовий режим власності;

8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

13) територіальний устрій України;

14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

15) засади місцевого самоврядування;

16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

18) правовий режим державного кордону;

19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;

21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;

22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют а території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

4) порядок використання і захисту державних символів;

5) державні нагороди;

6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

7) державні свята;

8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.

Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради України звіт про виконання Державного бюджету України. Поданий звіт має бути оприлюднений.

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України обирається громадянами України

на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.Виборчий процес здіснюється на засадах: багатопартійності, вільного і рівноправного висування кандидатів у Президенти України; гласності івідкритості, свободи агітації; рівності можливостей всіх кандидаів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.Участь громадян України у виборах Президента України є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України. Президент України складає присягу. Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Деякіакти Президента України, видані в межах повноважень скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Президент України виконує свої повноваження до

вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з

моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом України своїх

повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку. Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від їїконституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень

Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 Конституції України, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 Конституції України.

До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного

Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України;

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України за зверненням

Президента України або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Верховний Суд України є найвищим судовим органом України і здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки в порядку, встановлюваному законодавством України.

Верховний Суд України:

у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з

нововиявленими обставинами;

вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства, що виникають при розгляді судових справ. Керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів, інших органів і службових осіб, що застосовують закон, по якому дано роз'яснення;

здійснює контроль за виконанням судами республіки керівних

роз'яснень Пленуму Верховного Суду України;

вирішує в межах своїх повноважень питаннях, що випливають з міжнародних договорів України;

здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Відповідно до Конституції України Верховному Суду України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України. Верховний Суд України обирається Верховною Радою України строком на десять років у складі Голови, заступників Голови, членів Верховного Суду і народних засідателів. Кількісний склад Верховного Суду України встановлюється Верховною Радою України. Верховний Суд України один раз у п'ять років інформує Верховну Раду України про свою діяльність.

Президія Верховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України затверджує: з числа заступників Голови Верховного Суду України - першого заступника Голови Верховного Суду України; з числа заступників Голови або членів Верховного Суду України - голів судових колегій Верховного Суду України.

Верховний Суд України діє в складі:

1) Пленуму Верховного Суду України;

2) судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України;

3) судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України;

4) військової колегії.

Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду України утворюється президія Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду України діє в складі Голови Верховного Суду України, заступників Голови і членів Верховного Суду України. У засіданнях Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України. Участь Генерального прокурора України в роботі Пленуму є обов'язковою.

У засіданнях Пленум, не зв'язаних з розглядом судових справ, на запрошення Голови Верховного Суду України можуть брати участь судді, члени науково-консультативної ради при Верховному Суді України, представники міністерств, державних комітетів і відомств, інших державних органів і громадських організацій, а також

наукових установ.

Пленум Верховного Суду України:

1) у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики, а також подання Генерального прокурора України і Міністра юстиції України і дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства; при

обговоренні питання про дачу судам керівних роз'яснень заслуховує повідомлення голів Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів про судову практику по застосуванню законодавства;

3) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України склад судових колегій, а також заступників голів судових колегій і секретаря Пленуму Верховного Суду України з числа членів Верховного Суду України;

4) затверджує за поданням Голови Верховного Суду України науково-консультативну раду при Верховному Суді України;

5) розглядає і вирішує питання про внесення подань в порядку законодавчої ініціативи у Верховну Раду України та про тлумачення законів України;

6) заслуховує повідомлення про роботу Верховного Суду України

і звіти голів судових колегій Верховного Суду України про діяльність колегій;

7) розглядає подання Голови Верховного Суду України про невідповідність керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України законодавству України

8) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Питання, не зв'язані з вирішенням судових справ, внесені відповідно до цього Закону на розгляд Пленуму Головою Верховного Суду України, Генеральним прокурором України або Міністром юстиції України, заслуховуються відповідно по їх доповідях або доповідях уповноважених ними осіб. При цьому у питаннях, внесених на розгляд Пленуму Головою Верховного Суду України або Міністром юстиції

України, Генеральний прокурор України дає висновок. В обговоренні цих питань можуть брати участь також особи, запрошені на засідання Пленуму Верховного Суду України.

Для підготовки проекту постанови, що містить керівні роз'ясненя, Пленум у необхідних випадках утворює редакційну

комісію з числа членів Пленуму.

Пленум Верховного Суду України скликається не менш як один раз на три місяці. Про час скликання Пленуму і питання, що вносяться на його розгляд, члени Пленуму, Генеральний прокурор України і Міністр юстиції України повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до засідання. Проекти постанов Пленуму і копії протестів або подань по судових справах надсилаються членам Пленуму, Генеральному прокурору України і Міністру юстиції України не пізніш як за десять днів до засідання.Засідання Пленуму Верховного Суду України є правомочними при наявності не менш як двох третин його складу. Постанови Пленуму Верховного Суду України приймаютьсяь відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму, які беруть участь у голосуванні. Постанови Пленуму підписуються Головою Верховного Суду України і секретарем Пленуму.Секретар Пленуму Верховного Суду України поряд з виконанням обов'язків члена Верховного Суду України здійснює організаційну роботу по підготовці засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу і провадить дії, необхідні для виконання прийнятих Пленумом постанов

Склад судової колегії в цивільних справах, судової колегії в кримінальних справах і військової колегії затверджується Пленумом Верховного Суду України з числа суддів Верховного Суду України. Голова Верховного Суду України у необхідних випадках має право своїм розпорядженням залучати суддів однієї колегії для розгляду справ у складі іншої колегії.

Судові колегії Верховного Суду України розглядають у межах своїх повноважень справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами. Судові колегії вивчають і узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику і здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством. Президія Верховного Суду України утворюється в складі Голови, заступників Голови і членів Верховного Суду України в кількості,що визначається Президією Верховної Ради України. Склад президії Верховного Суду України затверджується Президією Верховної Ради України за поданням Голови Верховного Суду України. Президія Верховного Суду України розглядає питання організації роботи судових колегій і апарату Верховного Суду України, а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиції України. Засідання президії Верховного Суду України проводяться не менш як один раз на місяць. Засідання президії Верховного Суду України є правомочними при наявності більшості членів президії. Постанови президії приймаються більшістю голосів членів президії, які беруть участь у засіданні, і підписуються Головою Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України:

1) приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

2) у випадках і порядку, встановлених законом, зупиняє виконання рішень, вироків, ухвал і постанов по судових справах;

3) організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судової статистики; вносить подання в державні органи, громадські організації і службовим особам про усунення порушень закону, причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень, а також організує роботу по здійсненню контролю за виконанням керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і вносить матеріали на розгляд Пленуму;

4) скликає Пленум Верховного Суду України і головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій Верховного Суду України при розгляді будь-якої справи;

5) скликає президію Верховного Суду України і вносить на розгляд президії питання, що потребують її рішення; головує на засіданнях президії;

7) вносить у Пленум Верховного Суду України подання про невідповідність роз'яснень Пленуму Верховного Суду України законодавству України;

8) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Верховного Суду України;

9) керує організацією роботи судових колегій; керує роботою апарату Верховного Суду України;

10) веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

11) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Заступники Голови Верховного Суду України :

1) можуть головувати у судових засіданнях колегій Верховного Суду України;

2) приносять у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах;

3) у випадку і порядку, встановлених законом, зупиняють виконання рішень, вироків, ухвал і постанов по судових справах;

4) здійснюють відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату Верховного Суду України;

5) ведуть особистий прийом громадян.

У разі відсутності Голови Верховного Суду України його права і обов'язки здійснює перший заступник Голови Верховного Суду України, а при відсутності першого заступника - заступник Голови Верховного Суду України.

Голови судових колегій Верховного Суду України :

1) головують у судових засіданнях керованих ними колегій або призначають для цього членів суду;

2) утворюють склад суду для розгляду справ у судових засіданнях колегій;

3) здійснюють керівництво роботою відповідних колегій;

4) подають Пленуму Верховного Суду України звіти про діяльність колегій;

5) мають право витребувати судові справи для вивчення і узагальнення судової практики;

6) організують роботу по підвищенню кваліфікації суддів відповідної судової колегії.

Верховний Суд України видає "Бюлетень Верховного Суду України".

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

Вищий арбітражний суд України є найвищим органом у вирішенні господарських спорів і здійсненні нагляду щодо рішень, ухвал, постанов арбітражних судів України та контролю за їх діяльністю.

Вищий арбітражний суд України складається з Голови, першого заступника Голови, заступників Голови та арбітрів і діє ускладі:

пленуму Вищого арбітражного суду;

президії Вищого арбітражного суду;

арбітражних колегій по розгляду спорів та перегляду рішень,ухвал, постанов.

Вищий арбітражний суд України:

1) вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції Арбітражним процесуальним кодексом України, іншим законодавством України, міждержавними договорами й угодами; може в межах підвідомчості арбітражних судів України прийняти до свого провадження будь-який господарський спір;

2) переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови Вищого арбітражного суду, арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя;

3) вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, забезпечує однаковість практики, аналізує статистику вирішення господарських спорів; дає роз'яснення арбітражним судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів. Роз'яснення Вищого арбітражного суду є обов'язковим для арбітрів і учасників господарських правовідносин, що застосовують законодавство, з якого дано таке роз'яснення;

4) веде роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин;

5) здійснює організаційне керівництво арбітражним судом Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Києва і Севастополя, несе відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їх діяльності, перевіряє і поширює позитивний досвід роботи арбітражних судів республіки;

6) забезпечує підбір і підготовку кандидатів у арбітри, підвищення кваліфікації працівників арбітражних судів, організовує роботу по матеріально-технічному забезпеченню арбітражних судів і створенню належних умов для їх діяльності, нормативному забезпеченню, веденню статистичного обліку;

7) здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Вищому арбітражному суду відровідно до Конституції України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

Голова Вищого арбітражного суду України:

1) організовує діяльність Вищого арбітражного суду і несе відповідальність за виконання завдань, покладених на Вищий арбітражний суд, видає в межах своїх повноважень накази та інші акти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату Вищого арбітражного суду, вживає заходи заохочення і накладає

дисциплінарні стягнення на голову арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, арбітрів цих арбітражних судів, арбітрів та працівників апарату Вищого арбітражного суду;

2) здійснює організаційне керівництво роботою арбітражних судів України;

3) розподіляє обов'язки між заступниками Голови та арбітрами Вищого арбітражного суду;

4) затверджує структуру, штатний розпис, кошторис витрат на утримання Вищого арбітражного суду, положення про структурні підрозділи Вищого арбітражного суду;

5) вносить у Верховну раду Україн подання щодо:

призначення заступників Голови та арбітрів Вищого арбітражного суду, голів, їх заступників та арбітрів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя; затвердження складу президії Вищого арбітражного суду; встановлення чисельності арбітрів та інших працівників Вищого арбітражного суду, арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя і асигнувань на їх утримання; тлумачення законів України;

6) забезпечує підготовку матеріалів з питань, що підлягають розгляду на президії та пленумі Вищого арбітражного суду, вносить на розгляд ці питання, скликає президію і пленум та головує на їх засіданнях;

7) може прийняти до свого провадження в межах підвідомчості арбітражних судів України вирішення господарського спору та переглянути рішення, ухвалу, постанову по справі в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України;

8) вносить у президію Вищого арбітражного суду протести на рішення, ухвали, постанови, прийняті заступниками Голови Вищого

арбітражного суду або в засіданнях під їх головуванням;

9) вносить у пленум Вищого арбітражного суду подання про перегляд постанов президії Вищого арбітражного суду;

10) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Заступник Голови Вищого арбітражного суду України за своїми функціональними обов'язками:

1) є головою арбітражної колегії Вищого арбітражного суду;

2) може прийняти до свого провадження в межах підвідомчості арбітражних судів України вирішення господарського спору в порядку, передбаченому Арбітражним процесуальним кодексом України, та переглянути рішення,ухвалу, постанову по справі;

3) здійснює відповідно до розподілу обов'язків керівництво роботою структурних підрозділів апарату Вищого арбітражного суду;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Пленум Вищого арбітражного суду України діє у складі:

Голови Вищого арбітражного суду (головуючий), його

заступників, арбітрів Вищого арбітражного суду, голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя за посадою.

Пленум скликається не менш як двічі на рік. Про час його скликання члени пленуму повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до засідання. В цей же строк надсилаются матеріали щодо питань, які вносяться на розгляд пленуму. Засідання пленуму є правомочним при наявності не менш як двох третин його складу.

Постанови пленуму приймаються відкритим голосуванням

більшістю голосів членів пленуму і підписуються головуючим на засіданні.

Пленум Вищого арбітражного суду України:

1) вирішує найважливіші питання діяльності арбітражних судів України;

2) заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя про виконання покладених на них завдань і практику застосування законодавства;

3) розглядає матеріали узагальнення арбітражної практики та статистики і дає керівні роз'яснення, що є обов'язковими для органів, які вирішують господарські спори, а також підприємств, організацій, державних та інших органів, посадових осіб;

4) приймає рішення за висновками Конституційного суду України про відповідальність роз'яснень пленуму Вищого арбітражного суду Конституції України;

5) переглядає за поданням Голови Вищого арбітражного суду постанови президії Вищого арбітражного суду з господарських спорів;

6) обирає кваліфікаційну колегію, яка проводить атестацію, арбітрів арбітражних судів;

7) розглядає інші питання вдосконалення правового регулювання господарських відносин, які вносяться президією або членами пленуму Вищого арбітражного суду.

Президія Вищого арбітражного суду України утворюється у складі Голови Вищого арбітражного суду (головуючий) та заступників Голови за посадою і кількох арбітрів. Кількість членів і склад президії Вищого арбітражного суду затверджується Верховною Радою України за поданням Голови Вищого арбітражного суду. Засідання президії Вищого арбітражного суду є правомочними при наявності не менш як двох третин членів Президії. Рішення президії Вищого арбітражного суду приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів президії і підписуються головуючим у засіданні.

Засідання президії Вищого арбітражного суду України проводяться не менш як один раз на місяць.

Президія Вищого арбітражного суду України:

1) вирішує питання організації та діяльності, підбору кадрів арбітражних судів України;

2) заслуховує повідомлення голови арбітражного суду Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя, арбітрів арбітражних судів України та звіти керівників структурних підрозділів Вищого арбітражного суду;

3) переглядає за протестом Голови Вищого арбітражного суду в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови, прийняті Вищим арбітражним судом, та переглядає за нововияленими обставинами справи, постанови з яких було прийнято самою Президією Вищого арбітражного суду;

4) розглядає матеріали узагальнення практики і аналізує статистики, у період між засіданнями пленуму Вищого арбітражного суду дає роз'яснення щодо практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок розгляду господарських спорів з наступним затвердженням на

пленумі;

5) вносить питання для розгляду їх на Пленумі Вищого арбітражного суду;

6) розглядає інші питання, які вносяться Головою чи членом президії Вищого арбітражного суду.

Склад арбітражної колегії затверджується президією Вищого арбітражного суду України з числа арбітрів Вищого арбітражного суду.

Арбітражна колегія:

вирішує господарські спори, віднесені Арбітражним процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами до компетенції Вищого арбітражного суду;

переглядає в порядку нагляду рішення та ухвали Вищого арбітражного суду, рішення, ухвали, і постанови арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей та міст Києва і Севастополя переглядає за нововияленими обставинами рішеня, ухвали, постанови, які було прийнято цією колегією.

Голова Вищого арбітражного суду у необхідних випадках має право залучати арбітрів однієї колегії для розгляду справ в іншій колегії.

ВИСНОВКИ

Сьогодня в Україні повним ходом йде розбудова правової, демократичної, соцальноорієнтованої держави.З цією метою постійно приймаються нові закони, видаються постанови і розплрядження, які направлени на врегулювання нових економічних політичних та інших відносин, а також на зміцнення і укріплення державності та суверенитету України, вдосконавлення державної влади. Йде робота по створенню сильної та незалежноі судової влади. Зараз створений і діє Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.Діє читкий механізм розподілу компетенції між органами законодавої і виконавчії влад. Але як ми тепер переконуємось, втілення принципу розподілу влад пов'язане з ломкою усталених стереотипів, створенням принципово нових інструментів, яких у нас до цього часу не було. Hа заваді стоять об'єктивні та суб'єктивні фактори, головними з яких є важкий тягар недавнього колоніального минулого, відсутність демократичних традицій у сфері державного будівництва, політичні, соціальні, психологічні стереотипи.

Зрозуміло, що в системі влади найбільш вразливою і малоефективною є виконавча влада, головним призначенням і основною функцією якої є реалізація прийнятих рішень. Hавіть хороший, досконалий закон нічого не вартий, якщо він не виконується або виконується аби як.

Донедавна наша наука, в тому числі і наука конституційного права, активно заперечувала необхідність визнання і впровадження в життя принципу «розподілу влад», і, відповідно, інституту президенства, які вважалися «шкідливими і безперспективними для радянської демократії, чужими і ворожими передовій соціалістичній формі народовладдя». Hе останню роль у «відмові права на життя» президенства відіграла теорія поєднання законодавчої і виконавчої влади у діяльності механізму владарювання.

Відкидаючи буржуазний парламентаризм, засновники молодої Радянської держави відкидали тим самим теорію і практику розподілу влад, яка, на їх думку, виконувала соціальне замовлення пануючої буржуазії, забезпечувала експлуатацію широких мас трудящих.

Іншими словами життя засвідчило:

1) непридатність і навіть шкідливість теорії « поєднання влад», «одновладного правління»;

2) необхідність розподілу влад як єдино можливої форми організації діяльності верховних владних структур.

Я вважаю, що шлях реформ, який обрала наша країна приведе нас до створення дійсно правової, демократичної, соціальноорієнтованої та економічнопроцвітаючої держави

ЛІТЕРАТУРА

1 Бездитько Б.М.,Магдик О.О.Право у запитаннях і відповідях.Посібник для учнів шкіл та ПТУ,абітурієнтів.-Полтава,1995.

2 Загльна теорія держави і права/ За ред. В.В. Копєйчикова.-К.:Юрінком Інтер, 1998.

3 Закон України "Про арбітражний суд ".-К.,1991

4 Закон України "Про вибори народних депутатів України".-К.,1998.

5 Закон України "Про вибори Президента України".-К.,1999.

6 Закон України "Про судочинство".-К.,1981.

7 Комаров С.А. Общая теорія держави і права.Курс лекцій. М,1996.

8 Конституція України.-К.,1996.

9 Общая теория государства и права/ Под ред.В.В.Лазарева.-М.,1994

10 Основи держави і права:Навч. посібник/ За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Оліцника.-К.:Либідь,1997

11 Теория государства и права/ Под ред. С.С.Алексеева.-М.,1985.

12 Тодоров І.Я. Основи правознавства: Основні відомості шкільного курсу.-Донецьк: ВКФ "БАО",1997.


1 Загльна теорія держави і права/ За ред. В.В. Копєйчикова.-К.:Юрінком Інтер, 1998.-с.86

1 Основи держави і права:Навч. посібник/ За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Оліцника.-К.:Либідь,1997.с.-18

1 Тодоров І.Я. Основи правознавства: Основні відомості шкільного курсу.-Донецьк: ВКФ "БАО",1997.с.-40

1 Бездітько Б.М.,Магдик О.О.Право у запитаннях і відповідях.Посібник для учнів шкіл та ПТУ,абітурієнтів.-Полтава,1995.с.-19

1 Закон України "Про вибори народних депутатів України".-К.,1998.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Все материалы в разделе "Исторические личности"