МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НІКОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ, БІЗНЕСУ ТА ПРАВА
ПОЛТАВСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КУРСОВА РОБОТА
З ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
НА ТЕМУ:
ВИЩІ ОРГНИ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ УКРАЇНИ
студента І курсу
групи ЮП-11
Заборовця Костянтина Георгійовича
Науковий керівник: Білим М.І.
Полтава 1999
1 Вступ……………………………………………………………………2
2 Прінцип поділу влади…………………………………………………6
3 Органи законодавчої влади……………………………………………9
4 Президент України……………………………………………………18
5 Органи виконавчої влади……………………………………………..22
6 Судові органи………………………………………………………….24
6.1 Конституційний Суд України………………………………………..24
6.2 Верховний Суд України………………………………………………26
6.3 Вищий Арбітражний Суд України…………………………………..30
7 Висновки………………………………………………………………35
8 Література……………………………………………………………..36
ВСТУП
Кожна держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна створювати різноманітні державні організації, які у юридичній науці називають механизмом держави.
Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійсьнюють ії завдання і реалізують функції. З цієї точки зору соціальне призначення держави здійснюється ії механізмом, який складається з органів держави, державних підприємств і державних установ, які є різновидом державних організацій. Частина державних організацій (саме органи держави) наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільсьтві з метою реалізації завдань і функцій держави. Ця частина відображається окремим спеціальним поняттям, яким є поняття апарату держави.
Апарат держави – це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, виконання відповідних ії функцій у межах своєі компетенції. Апарат демократичної правової держави повинен відповідати деяким загальним рисам і принципам, зокрема:
-організація практичного здійснення принципу народовладдя;
-сувереність державної влади;
-неухильне додерження принципу законності;
-орієнтація всієї діяльності на інтереси людини, особистості,
-охорона прав людини і громадянина, реалізація принципу гуманізму;
-забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків, націй етнічних груп, захист злагоди і консенсусу у суспільстві (принцип соціальної справедливості);
-організація здійснення державної влади згідно з принципом поділу влад, тобто ії діференціювання на законодавчу, виконавчу, судову гілки влади;
-систематичне залучення до виконання державних функцій різноманітних громадських об’єднань, співпрацювання з ними
-забезпечення пріоритету у механізмі реалізації влади методів переконання та виховання.
Державний апарат є системою державних органів, а державний орган є первиною клитинкою державного апарату. Орган держави – це структурований і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення.1
Наявність владних повноважень означає, що орган держави здатний встановлювати обов’язкові правила поведінки, тобто юридичні норми і індівідуальні акти і домогатись за допомогою встановлених законом засобів їх здійснення. Від кожного державного органу, взято окремо чи спільно з іншими, значною мірою залежить рівень розвитку і ефективність діяльності державного апарату в цілому. Тому держава повинна піклуватись про те, щоб по відношенню до державних органів чітка визначалась сфера іх діяльності і компетенція, були упорядковані їхні взаємовідносини з недержавними органами і організаціями, насамперед, органами місцевого самоврядування, щоб державні органи являли собою відносно самостійні, професійні та відповідальні ланки державного апарату.
Орани держави мають загальні і специфічні ознаки. До загальних ознак можна віднести: всі органи держави, що створюються відповідно до закону шляхом безпосередньої чи представницької демократії, покликані виконувати передбачені законом функції; мають державно владні повноваження; діють у встановленому порядку; взаємопов’язані відношеннями субордінації; всі разом створюють одну цілісну систему, що називається апаратом держави.
Спеціфичними рисами, тобто такими, що відокремлюють державни органи від недержавних і організацій, слід вважати:
-формування їх безпосердньо державою чи населенням (виборцями) і здійснення державними органами свїх функцій від імені держави;
-виконання кожним державним органом чітко визначенних, встановленому у законодавчому порядку повноважень, видів і форм діяльності;
-наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури, територіального масштабу діяльності, спеціального положення, що визначає його місце і роль у державному апараті, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними органами і організаціями;
-надання державним органам повноважень державновладного характеру. Наявність державно-владного характеру є найбільш важливою ознакою державного органу, за якою існує можливість досить чіткого розмежування державних органів і державних організацій (підприємств, установ) від недержавних органів і організацій.
В юридичній літературі описані різні принципи класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:
а) за місцем усистемі державного апарату: первинні (створюються через вибори усім населенням або його частиною); вторинні (створюються первинними, походять від них і підзвітні їм);
б) за змістом та напрямами державної діяльності: законодавчі органи, главу держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;
в) за способом утворення: виборні, призначуванні, ті, що можуть успадковуватися;
г) за часом функціонування: постійні, тимчасові;
д) за складом: одноособові, колегіальні,
е) за територією на яку поширюються їх повноваження: загальні або центральні, місцеві або локальні.
Що стосується вищих органів державної влади України то до них відносяться: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий Арбітражний Суд України.1
ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ
В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада здійснюється за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузі влади: законодавча, виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігти зловживанню владою і виникненню авторитарної, абсолютної влади, не зв'язаної правом, ці вітки не повинні з'єднюватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні. Розподіл влад таким чином є структуроутворюючим і функціональним принципом раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на то, щоб утримати державну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної влади покликані бути хоронителями Конституції. Конституція повинна стояти над цими владами, а не влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в розподілі компетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг, збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і взаємопогодження .
Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади між самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна влада в її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, що належать іншому органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-небудь необмежена влада, не зв'язана правом і принципами Конституції. Розподіл влади слугує засобом стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад полягає і в тому, щоб ні один з органів не заняв авторитарно-абсолютного положення і не перевернув право і конституцію. Відомо сказане положення про те, що розподіл влад являє собою розподіл роботи в державному механізмі з ціллю раціоналізації і контролю. Розподіл влад - це не застигнутий стан відокремлених структур, а працюючий, діючий механізм, досягаючий єдності на основі складнолго процесу узгодження і спеціальних правових процедур, передбачених в тому числі і на випадок конфлікту і екстремальної ситуації. Загальний принцип єдності і розподілу влад конкретизується в залежності від примінення в різних історичних ситуаціях і положеннях. Єдність досягається через динамічну рівновагу, через певну напругу, співдопомогу і процес улагодження. Але при цьму обов'язкова умова: не повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу, інакше стануть не можливі взаємоконтроль, здержки і противаги, і отже, розподіл влад і правова держава. Законодавець пов'язаний принципами права і конституції, правами людини. Крім того він є під контролем народу. Важливе значення має орган конституційного нагляду. З його допомогою забезпечується конституційність усіх законів і підзаконних нормативних актів. В системі здержок і противаг, на випадок необдуманних, поспішних рішень законодавця, виправляючу роль грає глава держави (відкладне вето, в певних випадках назначення дострокових виборів і інші його повноваження). Без цього механізм розподілу влади буде недосконалим.
Зтримування виконавчої влади, надалі, досягається за допомогою її підзвітності і відповідальності перед народним представництвом.1 Мова йде про політичну відповідальність, забезпечувану за допомогою вотуму недовіри. Важливу роль у боротьбі із зловживаннями виконавчої влади грає також інститут імпічменту. Виконавець не повинен підміняти не тільки законодавця, але і суддю. Hіхто не може бути суддею у власній справі. Тому громадянин в правовій державі повинен мати право подати в суд на будь-які дії виконавчої влади (як на окремих посадових осіб, так і на виконавчо-розпорядчий орган в ціло-му). В іншому випадку зловживання виконавця стануть безпокаранами, видкриється шлях до встановлення тиранії.